Участь батьків у додаткових витратах на дитину: у яких випадках вони можуть стягуватись і чим відрізняються від аліментів

Додаткові витрати чи аліменти?

Якщо аліменти на дитину – це щомісячні платежі, які той із батьків, що проживає окремо, сплачує на утримання дитини, то в яких випадках мають сплачуватись екстра кошти? Законодавство встановлює, що той із батьків, з якого стягуються аліменти (або можуть бути стягнуті, тобто той із батьків, який проживає окремо від дитини), зобов'язаний брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо).

Отже, аліменти використовуються на утримання дитини – забезпеченням її базових потреб у їжі, житлі, одязі, освіті, медичному обслуговуванні тощо, а додаткові витрати на дитину не пов’язані з її утриманням і стягуються тільки у деяких випадках, які пов’язані з особливими обставинами. Тобто це цільові кошти, що використовуються на покриття конкретно визначених витрат. У кожному разі стороною, яка заявляє такі платежі до стягнення, має бути доведена наявність особливих обставин, а також розмір витрат, що понесені або будуть понесені у зв’язку з такими обставинами.

На відміну від аліментів, які є регулярними платежами, оскільки базові потреби дитини мають забезпечуватись постійно, додаткові витрати на дитину можуть стягуватись у вигляді одноразової суми або у формі щомісячних платежів на конкретно визначений період (період тривалості особливих обставин).

Обставини, за яких можуть бути стягнуті додаткові витрати на дитину

Важливо зазначити, що чітко визначеного переліку таких обставин не встановлено. До таких особливих обставин закон відносить насамперед випадки, коли дитина потребує додаткових витрат на неї у зв`язку із розвитком певних її здібностей або має розлади здоров’я.

Особливі обставини можуть бути зумовлені, як негативними (хвороба, каліцтво, інвалідність тощо), так і позитивними фактами (схильність дитини до музики, що потребує купівлі музичного інструменту, або до певного виду спорту, що вимагає додаткових матеріальних витрат). Тобто, такі особливі обставини є індивідуальними у кожному конкретному випадку та підлягають доведенню в суді особою, яка пред’явила позов про стягнення додаткових витрат.

Разом з тим, потрібно розрізняти, які з обставин є підставою для стягнення додаткових витрат на дитину, а які покриваються коштом аліментів. Так, наприклад, згідно із судовою практикою, придбання шкільного одягу, взуття та шкільного приладдя не належить до додаткових витрат, зумовлених особливими обставинами, та поглинаються аліментними виплатами, а витрати на придбання спортивного інвентарю суди відносять до додаткових витрат, необхідних для розвитку дитини, оскільки беруться до уваги спортивні досягнення дитини.

Це ж стосується і лікування. Якщо дитина хворіє нечасто або хворіє на сезонні захворювання, витрати на лікування суди не розглядатимуть як додаткові витрати, але якщо дитина потребує оперативного втручання, довгого медикаментозного лікування або проходження курсу реабілітації через травму, каліцтво чи хронічне захворювання, той із батьків, який має право на аліменти, може вимагати відшкодування витрат на такі медичні послуги.

Також до категорії додаткових витрат на дитину можуть бути віднесені витрати на спеціалізоване навчання, наприклад, для дітей з інвалідністю, вадами слуху, зору тощо, або навчання у спеціалізованих закладах (в тому числі приватних), де дитині може бути забезпечений належний рівень догляду або навчання з урахуванням інвалідності або захворювання дитини.

А от навчання за кордоном, за наявності можливості проходження навчання в державних закладах освіти, суди не розглядають як особливі обставини, що передбачають можливість стягнення додаткових витрат з батьків. Водночас якщо обрання закладу освіти (приватного в Україні або за кордоном) здійснювалося за участі обох батьків, додаткові витрати на навчання у такому навчальному закладі можуть бути стягнуті.

Проте важливим нюансом є те, що згода на навчання у приватному освітньому закладі того із батьків, з кого стягуються додаткові витрати, не повинна бути усною. Факт такої згоди на навчання має підтверджуватися письмовими доказами (найкраще, якщо це договір між батьками та навчальним закладом).

