ТОП-10 міфів про українські правила КІК

Вже 2,5 роки в Україні діють правила контрольованих іноземних компаній, спрямовані на запобігання ухиленню від сплати податків шляхом використання іноземних структур. Проте, через відсутність достатньої і сталої практики правозастосування, нечіткі формулювання в Податковому кодексі України, небажання Мінфіну України висловити офіційну позицію регулятора та нерідко помилкові інтерпретації податкових органів, бізнес-середовище зустрічає ці правила з багатьма міфами. Пропоную розглянути найпоширеніші з них.

Отже, наш ТОП-10 КІК-міфів.

Міф №1: Правила КІК застосовуються тільки до великих корпорацій і олігархів

Існує хибне уявлення, що нові КІК-правила стосуються лише великих корпорацій, які мають значні обсяги іноземних активів. Проте, законодавство не розрізняє розміри компаній або «успішність» кінцевих власників, і правила КІК можуть застосовуватися до будь-якої української компанії чи будь-якого українського громадянина, які мають статус українських резидентів і відповідають критеріям контролю.

Міф №2: Будь-яка участь в іноземній компанії призводить до статусу контролюючої особи

Багато хто вважає, що володіння певною часткою в іноземній компанії автоматично робить українського резидента контролюючою особою. Насправді ж, контролюючою особою вважається той український резидент, хто володіє часткою більше ніж 50% або має істотний вплив на прийняття рішень в іноземній компанії. Тобто, володіння меншою часткою не завжди означає статус контролюючої особи.

Міф №3: На іноземні благодійні організації КІК-правила не поширюються і з їхньою допомогою можна безподатково отримувати гроші на особисті потреби

Достатньо поширений міф, що оскільки благодійні фонди й організації не займаються комерційною діяльністю й не отримують комерційного прибутку, то на них не поширюється дія українських КІК-правил. Однак, на жаль, український законодавець вирішив не робити ніяких винятків щодо визначення контрольованих іноземних компаній.

Тому справедливою частиною міфу буде лише те, що іноземні благодійні фонди й організації будуть потрапляти під «звільнені» КІКи, з яких не доведеться в Україні сплачувати додаткові податки. Однак, про такі структури, навіть якщо вони є неприбутковими, все одно доведеться подавати в Україні КІК-звітність, хоч і без сплати податків (не питайте, для чого це потрібно Україні, то не єдина дивна податкова норма з результату діяльності ВРУшного «скаженого принтеру»).

Міф №4: Якщо резидент України є офіційним директором іноземної компанії, він не є контролюючою особою, на нього не поширюються КІК-правила

Існує думка, що призначення українця- резидента України директором іноземних компанії, виключає для такої особи ризики правил контрольованих іноземних компаній. Українські КІК-правила дійсно передбачають, що на фізичних осіб-резидентів України, які виконують посадові обов’язки директора чи іншої посадової особи іноземної компанії відповідно до її статутних документів, не поширюється можливість визнання контролюючою особою через наявність ознак фактичного контролю, на кшталт управління банківським рахунком чи здійснення суттєвих правочинів від імені юридичної особи. Однак, при цьому, ця ж сама фізична особа-директор може бути визначена контролером цього КІК якщо вона є співвласником компанії із «кваліфікованим» розміром частки.

Міф №5: Повідомлення про контрольовані іноземні компанії слід подавати щодо кожної зміни в корпоративній структурі компаній

Однією з найпопулярніших помилок є припущення, що про кожну зміну в корпоративній структурі іноземних компаній, навіть якщо вона не впливає на статус контролюючої особи, слід повідомляти українську податкову. Насправді ж, законодавство вимагає подавати повідомлення тільки в разі, якщо зміни призводять до втрати або набуття статуту контролера по відношенню до цієї компанії. Таким чином, незначні зміни, що не впливають на контроль, не потребують повідомлення.

Тож, якщо ви придбали лише пару відсотків в іноземній компанії, або якщо ви продали останні 5%, після продажу попереднього пакету в 50% акцій (коли ви вже подавали належне Повідомлення про КІК щодо втрати статусу контролера), або коли ви перестали керувати банківським рахунком іноземної компанії, однак ще не сплинув термін вашої довгострокової генеральної довіреності від імені цієї ж структури – в таких і в подібних випадках відсутні нормативні підстави повідомляти податкові органи про відповідні зміни.

Міф №6: За несвоєчасне подання Повідомлення про КІК можуть накласти величезний штраф

Один із «найдорожчих» міфів, адже вважається, не в останню чергу через висловлювання представників податкових органів (особливо регіональних), що якщо є підстави для подання Повідомлення про КІК, яке не буде подано протягом 60 днів з моменту виникнення ініціюючої події, на порушника може бути накладений штраф у 900 000 гривень. Однак, чинне законодавство достатньо чітко встановлює, що за неподання чи прострочення подання звіту про КІК передбачені 2 штрафи.

