Способи отримання коштів від LLC українськими власниками та їхні податкові наслідки

Американська LLC стала для українців майже тим самим, чим колись був «універсальний перехідник» для зарядок у подорожі — здається, що підходить до всього, працює швидко і не провокує зайвих запитань. Хтось відкриває її під ІТ-проєкти, хтось — під маркетинг, хтось — для торгівлі на Amazon, для когось вона потрібна під інвестиційні проєкти або міжнародні контракти. 

Причини зрозумілі й дуже прагматичні: гнучке корпоративне управління, репутаційна «американська обгортка» для клієнтів, зрозумілий контрактний ландшафт, сервісність банківської та платіжної інфраструктури і головне — відносно проста архітектура вхід/вихід у бізнес без ритуальних танців навколо статутного капіталу.

Але на цьому місці український бенефіціар часто робить типову управлінську помилку: концентрується на тому, як заробити гроші в LLC і відкладає на потім питання, як їх правильно вивести з неї. І це «потім» зазвичай настає саме тоді, коли кошти вже на рахунку компанії, клієнти все оплатили, а в голові з’являється цілком життєве запитання: «Добре, а тепер як мені це забрати — і що мені за це буде в США та в Україні?».

У випадку LLC, яка не обрала оподаткування як C-corp або S-corp, питання «як вивести зароблене» — це не просто бухгалтерська техніка. Це — ключовий елемент податкового планування. Бо така LLC за своєю природою є look-through (pass-through) структурою: для податкових цілей вона ніби «прозора». Прибуток не зберігається у ній як у сейфі, який оподаткують лише коли ви відкриєте дверцята. Навпаки: прибуток LLC у податковій логіці одразу розкладається по партнерах відповідно до правил розподілу, вважається їхнім нарахованим доходом, навіть якщо фактичні гроші фізично залишилися на корпоративному рахунку, і оподатковується за правилами резидентства відповідних партнерів.

Саме тому у власників виникає парадоксальне відчуття: «гроші ще в компанії, а податок уже десь поруч». І для фіскалів з юрисдикції бенефіціара ці гроші вже як податкова фата-моргана.

І звідси тонке питання: чи має значення саме перерахування коштів з корпоративного рахунку LLC на рахунок партнера? Чи це просто переміщення вже «його» грошей з однієї кишені в іншу, а податковою базою вони стають в момент корпоративної появи, а не в результаті переміщення між рахунками?

Відповідь: інколи — ні, а інколи — дуже навіть так. Бо «виведення коштів» в LLC-реальності може означати різні речі:

• це може бути звичайна виплата/розподіл коштів партнеру (distributions),
• може бути винагорода партнеру за його роботу (guaranteed payments),
• може бути оплата гонорару йому «як зовнішньому підряднику» (payment as to a third party).

І кожен із цих грошових маршрутів має різний облік й адміністрування, різні податкові наслідки та різний рівень захищеності: як у США (через форми 1065/K-1 та пов’язані правила), так і для української податкової оптики, де часто додається ще одна рамка: КІК, логіка підприємницького доходу ФОП, ризики правил постійного представництва, валютний контроль, правила підтвердження джерел походження коштів для банків, тощо.

Тому в LLC-історіях коректніше ставити собі запитання не «як перекинути гроші собі», а «яким способом ці гроші повинні стати моїми — з правильною кваліфікацією, правильними документами і прогнозованими наслідками, включно з податковими». У pass-through бізнесі саме спосіб виплат часто визначає не лише податкову ставку або звітність, а й те, чи буде вся модель виглядати логічною та стійкою при перевірці — від американського бухгалтера до українського комплаєнсу в банку.

Ось чому далі ми поговоримо не про абстрактні «прибутки LLC», а про практичну інженерію: які види виплат існують, чим відрізняються guaranteed payments, як вони впливають на загальну картину доходів партнера і як не зламати українську податкову логіку, намагаючись зробити красиво в американській.

У практиці сервісних LLC зазвичай буває кілька каналів руху коштів і у кожного своя податкова історія.

(А) класичний Distributions (Розділ 702 Податкового кодексу США)

Це просто рух грошей партнеру «як співвласнику» — найпростіший і, можливо, найпопулярніший звичайний партнерський розподіл прибутку, у межах того, що партнер уже «заробив» пропорційно своїй частці в доході партнерства (LLC).