Докази, які можуть підтверджувати наявність особливих обставин та розмір додаткових витрат

Отже, як було зазначено вище, наявність особливих обставин та розмір додаткових витрат підлягають доказуванню особою, що звертається до суду з відповідною вимогою. Законодавством встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги й заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Доказами, які підтверджують наявність особливих обставин, що спричинили додаткові витрати на дитину, можуть бути, зокрема:

• Документи, які підтверджують витрати на придбання спеціальних інструментів, призначених для розвитку здібностей дитини (наприклад, музичного інструменту або спортивного спорядження тощо), витрати на навчання дитини у платному навчальному закладі, на заняття у музичних, мистецьких або спортивних закладах, на додаткові заняття, необхідні для розвитку здібностей дитини.
• Висновки психолога, інших спеціалістів щодо схильності дитини до спорту, малювання, музики тощо. Тут також може бути врахована думка дитини, її бажання розвивати свої здібності в тій чи іншій галузі.
• Документи, які підтверджують досягнення дитини у спорті, мистецтві.
• Висновки медико-соціальної експертної комісії, довідки медичних закладів та інші документи, що підтверджують відповідний стан здоров`я дитини (хвороба, каліцтво, інвалідність) і свідчать про необхідність додаткових витрат на лікування (на придбання ліків, спеціальний медичний догляд, санаторно-курортне лікування тощо).

Розмір додаткових витрат на дитину також повинен підтверджуватися відповідними документами. Додаткові витрати на дитину можуть фінансуватися наперед, якщо вони прогнозовані та доведені, або покриватися після їхнього фактичного понесення разово, періодично або постійно (до досягнення дитиною повноліття чи закінчення існування особливих обставин, які стали причиною стягнення додаткових витрат). Але, на відміну від аліментів, які можуть стягуватись у частці від доходу платника, розмір додаткових витрат на дитину визначається виключно у твердій грошовій сумі.

Тому доказами вже понесених витрат можуть бути чеки, платіжні квитанції, виписки з банківського рахунку про здійснення оплати, а витрат, які мають бути понесені, – акти про надання послуг або виконання робіт, рахунки на оплату, договори, платіжні доручення тощо.

Розмір участі одного з батьків у додаткових витратах на дитину в разі спору визначається за рішенням суду, з урахуванням обставин, що мають істотне значення. Розв'язуючи питання щодо розміру коштів, які підлягають стягненню на додаткові витрати, суди враховують, якою мірою кожен із батьків зобов`язаний брати участь у цих витратах, з огляду на матеріальне та сімейне становище сторін, а також інші інтереси й обставини, що мають істотне значення.

У разі, коли матеріальне становище батьків не дозволяє забезпечити повну оплату додаткових витрат, вони можуть бути компенсовані лише частково.

Порядок стягнення додаткових витрат на дитину

Звісно найкращий варіант врегулювати всі питання щодо утримання спільної дитини для батьків – це домовитися між собою та забезпечувати належний рівень життя дитини на добровільній основі.

Щодо таких витрат батьки можуть укласти між собою договір. Хоч законодавство і не встановлює обов’язкового нотаріального посвідчення такого договору (на відміну від договору щодо сплати аліментів), але рекомендуємо нотаріально посвідчувати такі договори та передбачити можливість стягнення заборгованості за ними на підставі виконавчого напису нотаріусу. Це значно спростить стягнення заборгованості та дозволить уникнути стягнення заборгованості в судовому порядку.

Якщо ж один із батьків відмовляється добровільно сплачувати додаткові витрати на дитину, пов’язані з особливими обставинами, такі витрати підлягають стягненню в судовому порядку. На відміну від аліментів, додаткові витрати можуть стягуватися виключно у порядку позовного провадження, що передбачає подання позову в порядку, передбаченому чинним законодавством. Але, як і у випадку стягнення аліментів, позивач при поданні позову про стягнення додаткових витрат на дитину звільняється від сплати судового збору.

Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть відповідальність за забезпечення умов життя, необхідних для розвитку дитини. Звісно, аліменти мають покривати більшість потреб дитини. Але враховуючи їхній мінімальний гарантований розмір, що становить половину прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, очевидним є те, що ні непередбачувані витрати, ні розвиток особливих здібностей дитини вони покрити не зможуть. Тому участь батьків у додаткових витратах на дитину є важливою частиною турботи про добробут дитини та забезпечення належного рівня її життя.