Трейдерські структури в 2025 році: новинний фокус податкової та ризики для українського бізнесу
Зміст
Чому трейдерські структури знову стали токсичними?
У 2025 році трендом №1 у податкових перевірках стали ланцюги постачання, де між українським бізнесом і реальним покупцем або постачальником стоїть «трейдерська компанія» — часто у Польщі, Словаччині, Швейцарії, Литві, Естонії, Кіпрі чи ОАЕ.
Така компанія:
- не має складу,
- не має персоналу або має мінімальний штат,
- не виконує функцій,
- не несе ризиків,
- але формує 30–70% усього прибутку групи.
Податкова називає це:
«Схема з перенесенням прибутку на нерезидента через трейдера».
І навіть якщо операція не є контрольованою, податкова уже не зупиняється.
Вона робить коригування за правилами ТЦУ без звіту, мотивуючи це «неринковістю».
Суть: трейдерська структура — це сьогодні один із найчастіших ризиків для будь-якого українського бізнесу.
Що таке трейдерська структура: принцип роботи
Це модель, коли між виробником і кінцевим покупцем стоїть компанія-посередник (trading company), яка:
- купує товар у виробника за низькою ціною;
- перепродає покупцю за вищою;
- забирає собі маржу 10–40% (інколи й 70%);
- залишає прибуток у країні з меншою податковою ставкою.
Схематично:
Виробник (Україна) → продає дешево
Трейдер (Кіпр/Швейцарія) → перепродає дорого
Кінцевий покупець → платить ринкову ціну
Різниця в ціні → прибуток трейдера → низький податок.
Чому податкова вважає це схемою?
Податкова України орієнтується на принцип:
«Прибуток повинен оподатковуватись там, де створюється додана вартість».
Якщо виробництво, склад, персонал, ризики — в Україні, а прибуток — у трейдера з одним директором у Вільнюсі чи Нікосії, то для податкової це штучний перерозподіл прибутку.
Основні ризики трейдерських структур
1. Штучне заниження доходів в Україні
Коли товар продається трейдеру за собівартістю або з мінімальною маржею — податкова каже:
«Ціна неприродна, продаж відбувся нижче ринкового рівня».
Наслідок:
Донарахування податку на прибуток.
2. Відсутність функцій у трейдера
Якщо трейдер:
- не має складів,
- не несе товарних ризиків,
- не проводить маркетинг,
- не формує політику цін,
- не управляє ризиками логістики,
податкова каже:
«Він не створює доданої вартості, а отже не може отримувати маржу».
3. Міжнародна інформація доступна податковій
Україна підключена до:
- CRS,
- автоматичного обміну інформацією,
- EU AML,
- запитів між податковими органами.
Тобто інформація про трейдера приходить напряму.
4. Збитковість в Україні
Будь-яка модель, де є:
- збитки або
- низька рентабельність
автоматично привертає увагу.
Приклад фрази з акта ДПС:
«Наявність трейдера негативно впливає на фінансовий результат платника, що підтверджує неринковість взаємовідносин».
5. Типові моделі трейдерів — і як їх бачить податкова
Модель 1. «Порожній трейдер» у ЄС
Трейдер купує - продає. Жодних функцій.
Податкова ставить питання:
- Чому трейдер визначає ціну?
- Де фактичний контроль над товаром?
- Де логістичні ризики?
- Чому маржа саме в нього?
Коригування прибутку практично гарантоване.
Модель 2. «Груповий центр продажів»
Трейдер дійсно має:
- персонал 2–5 осіб,
- невеликий офіс,
- частину маркетингових функцій,
- але економічної логіки все одно мало.
Податкова аналізує доцільність та фактичність.
Модель 3. «Склад + персонал + ризики»
Трейдер має склад, логістику, QA, персонал.
Фактично виконує частину операцій.
Ймовірність коригувань мінімальна, якщо:
- ціноутворення прозоре,
- функції підтверджені,
- маржа адекватна.
З огляду на вищесказане, трейдерські структури у 2025 році — це:
- зона підвищеного ризику,
- один із найчастіших об’єктів для коригувань,
- джерело великих донарахувань,
- індикатор для податкової, що бізнес може переносити прибуток.
Водночас правильно побудована структура з:
- функціями,
- ризиками,
- економічною логікою,
- контрольованою рентабельністю
є абсолютно законною і захищає бізнес від ризиків ТЦУ.
Сьогодні підприємствам потрібна не лише «податкова відповідність», але й модель, яка має зміст — substance і реальну додану вартість.
