Судові витрати в сімейних спорах: на що потрібно розраховувати

Вступаючи в судовий спір з будь-якого питання, треба бути готовим до витрат, як часу, так і грошей. Щодо витрат часу варто розуміти, що спори між фізичними особами, які розглядають загальні суди, можуть тягтись роками, якщо враховувати ще й, як мінімум, апеляційне оскарження. Ми ж будемо говорити не про час, а про гроші. Спробуємо розібратись, які судові витрати можливі в сімейних справах, на що варто розраховувати перед початком справи і які із витрат можна буде компенсувати у разі виграшу.

Судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов’язаних з розглядом справи.

Судовий збір

Судовий збір справляється на всій території України за подання позовних заяв, заяв в порядку окремого провадження, за видачу судами документів. Розмір судового збору встановлюється Законом України «Про судовий збір» і залежить від того, які вимоги заявляються до суду – майнові чи немайнові. Тому, в залежності від виду вимоги, судовий збір може справлятись:

• у визначеному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року, в якому подається заява;
• у відсотковому співвідношенні до ціни позову;
• у фіксованому розмірі.

Так, за подання позовної заяви про розірвання шлюбу справляється судовий збір у розмірі 0,4 прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Законом України «Про Державний бюджет України на 2024 рік», з 1 січня 2024 року встановлено прожитковий мінімум на одну працездатну особу в розрахунку на місяць в розмірі 3 028 гривень. Отже, за подання позовної заяви про розірвання шлюбу в 2024 році необхідно сплатити 1 211,20 гривень судового збору.

Якщо шлюб буде розриватись за спільною заявою подружжя, яке має дітей, що розглядається судом в порядку окремого провадження, тоді за подання такої заяви має бути сплачено судовий збір у розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що в 2024 році становить 605,60 гривень.

Такі позовні вимоги як визначення місця проживання дитини, визначення способу участі того із батьків, що проживає окремо, у вихованні дитини, усунення перешкод у спілкуванні та вихованні дитини, є вимогами немайнового характеру. За подання немайнових вимог до суду стягується судовий збір у розмірі 0,4 прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що у 2024 році становить 1 211,20 гривень.

За подання позовної заяви про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, участь у додаткових витратах на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів чи зміну способу їх стягнення, а також за подання заяви щодо видачі судового наказу про стягнення аліментів, судовий збір не стягується.

Ситуація складніша із позовними вимогами щодо поділу спільного майна подружжя. За подання таких вимог стягується судовий збір у розмірі 1% ціни позову, тобто вартості всього майна, на яке позивачем заявляються вимоги, але не менше 0,4 та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (тобто, 1% вартості майна, що ділиться між подружжям, але не менше 1 211,20 гривень та не більше 15 140,00 гривень). Тому, для того, щоб визначити розмір судового збору при пред’явленні вимоги про поділ спільного майна подружжя, необхідно спочатку встановити вартість такого майна.

Якщо рішення потрібно оскаржити в апеляційній інстанції, судовий збір за подання апеляційної скарги на рішення суду становить 150% ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви. До прикладу, якщо оскаржується немайнова вимога про визначення місця проживання дітей, за подання якої до суду першої інстанції стягувався судовий збір у розмірі 0,4 прожиткового мінімуму для працездатних осіб, то за подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції доведеться сплатити 0,6 прожиткового мінімуму для працездатних осіб (0,4х150%=0,6).

За подання касаційної скарги на рішення суду (у разі можливості касаційного оскарження), судовий збір стягується у розмірі 200% ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви.

Що робити, коли подається позов з декількома вимогами? За подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру. Якщо в позовній заяві об’єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.

Тому, за подання позовної заяви про розірвання шлюбу з одночасним поділом майна, судовий збір справляється за розірвання шлюбу, як вказано вище, і за поділ майна, в залежності від його вартості.

Зараз сплачувати судовий збір досить просто. На порталі Судової влади України за посиланням https://court.gov.ua/affairs/sudytax/ можна обрати суд, до якого подається позов або заява, дізнатись реквізити для оплати судового збору, згенерувати квитанцію на оплату, і навіть оплатити онлайн.

Для подання до суду доказів сплати судового збору достатньо прикласти до позовної заяви роздруківку квитанції про сплату судового збору онлайн або платіжне доручення про сплату збору через банківські установи. На сьогоднішній день, жодних посвідчувальних написів від банківських установ щодо зарахування суми судового збору до бюджету на платіжних документах судами не вимагається.

Витрати, пов’язані з розглядом справи

До витрат, пов’язаних з розглядом справи, належать витрати:

• на професійну правничу допомогу;
• пов’язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи;
• пов’язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;
• пов’язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Витрати на професійну правничу допомогу включають в себе витрати на гонорар адвоката за представництво в суді чи іншу правничу допомогу, пов’язану з розглядом справи, зокрема, допомогу при підготовці справи до розгляду в суді, збір доказів (в тому числі, направлення адвокатських запитів), підготовку процесуальних документів – позовної заяви, заяв по суті справи, процесуальних заяв, вартість послуг помічника адвоката.

