Трьохрівнева перевірка бізнесу податковою через неконтрольовані операції з повʼязаними нерезидентами: нові ризики й нові підходи ТЦУ

Чому бізнесу вже недостатньо думати тільки про контрольовані операції?

Останній рік в Україні податкова сфокусувалась на неконтрольованих операціях, але здійснених із пов’язаними нерезидентами або з нерезидентами, які впливають на ціноутворення.

Яка раніше була логіка у компаній?

«Якщо поріг 10/150 млн не перевищено — ТЦУ до нас не має стосунку».

Але, на мою думку, треба очікувати, що сьогодні правила можуть змінитись:

• податкова аналізує всі ланцюги поставок, навіть ті, що не підпадають під звітність;
• під сумнів ставляться ціни, рентабельність і інтервали, навіть якщо це звичайні імпортні чи експортні контракти.

Це створює для бізнесу абсолютно нову реальність.

Чому «неконтрольовані» операції стали ризиковими?

1) Поширення структур із посередниками

Бізнес часто працює через:

• маркетингові компанії в ЄС,
• групові трейдингові компанії,
• агентів,
• дистриб’юторів, які фактично визначають ціну.

Податкова називає це опосередкованим впливом на ціноутворення.

Тобто формально операція може бути «неконтрольованою», але ціноутворення фактично встановлюється пов’язаним нерезидентом за межами України.

2) Занижена рентабельність і збитки

Якщо компанія показує:

• збитки 2–3 роки поспіль,
• граничну рентабельність менше мінімального інтервалу,
• або різкі стрибки маржі,

— податкова автоматично припускає, що причина у пов’язаних нерезидентах, які впливають на ціну.

Навіть без порогів ТЦУ така ситуація запускає глибокий аналіз.

3) Агресивні схеми імпорту й експорту

Особливо ризикові:

• імпорт товарів через низькоподаткові юрисдикції,
• низька митна вартість при імпорті,
• перерозподіл прибутку через роялті чи управлінські послуги,
• компенсації, бонуси, маркетингові витрати.

Ці операції можуть формально не досягати 10 млн грн, але вартість їхнього  економічного впливу набагато більша.

4) Штучне заниження обсягу операцій з нерезидентом до 10 млн грн

Це одна з найпоширеніших причин, чому податкова приділяє увагу «неконтрольованим» операціям.

Бізнес може:

• спеціально занижувати ціну експорту,
• або штучно завищувати ціну імпорту,
• або ділити контракт на кілька дрібних нерезидентів,
• або дробити поставки в часі,

щоб зробити річний обсяг транзакцій з нерезидентом 9–9,9 млн грн і таким чином формально не потрапити під звіт ТЦУ.

Але в реальності:

• при ринкових цінах обсяг операцій був би 15–20 млн грн;
• або сума з кількома пов’язаними особами в сукупності вийшла б за поріг;
• або ціна маніпульована саме задля уникнення контрольованого статусу.

Податкова бачить це як спробу приховати контрольовану операцію через маніпуляцію ціною, а тому такі кейси одразу потрапляють у фокус інспекторів.

5) Маніпуляції доходом підприємства, щоб зменшити показник <150 млн грн

Ще один тип маніпуляцій — заниження валового доходу, щоб формально не потрапити в критерій ТЦУ «дохід понад 150 млн грн».

Це робиться через:

• агентські моделі (коли компанія каже «я - лише агент» і показує лише маленьку комісію замість повного обороту),
• використання трейдера-нерезидента (весь оборот віддається на нерезидента, а Україна показує тільки маржу),
• «згортання» курсових різниць,
• перенесення частини доходів на пов’язані компанії групи,
• заниження цін експорту, щоб сумарний дохід виглядав меншим.

Виглядає красиво у декларації, але податкова дивиться на:

• фінансову звітність,
• рух товару,
• ризики та функції,
• ланцюг постачання,
• митні дані,
• реальні ринкові ціни.

І дуже швидко виявляє, що:

• реальний оборот перевищує 150 млн,
• компанія штучно применшила дохід,
• операції фактично підлягали ТЦУ,
• маніпуляція порогами — це ознака прихованої контрольованої операції.

6) Спроби приховати пов’язаність контрагентів

Ще одна причина, чому податкова звертає увагу на неконтрольовані операції:

• п’ять різних нерезидентів можуть мати спільного бенефіціара,
• або одного директора,
• або спільну IP-адресу,
• або однакові договори,
• або однакові умови платежів.

У сумі їхній обсяг транзакцій може бути 12–20 млн грн, але кожен окремо — по 2-3 млн грн.

Формально — неконтрольовані. А по суті — єдиний контрагент групи.

Податкова об’єднує їх і визнає операцію контрольованою.

Як податкова проводить перевірку: три рівні аналізу

Податкова сьогодні застосовує трирівневу модель, яка схожа на дії інспектора ТЦУ, але без формального звіту.

Рівень 1. Аналіз рентабельності платника (локальний профіль)

Інспектор порівнює:

• валову маржу,
• операційну рентабельність,
• EBITDA,
• співвідношення собівартості до продажів — з типовими інтервалами для галузі.

Рівень 2. Аналіз ланцюга поставки (функціональний профіль)

Перевіряють:

• хто реально визначає ціну,
• де знаходиться економічний вигодоодержувач,
• чи є посередник «порожньою» компанією.

Рівень 3. Економічна перевірка ринковості ціни

Стандартні методи:

• CUP (аналогів продажів),
• Cost Plus,
• Resale Minus,
• порівняльний діапазон рентабельності (TNMM).

І якщо ціна відхиляється — податкова донараховує податок на прибуток.

Чому бізнесу критично важливо робити аналіз неконтрольованих операцій?

Тому що це:

•  допомагає побачити приховані ризики ТЦУ;
•  дозволяє виявити маніпуляції порогами;
•  захищає від донарахувань за ст. 140.5;
•  дає аргументи у спорах з податковою;
•  показує реальний рівень пов’язаності та залежності від нерезидента.

Бізнес, який це розуміє, отримує головну перевагу — захист під час перевірок і мінімізацію донарахувань.