Терміновий заборонний припис: як отримати

Домашнє насильство залишається однією з найбільш поширених, але водночас прихованих проблем сучасного суспільства, про яку говорити не прийнято, бо «що люди скажуть?». Особливістю цієї проблеми, поряд із фізичним та/або психологічним впливом, є вчинення дій насильницького характеру у приватному просторі, де постраждалі особи тривалий час залишаються сам на сам із загрозою. У таких умовах критично важливим є не лише наявність правових механізмів захисту, а й їхня оперативність, щоб запобігти непоправним наслідкам.

Саме тому терміновий заборонний припис відіграє особливу роль у системі протидії домашньому насильству. Це, по суті, найшвидший інструмент реагування держави на небезпечну ситуацію, який дозволяє негайно відокремити кривдника від постраждалої особи та знизити рівень ризику. Водночас важливо розуміти, що він не є універсальним рішенням усіх проблем і функціонує як один із спеціальних заходів щодо протидії домашньому насильству.

Незважаючи на відносну простоту механізму, на практиці виникає чимало питань: коли саме його можуть застосувати, хто приймає рішення, що потрібно зробити постраждалій особі та як діяти у разі бездіяльності поліції. 

Що таке терміновий заборонний припис

Терміновий заборонний припис — це спеціальний захід протидії домашньому насильству, який застосовується уповноваженими підрозділами Національної поліції України у разі існування безпосередньої загрози життю чи здоров’ю постраждалої особи з метою негайного припинення домашнього насильства, недопущення його продовження чи повторного вчинення. Він застосовується на місці події і його головна мета — негайне припинення насильства та запобігання його повторенню у найближчий час.

На відміну від обмежувального припису, який виноситься судом і передбачає більш тривалі обмеження, терміновий заборонний припис має короткостроковий характер. Терміновий заборонний припис виноситься строком до 10 діб. Але саме в цей період він виконує ключову функцію — знімає загрозу життю чи здоров’ю постраждалої особи і дає час, необхідний для прийняття подальших рішень.

Терміновий заборонний припис може містити такі заходи щодо кривдника:

• зобов’язання залишити місце проживання або перебування постраждалої особи;
• заборона на вхід та перебування у місці проживання або перебування постраждалої особи;
• заборона у будь-який спосіб контактувати із постраждалою особою.

Крім того, працівники Національної поліції можуть у встановленому законом порядку застосовувати поліцейські заходи примусу для виселення із житлового приміщення кривдника, якщо терміновий заборонний припис передбачає зобов’язання залишити місце проживання або перебування постраждалої особи, а кривдник відмовляється добровільно його залишити.

Однак поліцейські не можуть зобов’язати залишити місце проживання або перебування постраждалої особи або заборонити вхід до місця її проживання чи перебування кривдника, якому на день винесення припису не виповнилося 18 років, у разі, коли такий кривдник має спільне місце проживання чи перебування з постраждалою особою.

Хто може ініціювати винесення припису

Терміновий заборонний припис виноситься за заявою постраждалої особи, а також за власною ініціативою працівником уповноваженого підрозділу органів Національної поліції України. Звісно, найчастіше ініціатором є сама постраждала особа, яка звертається до поліції. Проте викликати поліцію можуть і треті особи — сусіди, родичі, знайомі або випадкові свідки, які стали очевидцями насильства. Це особливо важливо у випадках, коли постраждала особа не може самостійно звернутися по допомогу через страх, залежність або інші обставини.

Однак остаточне рішення про винесення припису приймають саме поліцейські на підставі оцінки ризиків. Вони оцінюють обставини, спілкуються з учасниками конфлікту, аналізують поведінку кривдника та визначають рівень ризику. Це означає, що не кожен конфлікт автоматично призводить до застосування припису — необхідно встановити реальну загрозу життю або здоров’ю постраждалої особи.

При цьому, пріоритет завжди надається безпеці постраждалої особи. Тому навіть у разі, якщо кривдник має право власності на житло, де вони разом проживають із постраждалою особою, пріоритет має надаватись безпеці постраждалої особи, а не майновим правам кривдника на відповідне житлове приміщення.

Процедура отримання

Процедура отримання термінового заборонного припису є максимально спрощеною, що відповідає його природі як інструменту негайного реагування.

Перший крок — звернення до поліції. Це може бути як телефонний дзвінок, так і особисте звернення. У більшості випадків мова йде саме про виклик поліції на місце події.

Після прибуття поліцейські з’ясовують обставини конфлікту, опитують сторони та, за необхідності, свідків. Далі проводиться оцінка ризиків за спеціальною методикою, встановленою Порядком проведення оцінки ризиків вчинення домашнього насильства, що затверджений наказом Міністерства соціальної політики та Міністерством внутрішніх справ від 13.03.2019 року №369/180. Така оцінка дозволяє врахувати низку факторів — від поведінки кривдника до наявності попередніх випадків насильства та встановити рівень небезпеки, який загрожує потерпілій особі – високий, середній, низький.

Якщо рівень небезпеки оцінюється як низький або середній, а інші чинники/обставини, що можуть вплинути на рівень небезпеки, відсутні, терміновий заборонний припис стосовно кривдника виноситься на розсуд поліцейського. У разі високого рівня небезпеки поліцейський обов’язково виносить терміновий заборонний припис стосовно кривдника.

Документ оформлюється у письмовій формі безпосередньо на місці виклику. Припис підписується поліцейським, який його виніс, постраждалою особою (її представником) і кривдником власноруч на оригіналі та кожній з копій. У разі відмови кривдника підписати припис поліцейський прямо про це зазначає у приписі, але кривдник має право подати пояснення і зауваження щодо змісту припису, суті правопорушення, а також викласти мотиви своєї відмови підписати його, які додаються до копії припису, яка залишається в поліції.

Кривднику роз’яснюється зміст припису, після чого він зобов’язаний виконати визначені обмеження, оскільки тимчасовий заборонний припис підлягає негайному виконанню.

Що робити після отримання припису

Винесення припису не означає завершення процесу захисту. Навпаки, це лише перший крок, після якого важливо правильно вибудувати подальшу поведінку.

Контроль за виконанням припису здійснюється поліцією. У разі його порушення кривдник може бути притягнутий до відповідальності. Постраждалій особі варто фіксувати будь-які спроби порушення — зберігати повідомлення, записувати дзвінки, звертатися до поліції у разі наближення кривдника або інших заборонених дій.

Незважаючи на досить чітке нормативне регулювання, застосування термінових заборонних приписів не завжди є ефективним через недооцінку поліцією ризиків, формальний підхід до вирішення ситуації і відмову у винесенні припису у зв’язку з цим.

Також важливо контролювати ситуацію, щоб винесення тимчасового заборонного припису не було чистою формальністю, коли не забезпечується належний контроль за його виконанням і дотриманням заборонних заходів. У таких випадках важливо не залишати ситуацію без реагування — звертатися зі скаргами, повторно викликати поліцію, фіксувати всі факти порушень тимчасового заборонного припису.

У будь-якому випадку, варто пам’ятати, що це лише тимчасовий захід, тому потрібно розглянути можливість звернення до суду за отриманням обмежувального припису, який забезпечує більш тривалий захист.