Спроба аналізу «першого в історії України кейсу податкової медіації»

Наприкінці січня Рада бізнес-омбудсмена (РБО) спільно з Державною податковою службою України (ДПС) у соцмережах та на власних вебсайтах повідомили, що вони «провели перший в історії України кейс податкової медіації». На їхню думку, це «заощадило і скаржнику, і державі гроші, час і нерви», що можливо, «коли бізнес і податкова готові чути одне одного».

Звучить гарно, але ….

Про відсутність терміну «податкова медіація» у законодавстві України

Почну з того, що:

• Податковий кодекс України (ПКУ), який має спеціальний статус у галузі оподаткування, взагалі не містить термін «медіація»;
• Положення про ДПС, затверджене постановою Кабміну від 06.03.2019 № 227, яке, в т. ч. визначає права, обов’язки та завдання ДПС, також не згадує термін «медіація»;
• Положення про РБО, схвалене постановою Кабміну від 26.11.2014 № 691, також не містить термін «медіація».

Проте у Положенні про РБО першим основним завданням Ради ще одинадцять років тому було визначено підготовку пропозицій до законопроєкту щодо утворення установи бізнес-омбудсмена та подання його на розгляд Кабміну. Цей закон досі не прийнято.

Вітчизняне податкове законодавство містить положення щодо двох основних традиційних способів вирішення податкових суперечок: судового та адміністративного оскарження. 

Закон України від 16.11.2021 № 1875-IX «Про медіацію» (Закон № 1875) визначає правові засади та порядок проведення медіації як позасудової процедури врегулювання конфлікту (спору), принципи медіації, статус медіатора, вимоги до його підготовки та інші питання, пов’язані з цією процедурою.

Цей закон надає визначення низки спеціальних термінів, що стосуються медіації: медіація, медіатор; суб’єкт, що забезпечує проведення медіації; об’єднання медіаторів; сторони медіації; учасники медіації; правила проведення медіації; договір про проведення медіації; медіаційна угода тощо.

Так, згідно з його ст. 1:

• «медіація - позасудова добровільна, конфіденційна, структурована процедура, під час якої сторони за допомогою медіатора (медіаторів) намагаються запобігти виникненню або врегулювати конфлікт (спір) шляхом переговорів;
• медіатор — спеціально підготовлена нейтральна, незалежна, неупереджена фізична особа, яка проводить медіацію».

Медіація проводиться за взаємною згодою сторін з урахуванням принципів добровільності, конфіденційності, нейтральності, незалежності та неупередженості медіатора, самовизначення й рівності прав сторін медіації (ст. 4 Закону № 1875).

Але дія Закону № 1857 поширюється на суспільні відносини, пов’язані з проведенням медіації з метою запобігання виникненню конфліктів (спорів) у майбутньому або врегулювання будь-яких конфліктів (спорів), у тому числі цивільних, сімейних, трудових, господарських, адміністративних, а також у справах про адміністративні правопорушення та у кримінальних провадженнях (п. 1 ст. 3), проте не поширюється на сферу податкового законодавства.

Хоча ще з 2019 року, коли почали розроблятися законопроєкти про медіацію, в окремих їх варіантах містилися положення щодо поширення процедури медіації і на податкову сферу та внесення відповідних змін до ПКУ. Проте такі положення не знайшли належного відгуку у Мінфіну та ДПС.

До речі, хоча податкова медіація в ПКУ не згадується, у податковому законодавстві України наявні норми щодо інших процедур альтернативного вирішення спорів у сфері міжнародних правил оподаткування:

• попереднього узгодження ціноутворення у контрольованих операціях (п. 39.6 ст. 39 ПКУ) для цілей трансфертного ціноутворення та
• взаємного узгодження (ст. 108-1 ПКУ) для ряду напрямків правил міжнародного оподаткування.

Трішки про світову історію медіації

Термін «медіація» (від лат. – mediatio) означає посередництво. Простими словами, медіація є одним із засобів урегулювання спорів через процес перемовин, що здійснюється між сторонами спору за допомогою нейтрального посередника (медіатора).

Головна мета медіації – вирішення суперечки шляхом вироблення компромісу, тобто досягнення взаємовигідного для сторін процесу результату.

Медіація розглядається як альтернатива державному правосуддю, тому її ще називають «Альтернативною формою вирішення спорів» (англ. – Alternative Disput Resolution, ADR).

У випадку «податкової медіації» сторони за допомогою медіатора досягають компромісу щодо сплати податкових зобов’язань між державою в особі податкових органів і платником податків.

У кейсі, який є предметом цієї публікації, РБО та ДПС такою нейтральною стороною вважають залучених як третя сторона інспекторів РБО. Хоча автор публікації не вважає фахівців РБО нейтральною стороною, оскільки суть створення Ради – захист інтересів бізнесу.