При цьому, якщо LLC за усталеним налаштуванням продовжує працювати в режимі податково-прозорої компанії (не як C-corp або S-corp), то отримані компанією прибутки одразу вважаються не податковою базою LLC, а податковою базою партнерів LLC, пропорційно їхнім часткам, за правилами відповідно до країни податкового резидентства кожного партнера. І в США належні податки на прибуток сплачуються за наслідками звітного року. 

Відповідно, в разі подальшої фактичної виплати коштів партнеру (спрощено — в разі перерахування коштів LLC з корпоративного рахунку LLC на рахунки партнерів) податкові наслідки будуть залежати від правил визначення податкової бази: якщо фактична виплата не перевищує податкову базу (USA LLC basis) – повторного додаткового податку не виникатиме, якщо фактична виплата перевищує розмір податкової бази (USA LLC basis) – можуть виникати додаткові податкові наслідки.

Basis — це податковий ліміт, який показує, скільки партнер може забрати з LLC як розподіл коштів без додаткового оподатковуваного «надлишку»; якщо розподіл перевищує цей ліміт, різниця для США виглядає як оподатковуваний прибуток (gain), бо партнер фактично отримав більше, ніж сума його внесків і вже «приписаного» йому пропорційного прибутку. Це податковий лічильник, який фіксує: що ви вклали плюс що ви вже заробили (на папері) мінус що ви вже забрали мінус що ви «списали» збитками.

Простий приклад «на пальцях» для LLС, де ви – партнер (обмовка – резидент США)

Сценарій 1: все чисто

• Ви внесли в LLC $10 000 капіталу.
• За рік ваша частка прибутку (за K-1) — $40 000 (важливо: навіть якщо гроші лишилися на рахунку LLC, прибуток «приписали» за фактом нарахування для податкових цілей вам — і basis виріс)
• Ваш basis на кінець року: $10 000 + $40 000 = $50 000.
• Ви вивели distribution (перерахуванням з корпоративного на особистий рахунок): $30 000.

Результат: ви забрали  $30 000 з ліміту  $50 000 — перевищення немає, додаткового повторно оподатковуваного «надлишку» через сам distribution зазвичай немає. 

Сценарій 2: «виліз» податок

• Ви внесли в LLC $10 000.
• Прибуток, який «приписаний»/нарахований вам як партнеру в LLC за рік — $5 000.
• Ваш basis на кінець року: $10 000 + $5 000 = $15 000.
• Ви вивели distribution: $30 000.

Тоді:

• $15 000 — це «ваше», що ви можете забрати як повернення капіталу/оподаткованого партнерського прибутку LLC;
• а ще $15 000 ($30 000 − $15 000) — це вже надлишок понад basis.

І от цей надлишок у США зазвичай трактують як оподатковуваний прибуток (у багатьох випадках — капітальний). Тобто ви ніби «витягнули» з LLC більше, ніж податкова визнає як ваш податково обґрунтований ресурс.

Для ситуацій, де партнер LLC є нерезидентом США - резидентом України, американський податок на прибуток, нарахований («приписаний») за результатами звітного періоду пропорційно частці прибутку партнера, виникатиме лише за умови наявності ознак ECI — effectively connected income (детальніше тут). За відсутності ЕСІ частка прибутку «українського» партнера оподатковуватиметься лише в Україні за українськими правилами і ставками.

Відповідно, зазвичай, такий дохід оподатковуватиметься за природою доходів від самозайнятості за фактом його отримання із врахуванням джерела отримання – тобто як «іноземний дохід» за наслідками звітного року фактичного отримання сум (за фактом перерахування коштів з корпоративного рахунку LLC на особистий рахунок українського партнера, незалежно від того, український чи закордонний): 18% ПДФО та 5% ВЗ. 

Але через різні підходи до розуміння природи податкових режимів для look-through (pass-through) структур, внаслідок відсутності сталої правозастосовної практики, в Україні трапляються випадки, коли певні ІПК тлумачать отримання коштів від LLC за природою «дивідендів», а відтак, визначають можливість оподаткування таких коштів ПДФО за ставкою 9% (замість 18%) та 5% ВЗ (приклад такої ІПК - № 1600/ІПК/99-00-24-03-03 ІПК від 26.03.2024 для розподілу чистого прибутку одноосібного «disregarded entity»).