Проте, за порушення, пов’язані з поданням Повідомлень про КІК, передбачений лише один єдиний штраф на сьогодні, і це – штраф за взагалі відсутність подання Повідомлення про КІК. Тож за прострочення в поданні Повідомлень про КІК, незалежно від їх терміну (головне, самостійно виявити помилку й подати раніше, ніж неподання виявить податковий орган), наразі не передбачено жодних штрафних санкцій.

Міф №7: Якщо в мене збитковий КІК, або КІК, що має право потрапити під звільнення – немає необхідності подавати майнову декларацію, бо в неї немає що вносити

Відповідно до наявності правозастосовної практики, що встигла скластись при першій КІК-кампанії, а також відповідно до офіційних роз’яснень податкових органів (викладених, в тому числі, в ІПК), щорічна майнова податкова декларація обов’язково подається контролером  разом із відповідним звітом про КІК. При цьому, навіть якщо КІК є пільговим, і в контролера не виникатимуть податкові КІК-зобов’язання, обов’язковими до заповнення й подання також є відповідні Додатки КІК до майнової декларації, що заповнюються на кожний звітний період кожного КІК.

Міф №8: Платити КІК-податки – це дорого

Причиною цього міфу є неуважне прочитання поточної редакції КІК-правил в ПКУ. Адже завдяки прямо передбаченій для всіх випадків розподіленого і нерозподіленого прибутку КІК можливості врахувати в якості податкового кредиту фактично сплачені КІК корпоративні податки, сплатити податки в рамках КІК-правил може виявитись набагато дешевше, ніж сплачувати податки зі звичайних іноземних дивідендів, отриманих від компаній, що не є КІК. Бо звичайні іноземні дивіденди у більшості випадків будуть оподатковуватись за нормативною ставкою ПДФО 9%, плюс 1,5% військового збору. А отриманий в рамках КІК-правил розподілений чи нерозподілений прибуток КІК може оподатковуватись за ефективною ставкою ПДФО 0% та 1,5 військового збору.

Міф №9: КІК-правила скасовують український податок на репатріацію з дивідендного доходу іноземних компаній і замінюють положення конвенцій про уникнення подвійного оподаткування

Існує хибне уявлення, що якщо українська компанія нараховуватиме дивіденди на користь іноземного холдингу, що належить українському контролеру – достатньо сплачувати лише 5% ПДФО і перерахувати дивіденди одразу на користь кінцевого українського бенефіціарного власника. Насправді немає жодних підстав вважати, що введені КІК-правила, які регулюють оподаткування українських резидентів, при цьому скасували оподаткування нерезидентів з українських джерел походження доходів. Так само як КІК-правила не скасовують норми міжнародних конвенцій, адже ті мають вищу юридичну силу над будь-якими положеннями ПКУ.

Для права застосування на рівні українського контролера пільгової ставки 5% (якщо українська компанія на загальній системі оподаткування) обов’язковою умовою є фактичне «отримання» (тобто виплата, а не просто нарахування) нерезидентом (КІК) на власний рахунок дивідендів українського походження. В момент перерахування дивідендів акціонеру-нерезиденту доведеться мати справу з 2 різними податками (+ВЗ) і будуть 2 різні платники цих податків, однак один і той самий податковий агент – українська компанія.

Міф №10: До кінця війни скасовуються КІК-штрафи, тож можна не дотримуватись КІК-правил

Найсвіжіший міф, що ґрунтується на тлумаченні п. 72 підрозділу 10 розділу XX Перехідних положень ПКУ. Та, на жаль, не бачу приводу для подібного позитивного тлумачення змісту цього нормативного положення. Адже по суті, лінгвістично цей підпункт лише відтерміновує нарахування штрафних санкцій за КІК-порушення, вчинені протягом воєнного стану, на період після його завершення, а не звільняє від відповідальності за всі чи хоч якісь порушення КІК-правил, що можуть бути вчинені, починаючи з 01 січня 2022 року до завершення воєнного стану. «Благими намірами вистелена дорога до пекла» - можливо, наш «скажений принтер» і переслідував якусь гарну мету поліпшити життя потенційним українським контролерам, та вийшло, як зазвичай, через «дупу».

Висновок

Нові правила щодо контрольованих іноземних компаній в Україні, введені з 01.01.2022, викликають багато запитань та породжують численні міфи і хибні точки зору серед представників бізнесу, експертного середовища, контролюючих органів. Відсутність практики правозастосування, нечіткі формулювання в законодавстві та відсутність офіційної позиції Міністерства фінансів ускладнюють процес розуміння та дотримання цих правил. Сподіваємося, що розвінчання найпоширеніших міфів допоможе бізнесу краще орієнтуватися в нових вимогах і уникнути помилок у їхньому застосуванні.

І якщо ви знаєте додаткові КІК-міфи, або у вас інша топова десятка хибних уявлень про КІК-правила – надсилайте їх нам в коментарях на нашому ютуб-каналі, ми з радістю будемо допомагати нам всім з ними розбиратись.