Медіація та інші альтернативні процедури позасудового вирішення спорів з середини минулого сторіччя почали активно поширюватися в усьому світі, але застосовуються не в усіх країнах.

Прародителькою медіації вважають США, а саме — Гарвардську школу права. Найбільш швидко почали її впроваджувати інші країни прецедентного права (Канада, Велика Британія, Австралія й Нова Зеландія тощо), які створили відповідні інститути позасудового вирішення спорів, подібні до тих, що існують у США.

Рекомендаційними документами, що регулюють процеси медіації в Євросоюзі, є:

• Рекомендація Rec (2001) 9 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо альтернатив судовому розгляду спорів між адміністративними органами й сторонами – приватними особами, ухвалена 5 вересня 2001 року;
• Рекомендація Rec (2002) 10 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо медіації в цивільних справах, ухвалена 18 вересня 2002 року.

Про оновлений Меморандум ДПС та РБО

Паралельно ДПС та РБО працювали над оновленням свого вже застарілого Меморандуму про партнерство та співробітництво. 28 жовтня 2025 року Бізнес-омбудсмен України Роман Ващук та в.о. голови ДПС України Леся Карнаух підписали оновлений Меморандум про партнерство та співробітництво між ДПС та РБО.

Значний акцент в оновленому Меморандумі було зроблено на інструментах альтернативного вирішення спорів, зокрема:

• його метою визначено «Співробітництво Сторін спрямоване на забезпечення прозорості діяльності органів державної влади, сприяння зниженню рівня корупції та запобігання недобросовісній (нечесній) поведінці стосовно суб’єктів підприємництва в Україні, сприяння впровадженню інструментів альтернативного вирішення спорів для врегулювання та запобігання виникненню спорів між платником податків та податковими органами» (п. 1.1 Меморандуму);

• одними із напрямів співпраці визначено:

  • «підготовка пропозицій з удосконалення законодавства з …. Питань, які належать до сфер, де ДПС реалізує державну політику, а також визначення й розроблення необхідних змін до законодавства про впровадження інструментів альтернативного вирішення спорів у податковій сфері» (п.п. 2.1.3) та «участь у громадських обговореннях проєктів нормативно-правових актів, які становлять взаємний інтерес» (п.п. 2.1.4), «організація та проведення спільних публічних заходів з актуальних питань», а також
  • «визначення методів впровадження інструментів альтернативного вирішення спорів для запобігання виникненню та врегулювання спорів між платниками податків та податковими органами» п.п. 2.1.8);

• серед заходів із взаємодії та співробітництва окремо було визначено:

  • «за потреби створювати спільні робочі групи з метою розроблення рекомендацій до проєктів нормативно-правових актів, у тому числі з питань впровадження інструментів альтернативного вирішення спорів у податковій сфері» (п.п. 3.1.5); та
  • «визначити категорії спорів, які потенційно можуть бути врегульовані за допомогою інструментів альтернативного вирішення спорів» (п.п. 3.1.7).

Зазначу, що слово «меморандум» (лат. - memorandum) дослівно перекладається як «те, про що слід пам’ятати», «нагадування». Меморандум є лише загальним нагадуванням про наміри сторін, який не має істотної юридичної сили. Саме тому в Заключних положеннях Меморандуму ДПС та РБО зазначено, що «Меморандум не має обов’язкової юридичної сили та не покладає на Сторони, що його підписали, будь-яких фінансових зобов’язань» (п. 7.2).

Положення Меморандуму, що стосуються альтернативного вирішення спорів у податковій сфері наведено в цій публікації свідомо для ілюстрування того, що ДПС та РБО не дотримались здорової логіки, закладеної від початку у цей документ, а саме, не здійснено:

• «визначення й розроблення необхідних змін до законодавства про впровадження інструментів альтернативного вирішення спорів у податковій сфері»;
• «розроблення рекомендацій до проєктів нормативно-правових актів, у тому числі з питань впровадження інструментів альтернативного вирішення спорів у податковій сфері»;
• «визначення категорій спорів, які потенційно можуть бути врегульовані за допомогою інструментів альтернативного вирішення спорів».

ДПС та РБО не виконали мінімально необхідні кроки в частині належного впровадження інструментів альтернативного вирішення спорів у податковій сфері, які самі ж заклали до Меморандуму.

Проте це не завадило їм через три місяці після оновлення Меморандуму провести «перший в історії України кейс податкової медіації».

Про скаргу, яка стала предметом кейсу

Незважаючи на обмежений обсяг інформації стосовно кейсу, спробуємо роздивитись його детальніше. Звісно, це буде суб’єктивна точка зору автора, але намагатимусь підкріпити її  об’єктивними аргументами.

