Думки експертів

Судова практика ТЦУ: частина 2

Сьогодні ми продовжуємо обговорення актуальної судової практики, що стосується спорів між бізнесом та податковими органами України у контексті трансфертного ціноутворення.

Сюзанна Міхонік

Що оскаржувалося в суді?

Спір між Товариством та Податковим органом виник навколо правомірності застосування норм Податкового кодексу України (ПКУ) до зовнішньоекономічної операції підприємства з нерезидентом, молдовською компанією, під час проведення документальної планової виїзної перевірки з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства.

Суть спору полягала у визначенні статусу господарської операції — чи була вона контрольованою, а також у правомірності додаткових податкових нарахувань з боку контролюючого органу.

Зокрема, Податкова служба наполягала, що господарська операція відповідає критеріям контрольованої відповідно до статті 39 ПКУ, оскільки нерезидент (контрагент) зареєстрований у Молдові — державі, включеній до переліку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1045 від 27.12.2017 року. 

У зв’язку з цим Податковий орган вимагав від платника нарахування додаткових 30% дохідності за операцією на підставі підпункту 140.5.5-1 статті 140 ПКУ, а також обґрунтування ціноутворення за принципом “витягнутої руки”.

Позиція Податкового органу

Податковий орган висловив низку претензій до документації, поданої Товариством, яка, на їхню думку, не містила необхідних даних для підтвердження ціноутворення за принципом “витягнутої руки”. Зокрема, податківці вказували на:

  • відсутність повного опису діяльності контрагента, його організаційної структури та фінансової звітності;
  • неповний опис господарської операції, зокрема, ланцюга створення вартості товару (сівалки);
  • недостатню аргументацію вибору методу порівняльної неконтрольованої ціни (ПКНЦ) для аналізу відповідності операції принципу “витягнутої руки”;
  • ненадання аналізу ринкових умов і факторів, які вплинули на формування ціни.

На підставі цих тверджень контролюючий орган зробив висновок про порушення платником вимог податкового законодавства та наполягав на застосуванні коригування податкових зобов’язань.

Позиція платника податку 

Товариство заперечувало обґрунтованість вимог Податкового органу, аргументуючи це тим, що операція з нерезидентом не є контрольованою через недосягнення граничного обсягу 10 мільйонів гривень (без ПДВ), визначеного пунктом 39.2 ПКУ. 

Товариство також наголошувало, що ціноутворення відповідало принципу “витягнутої руки”, а обраний метод порівняльної неконтрольованої ціни (ПКНЦ) є законним і відповідає характеру операції.

Крім того, платник податків посилався на винятки, передбачені підпунктом 140.5.5-1 ПКУ, які звільняють платника від обов’язку додаткового нарахування 30% доходу за умови, що операція не є контрольованою і ціна підтверджується згідно з принципом “витягнутої руки”. Відтак Товариство стверджувало, що претензії Податкового органу є безпідставними.

Забігаючи на перед, скажу, що в даній справі Податковий орган програв.

Чому Податкова програла справу?

Рішення суду чітко демонструє низку юридичних аспектів, які стали вирішальними для винесення рішення на користь Товариства.

1. Встановлення неконтрольованого статусу операції

Суд чітко встановив, що господарська операція Товариства з нерезидентом не підпадала під критерії контрольованих операцій, передбачені підпунктом 39.2.1.1 статті 39 Податкового кодексу України.

  • Ключовий факт: Загальний обсяг операції становив менше порогу в 10 млн. грн. для визнання операції контрольованою.
  • Висновок суду: У межах неконтрольованої операції застосування принципу “витягнутої руки” і вимог до детальної документації ТЦУ є недоцільним.

2. Слабкість аргументів Податкового органу

Невиконання Податковим органом обов’язку щодо заперечення аргументів платника:

  • Суд наголосив, що протягом 30 календарних днів після отримання документації з трансфертного ціноутворення, Податковий орган не висунув жодних додаткових вимог (згідно з підпунктом 39.4.8 ПКУ). Це свідчить про визнання документації повною і належною.

Відсутність переконливої доказової бази у Податкової:

  • Податкова не змогла довести, що обґрунтування ціни позивачем є хибним. Її аргументи базувалися на припущеннях, які не мали належного документального підтвердження.

Суд наголосив, що недостатність інформації про неконтрольовані операції не може бути підставою для нарахування додаткових податків, якщо не доведено наявності комерційних чи фінансових умов, що суттєво відрізняються.

3. Дотримання принципу “витягнутої руки” у неконтрольованих операціях

Товариство обрало метод порівняльної неконтрольованої ціни та надало аналіз ринку товарів. Суд визнав обґрунтування адекватним, оскільки:

  • Зіставність операцій підтверджувалася комерційними умовами.
  • Фінансові результати операції не свідчили про порушення принципу “витягнутої руки”.

Метод “витрати плюс”, яким керувалася Податкова, є більш актуальним для контрольованих операцій, тоді як у цьому випадку операція була неконтрольованою.

4. Юридичний контекст та дотримання Податкового кодексу

Податкова діяла в межах статті 39 ПКУ, однак її вимоги були непропорційними обставинам справи.

  • Суд акцентував увагу, що контрольовані операції мають інший рівень перевірки, і на неконтрольовані операції не поширюються ті ж вимоги щодо документації.
  • Підхід Податкового органу в даному випадку порушував принцип пропорційності податкового контролю.

Які будуть рекомендації?

1. Чітке дотримання принципу “витягнутої руки”

Для неконтрольованих операцій важливо забезпечити належну документацію, яка підтверджує ринковість ціни. У цій справі це стало вирішальним аргументом.

2. Необхідність оперативного реагування з боку Податкових органів

Пасивність Податкової (відсутність запитів протягом 30 днів) може бути використана платником для захисту своєї позиції.

3. Значення судової практики

Посилання на рішення Верховного Суду є важливим аргументом для захисту в суді.

4. Роз’яснення щодо неконтрольованих операцій

Бізнесу слід звертати увагу, що включення держави до переліку КМУ не є автоматичним приводом для застосування вимог до контрольованих операцій, якщо обсяг операцій не перевищує порогового рівня.

Рішення у цій справі підтверджує важливість детального документального обґрунтування кожного етапу господарських операцій. Податковий орган програв через відсутність конкретних доказів і неправильне застосування норм, що регулюють контрольовані операції.

Більш детально ознайомитись з цією справою ви можете на загальнодоступному ресурсі: https://reyestr.court.gov.ua/, справа № 160/9723/21.