Хоч як би дивно це звучало, для забезпечення гарантовано нижчого рівня оподаткування, спокійніше, коли прибутки LLC оподатковуються в межах КІК-правил. Тоді навантаження у 9% ПДФО + 5% ВЗ не викликатиме сумнівів при правильному таймінгу перерахування коштів з корпоративного рахунку LLC на особистий рахунок українського партнера LLC.

(В) Guaranteed payment (Розділ 707(c) Податкового кодексу США)

Це виплата партнеру саме в ролі партнера — як компенсація за його роботу (по суті, зарплата) або внесений капітал, визначена без прив’язки до прибутковості партнерства. Тобто сума/формула винагороди не залежить від того, скільки LLC «заробила» (може бути прибуток, може бути збиток — виплата винагороди все одно повинна відбутися). Тобто LLC може працювати «в нуль» або навіть у мінус, а виплата партнеру за домовленістю може бути завжди (регулярною), у погодженому фіксованому розмірі. Для партнерів це виглядає як стабільний кешфлоу, для бізнесу — як прогнозовані витрати.

Як це виглядає на папері:

• у partnership agreement/operating agreement прописано: «Партнер А отримує $X на місяць/за годину/за проєкт — незалежно від результату діяльності партнерства»;
• у формі K-1 це йде окремо як guaranteed payments (зазвичай показується окремим рядком, традиційно це Box 4).

Для LLC у формі партнерства гарантовані платежі партнерам підлягають вирахуванню згідно з розділом 162 Податкового кодексу США (як звичайні або необхідні бізнес-витрати) або капіталізації згідно з розділом 263 Податкового кодексу США. Guaranteed payments зменшують прибуток LLC, який потім розподіляється між партнерами як їхня частка. Тобто якщо, наприклад, двоє партнерів 50/50 і одному нарахували guaranteed payment — у формулі «прибуток LLC до розподілу» спочатку з’являється витрата, і лише потім ділиться те, що залишилось. Це означає: гарантовані платежі — це не просто «інший спосіб переказати гроші собі», а спосіб отримати конкретний шмат пирога до того, як його решту поділили порівну.

Для партнера гарантовані платежі завжди вважаються звичайним доходом за змістом Податкового кодексу США. Тут завжди потрібна верифікація з американським податковим спеціалістом (CPA тощо) під конкретний статус партнерів (нерезиденти/резиденти США, наявність/відсутність ECI тощо), але як принцип: guaranteed payments — це «зарплатоподібний» дохід партнера, не «дивідендоподібний». 

Тобто, якщо партнер — податковий резидент США, буде нарахування федерального податку на прибуток (income tax) за прогресивною шкалою до 37%. І якщо це компенсація саме за надані партнером сервісні послуги, то додатково виникатиме self-employment tax (соцстрах + Medicare): базово 12.4% Social Security до ліміту + 2.9% Medicare без ліміту + потенційно 0.9% Additional Medicare понад поріг. Ліміт Social Security на 2026 рік — $184 500

Для виплати гарантованих платежів партнерам-нерезидентам наявність американського податку залежатиме від ознак ECI. Якщо таких ознак нема – гарантовані платежі партнерів–нерезидентів оподатковуватимуться тільки в країнах їхнього резидентства за локальними правилами і ставками. Оскільки за своєю природою і американським податковим тлумаченням такі платежі — це скоріше зарплата, ніж гонорар за незалежну підприємницьку діяльність, в Україні така отримана винагорода відповідає визначенню «іноземного доходу» і оподатковуватиметься за загальними ставками – 18% ПДФО та 5% військового збору.

І ще один нюанс, який впливає на планування грошових потоків: guaranteed payments мають правила таймінгу і можуть призвести до касових розривів за податками, залежно від резидентства партнерів.

Guaranteed payments часто прописують як фікс/ставку за послуги. На практиці їх можуть, умовно:

• нарахувати за грудень/за IV квартал (бо партнер «заробив» ці суми своєю роботою),
• але фактично виплатити у січні–лютому (бо клієнт оплатив після свят, або LLC закриває кешфлоу по черзі).