Розмір витрат на правничу допомогу встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги, що укладається між адвокатом та клієнтом, та доказів щодо обсягу наданих послуг, виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або має бути сплачена клієнтом адвокату. Для визначення реального розміру таких витрат до суду подається детальний опис робіт (наданих послуг), які були виконані адвокатом, та здійснених ним витрат (наприклад, транспортних), необхідних для надання правничої допомоги по справі.

Але не все так просто. Навіть якщо ви заявите до суду реальну вартість послуг адвоката, яка була вами сплачена, або має бути сплачена після завершення справи, суд може переглянути розмір ваших реальних витрат, оскільки, відповідно до законодавства, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірний із:

• складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
• часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
• обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
• ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі, впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Як правило, справи про розірвання шлюбу суди розглядають як нескладні, які не потребують тривалої підготовки і збору доказів. А, наприклад, справи про встановлення факту спільного проживання однією сім’єю без реєстрації шлюбу, визнання майна спільною сумісною власністю та його поділ, є складними справами, які потребують ретельної підготовки, зокрема, в частині підготовки доказів і детального судового розгляду. Тому і розмір витрат на надання правничої допомоги, які задовольняються судом, у справах про розірвання шлюбу значно нижчі, ніж у справах про поділ майна.

Крім того, інша сторона у справі може просити суд про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу, але, при цьому, має довести, в чому полягає неспівмірність заявлених витрат реальним.

До витрат, пов’язаних із залученням свідків, відносяться транспортні витрати свідка на переїзд до іншого населеного пункту, наймом житла, а також компенсація за втрачений заробіток чи відрив від звичайних занять. Тому, витрати на таксі, яке доставить свідка із дому до суду в межах Києва, заявляти до судових витрат неможна.

Розмір витрат на підготовку експертного висновку на замовлення сторони, проведення експертизи, залучення спеціаліста, оплати робіт перекладача, встановлюється судом на підставі договорів та рахунків відповідних спеціалістів. Але, в будь-якому разі, їх розмір має бути співмірним зі складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим на виконання робіт. Інакше суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на оплату послуг експерта, спеціаліста, перекладача, які підлягають розподілу між сторонами. При цьому, обов’язок доказування неспівмірності покладається на особу, яка просить про зменшення таких судових витрат.

Розмір витрат, пов’язаних з проведенням огляду доказів за місцем їх знаходження, забезпеченням доказів та вчиненням інших дій, пов’язаних з розглядом справи чи підготовкою до її розгляду, встановлюється судом на підставі договорів, рахунків та інших доказів, але, в будь-якому випадку, такі витрати не можуть перевищувати 50% розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб за сукупність дій, необхідних для розгляду справи (це – граничні розміри, які встановлюються Кабміном).

Розподіл судових витрат

Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Інші судові витрати, пов’язані з розглядом справи, покладаються:

• у разі задоволення позову – на відповідача;
• у разі відмови в позові – на позивача;
• у разі часткового задоволення позову – на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Судові витрати третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, стягуються на її користь із позивача або відповідача, залежно від того, заперечувала чи підтримувала така особа заявлені позовні вимоги.

Попередній орієнтовний розрахунок витрат, пов’язаних з розглядом справи, учасник справи повинен заявити у своїй першій заяві по суті справи: для позивача це –позовна заява, для відповідача – відзив на позовну заяву, для третьої особи – пояснення щодо позову або відзиву. По суті, потрібно заявити тільки суму очікуваних витрат із зазначенням виду судових витрат, які учасник справи поніс або очікує понести (наприклад, судовий збір, витрати на професійну правничу допомогу, витрати на проведення експертизи тощо).

Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв’язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази мають бути подані до закінчення судових дебатів у справі або протягом 5 днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі, сторона зробила заяву про те, що докази будуть надані протягом встановленого строку.

Суди часто зловживають старою судовою практикою, коли судові витрати стягувались тільки у випадку надання доказів фактичного понесення таких судових витрат (по суті, надання копій квитанцій про сплату послуг адвоката, оплату експертного висновку тощо). На даний момент, нова практика Верховного Суду склалась таким чином, що судові витрати, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу, у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, підлягають розподілу за результатами розгляду справи, незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.

Фінансові витрати на ведення справи важко точно прорахувати перед початком справи, оскільки, чим довше тягнеться справа, тим «дорожче» вона обійдеться. Але варто пам’ятати, що можливість відшкодування понесених судових витрат залежить від того, на чию користь буде ухвалено рішення, тому все залежить від вашої правової позиції.