Скаржником виступав великий платник податків (ВПП), який є одним зі світових лідерів рослинництва та забезпечує аграріїв насінням та засобами захисту рослин.

За одним і тим самим епізодом, в якому стандартні процедури оскарження не спрацьовували належним чином та не вирішували проблему остаточно, податкова служба призначала не одну, не дві і навіть не три перевірки. До цього кейсу підприємство вже проходило чотири перевірки з одного і того ж питання та неодноразово оскаржувало рішення ДПС.

Двічі над цією справою працювали інспектори РБО. Коли дійшло до четвертої перевірки, обом сторонам стало зрозуміло, що «спір ризикував зависнути у судах на роки, а спірні кошти втрачали б свою вартість і для бізнесу, і для держави».

Тому спільно було вирішено замість чергового бюрократичного кола пілотно спробувати новий формат податкової медіації на базі Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з ВПП.

Ситуація була ускладнена через специфіку бізнес-моделі компанії із комплексною системою ціноутворення та знижок. Ключовим стало питання надання знижок різними способами після постачання товарів, зокрема, через взаємозалік коштів між сторонами.

За наслідками кейсу, в ході якого компанія-скаржник надала детальні пояснення щодо дій, які викликали питання у податкового органу, та усі необхідні документи, а також після спілкування із податківцями за посередництвом інспекторів РБО, компанія прийняла рішення змінити напрям використання коштів: замість прямого відшкодування ПДВ з бюджету компанія переспрямувала ці суми для сплати податку в майбутньому.

В результаті п’ята перевірка стала фінальною та на початку січня 2026 року — майже через два роки протистояння – операції були визнані контролюючим органом підтвердженими документами і розрахунками, а всі знижки – такими, що оформлені правильно та відповідають законодавству України. В результаті «компанія отримала довідку, яка підтвердила право на 67 млн грн».

Цікаво, що очільниця ДПС у повідомленні ДПС зазначила, що «коли податкова та бізнес чують одне одного та співпрацюють – це економія часу та ресурсів». Дивно читати про економію часу та ресурсів у кейсі, в якому мова йде вже про п’яту перевірку та два роки протистояння між платником податків та контролюючим органом. Скоріш за все, просто обидві сторони знесилились.

Дивно читати і про унікальність практичного завершення цього кейсу. Випадки, коли замість прямого відшкодування ПДВ з бюджету платник податків після спілкування із податківцями переспрямовує ці суми для сплати податку в майбутньому, не є чимось зовсім унікальним. І часом таке спілкування відбувається за участю представників юридичних або консалтингових фірм. Теж назвемо їх умовно «медіаторами», хоча їх, як і інспекторів РБО, важко назвати нейтральними сторонами, які і мають бути учасниками процесу медіації як незалежні сторони.

Висновки

Окремі з наведених нижче висновків можна вважати суб’єктивними, оскільки вони побудовані на незначній кількості інформації про «перший в історії України кейс податкової медіації». Але аргументи, наведені вище, вважаю істотними та такими, що дозволяють зробити такі висновки:

Наведений кейс лише умовно можна вважати «медіацією».

Один умовний кейс «податкової медіації» (після двох років протистояння та п’яти перевірок з одних і тих самих питань) сам по собі не свідчить про запровадження податкової медіації в Україні і, тим паче, про її розвиток. Уважно слідкуємо за подальшим законодавчим впровадженням та практичним розвитком податкової медіації в Україні.

На сьогодні термін «податкова медіація» та відповідна процедура відсутні у вітчизняному законодавстві.

Креативність податківців у будь-якому випадку має мати належне правове підґрунтя. Податкова медіація в Україні як одна з альтернативних процедур позасудового вирішення спорів потребує належного правового визначення та упорядкування у вітчизняному законодавстві, а також розробки відповідних підзаконних НПА. На це вказують і положення Меморандуму ДПС та РБО, згадані у цій публікації.

Закон України про утворення установи бізнес-омбудсмена в Україні, який мав бути розроблений ще одинадцять років тому, нарешті має бути розроблено та прийнято, а Бізнес-омбудсмен України та РБО – отримати належні статус, незалежність, права та повноваження, які б відповідали сучасним умовам та потребам вітчизняного бізнесу.

Здійснення кейсу, який є предметом цієї публікації, за відсутності належного правового визначення та регулювання медіації у вітчизняному податковому законодавстві потенційно може призвести до майбутніх негативних наслідків для сторін кейсу.

Окреміподатківцівжемаютьпроходитиспеціальненавчаннятанабуватиокремихнавичоктакомпетенційзмедіації.