І тоді партнер, умовно, бачить нарахований дохід у річній податковій картині за 2025, а гроші фізично отримує вже у 2026.

Неправильне управління або неправильне структурування гарантованих платежів може призвести до неочікуваних податкових наслідків як для партнерів, так і для партнерства. Різниця в часі між фінансовими роками партнера та партнерства може вплинути на звітний дохід партнера. Гарантовані платежі також можуть підлягати спеціальним податковим вимогам у певних юрисдикціях, особливо для партнерств у сфері нерухомості.

(C) Payment as to a third party (Розділ 707(c) Податкового кодексу США)

На відміну від попереднього варіанту, це ситуація, коли партнер надає своїй LLC послуги не «як партнер», а як зовнішній підрядник/вендор, і за це отримує звичайну оплату послуг підрядника. Тоді операція ближча до звичайного контракту «компанія ↔ виконавець» в межах незалежної підприємницької діяльності. На практиці це зазвичай можливо тоді, коли партнер надає як підрядник своїй LLC не ті ж самі послуги, які LLC «продає» клієнтам. 

Приклад ситуації: LLC продає IT-послуги клієнтам. Але партнер робить для LLC інший набір робіт, який LLC зазвичай купує на ринку: наприклад, кібербезпековий аудит, penetration testing, юридично-технічний compliance-review, або, скажімо, lead-gen/маркетинг-аналітика (не core-delivery IT-послуги клієнту).

Для такого випадку американських податків у джерела не виникатиме, оскільки підприємницькі доходи оподатковуються за правилами двосторонніх конвенції про уникнення подвійного оподаткування (статті 7) тільки у країні резидентства самого утримувача (за винятком, коли в іншій країні може бути наявною постійна база такого доходу).

Це варіант класичного доходу від самозайнятості, і такі суми український партнер може отримувати в Україні на свій ФОП-рахунок, якщо вид наданих послуг відповідає його зареєстрованим кодам підприємницької діяльності.

Відмінності між Payment as to a third party від Guaranteed payments:

Guaranteed payments (707(c)) — найімовірніше, якщо:

• це регулярна компенсація за участь у бізнесі LLC;
• сума визначена без огляду на прибуток (фікс/ставка/мінімум);
• це прямо вписано в operating agreement або додаток до нього;
• ви хочете, щоб це було всередині K-1 як окремий рядок.

Payment as to a third party (707(a)) — найімовірніше, якщо:

• є окремий комерційний контракт як з підрядником;
• послуги такого типу партнер реально робить і «на ринку», в нього є й інші клієнти;
• оплата зазвичай ринкова і не торкається механіки розподілу прибутку партнера;
• документообіг як для незалежного підрядника (інвойс, акти, statement of work), і у США це часто тягне 1099-NEC.

Ці відмінності важливі для прорахунку ризиків можливості отримувати такі категорії виплат на ФОП-рахунки партнерів, адже українська податкова не читає американський §707 як святе письмо. Вона читає:

• що це за платіж за змістом,
• які є документи,
• чи збігається це з вашим статусом (ФОП/фізособа),
• чи є бізнес-логіка.

Тому практичний ризик не в тому, як ви це назвете «Guaranteed payments чи Payment as to a third party», а в тому:

• чи є договір + підтвердження послуг + коректний KYC-пакет для банку,
• чи відповідає це КВЕД/моделі ФОП, якщо ви заводите на ФОП,
• яка природа отримання цих коштів і чи не виглядає це як «перекидання грошей з однієї власної кишені в іншу кишеню» без реальної господарської операції, а в межах агресивного податкового планування (тоді в Україні починаються питання з  перекваліфікації).

Тобто для України правильна тактика — не «вивчити термін», а зробити досьє платежу: хто, за що, з яким обґрунтуванням, за якими документами, як визначалася ціна, які результати робіт.

І не забуваємо про решту українських податкових ризиків внаслідок ведення українськими бенефіціарами бізнесу через американські LLC: КІК-правила, ТЦУ, ризики постійного представництва.

Той, хто обізнаний і проінформований — той вже озброєний. 

І вам вирішувати, для чого у вашому випадку: для оборони чи для наступу.