Український бізнес у санкційних реаліях: підтримка та перспективи

Запроваджені у зв’язку з військовою агресією санкції створили нові виклики для українського бізнесу. Обмеження торгівлі, фінансових операцій, постачання технологій та доступу до зовнішніх ринків ставлять український бізнес у складні умови. З одного боку, це вимагає швидкого переналаштування торговельних маршрутів, пошуку нових партнерів і адаптації до нових умов роботи. З іншого боку, виникають питання, як бізнесу вижити і розвиватися в умовах реалізації санкційної політики, які механізми державної підтримки доступні сьогодні для підприємців?

Український бізнес повинен враховувати дію санкцій та дотримуватися Закону України «Про санкції». В залежності від обставин, можуть бути застосовані персональні або секторальні заходи, спрямовані на обмеження прав чи діяльності окремих осіб, організацій, держав, а також з метою впливу на певні галузі економіки для досягнення політичних, економічних або безпекових цілей.

В свою чергу, представники бізнесу повинні перебувати в режимі постійного моніторингу запровадження санкційних обмежувальних заходів на національному та міжнародному рівнях задля мінімізації ризиків для своєї діяльності та забезпечення дотримання всіх вимог, що можуть вплинути на їхню стабільність і розвиток.

Відповідно, бізнес зобов’язується управляти санкційними обмеженнями, які встановлюються Радою безпеки ООН, Відділом з контролю за іноземними активами Державного казначейства США, Департаментом торгівлі Бюро промисловості та безпеки США, Державним департаментом США, Європейським Союзом, Україною, Великою Британією або будь-якою іншою країною чи організацією, рішення і акти якої є юридично обов'язковими.

Компанії, що діють всупереч міжнародним принципам і нормам, таким як сприяння фінансуванню тероризму, можуть не тільки відчути застосування до них санкцій, але й постраждати від їхніх негативних наслідків на глобальному міжнародному ринку.

Санкційні бізнес-ризики

Однією з задач будь-якого бізнесу є збереження ділової репутації шляхом уникнення випадків співпраці з контрагентами, щодо яких застосовані міжнародні та/або національні санкції, а також пов’язаних з цим фінансових, операційних та інших санкційних ризиків.

Водночас, важливою складовою є дотримання експортних обмежень. Вивезення товарів чи технологій, що підпадають під санкції, може мати серйозні негативні наслідки для бізнесу, зокрема у вигляді штрафів, втрати контрактів та подання міжнародних позовів. Відповідно, одним із викликів для бізнесу стала втрата традиційних ринків збуту. Закриття доступу до ринків підсанкційних країн, зменшення обсягів торгівлі з третіми країнами через санкційні або логістичні обмеження призводять до значних фінансових втрат з боку компаній. Умови, за яких компанії були змушені відмовитися від усталених партнерств, створюють необхідність пошуку нових ринків, що часто супроводжується додатковими витратами.

Згідно з установленою практикою застосування санкцій, існують ризики накладення обмеження на здійснення компаніями певних видів діяльності, що призводить до стримування розвитку нових напрямків і проєктів. Застосування цього виду обмежень значно впливають на конкурентоспроможність компанії, зниження її стійкості на ринку, наприклад, анулювання наявних ліцензій компанії.

За наслідками порушення санкційного законодавства посадові особи компаній ризикують бути притягнутими до адміністративної та/або кримінальної відповідальності. Це може включати значні грошові штрафи, ув'язнення, екстрадицію, внесення до «чорних списків», анулювання ліцензій, відсторонення керівників, а також завдати шкоди репутації та бізнес- відносинам. 

Інструменти підтримки бізнесу, який постраждав від санкційних ризиків

З 2022 року український бізнес стикнувся з різким падінням валютних резервів, подорожчанням ресурсів та затримками поставок. Однак, держава намагається підтримати підприємців через комплексні заходи, такі як кредитна програма  «5-7-9»,  урядовий  проєкт «єРобота» та інші. 

Зокрема, державна програма кредитування «5-7-9» стала ключовою для малого та середнього бізнесу, особливо в умовах санкційних обмежень. Вона дозволяє підприємствам отримувати кредити на пільгових умовах, що сприяє збереженню ліквідності та підтримці фінансової стабільності в складних економічних умовах.

Завдяки зниженим відсотковим ставкам, які визначаються в залежності від розміру бізнесу, компанії можуть зберігати фінансові потоки та знижувати операційні витрати, що важливо для забезпечення стійкості у випадку нестабільності. Крім того, програма може стати важливим інструментом для підприємств, які шукають нові можливості для розвитку через санкції.

Також варто зазначити, що програма стимулює внутрішнє виробництво, що може зменшити залежність від імпорту та підвищити економічну незалежність країни в умовах зовнішнього тиску. Однак, варто зауважити, що для участі в цій програмі бізнес зобов’язаний відповідати встановленим критеріям, зокрема і в розрізі дотримання санкційного законодавства – не бути пов’язаним з країною, визнаною Україною державою-агресором або державою-окупантом, та терористичними організаціями.

Крім кредитування, ще одним важливим інструментом підтримки є безповоротні гранти для бізнесу, що працює в умовах санкцій. З 2024 року уряд розширив програму державної підтримки національного експорту, в рамках якої бізнеси, що здійснюють експортні операції, мають можливість отримати гранти для розвитку виробництва або маркетингу на нових ринках. Це стало важливим інструментом для тих підприємств, які намагаються компенсувати втрати від обмеження імпорту та експорту через санкції.

«Стратегія виживання»

Однак, окрім використання державних програм, важливим є інноваційний підхід бізнесу до його розвитку. Пошук нових ринків, використання цифрових технологій для автоматизації процесів та зниження витрат, а також партнерство з державними органами – це необхідні кроки для адаптації до нових умов.

Попри наявність програм, є потреба в удосконаленні державної підтримки, зокрема в полегшенні доступу до фінансових ресурсів і більш оперативній реакції на зміни економічної ситуації. «Стратегія виживання» для підприємців повинна включати не лише використання державних інструментів, а й активне впровадження нових технологій, пошук альтернативних ринків та адаптацію бізнес-процесів до змін, що відбуваються в економічному середовищі.

Загалом для досягнення сталого розвитку необхідна тісна співпраця між бізнесом і державними органами, що дозволить забезпечити економічну стійкість навіть у найскладніших умовах санкційного тиску.