Усунення від права на спадкування: підстави та порядок
Набуття права на спадкування за заповітом чи за законом не означає, що спадкоємець точно отримає майно у спадщину. У разі наявності передбачених законом підстав спадкоємці можуть бути усунені від спадкування. Інститут усунення від права на спадкування є одним із небагатьох механізмів спадкового права, який здатен істотно змінити хід і результат спадкового процесу незалежно від волі спадкодавця та формальних підстав спадкування. І тут питання не у майнових конфліктах між спадкоємцями, а у взаєминах між спадкодавцем та потенційними спадкоємцями, поведінці таких спадкоємців за життя спадкодавця, їхньому ставленні до нього, виконанні чи невиконанні сімейних або юридичних обовʼязків. Тому питання усунення від спадкування здатне трансформувати спадкування з формальної нотаріальної процедури у тривалий і складний судовий спір.
Водночас усунення від спадкування виконує функцію правового «фільтра», який дозволяє виключити зі спадкових правовідносин осіб, чия поведінка за життя спадкодавця була несумісною з принципами добросовісності, справедливості та поваги до волі спадкодавця. Тому далі йтиметься про підстави для усунення спадкоємців від права на спадкування, а також про порядок застосування цього правового інституту в процесі спадкування.
Поняття усунення від права на спадкування
Усунення від права на спадкування є спеціальним правовим механізмом, який полягає у позбавленні особи, яка має право на спадкування за заповітом або за законом, можливості набути спадкові права незалежно від підстав спадкування. Йдеться не про добровільну відмову від спадщини і не про її неприйняття, а про примусове виключення спадкоємця зі спадкових правовідносин у звʼязку з його поведінкою.
Важливо відмежовувати усунення від права на спадкування від позбавлення спадщини за заповітом. Позбавлення спадщини є реалізацією волі спадкодавця, тоді як усунення ґрунтується на приписах закону і, як правило, застосовується незалежно від змісту заповіту. Так само усунення від права на спадкування не тотожне неприйняттю спадщини, оскільки у випадку усунення від права на спадкування волевиявлення спадкоємця не має юридичного значення.
Правова природа усунення від спадкування полягає у поєднанні приватноправового та публічно-правового елементів. З одного боку, це інструмент захисту прав інших спадкоємців, з іншого — спосіб реалізації загальних засад цивільного законодавства, зокрема добросовісності та справедливості.
Особи, які можуть бути усунені від спадкування
Усуненими від права на спадкування можуть бути як спадкоємці за законом, так і спадкоємці за заповітом. Сам факт включення особи до заповіту не гарантує їй набуття спадкових прав, якщо наявні передбачені законом підстави для усунення від права на спадкування. Звертаємо увагу, що особи, які мають право на обовʼязкову частку у спадщині, а також особи, на користь яких зроблено заповідальний відказ, також можуть бути усунені від спадкування.
Усунення має індивідуальний характер і застосовується лише щодо конкретних спадкодавця і спадкоємця. До прикладу, той самий спадкоємець може бути усунений від спадкування після одного спадкодавця і водночас зберігати право на спадкування після іншого.
Підстави для усунення від права на спадкування
Тільки у виключних, чітко передбачених статтею 1224 Цивільного кодексу, випадках, спадкоємці можуть бути усунені від права на спадкування. Умовно, ці підстави можна поділити на такі категорії:
- умисні протиправні дії щодо спадкодавця - не мають права на спадкування особи, які умисно позбавили життя спадкодавця чи будь-кого з можливих спадкоємців або вчинили замах на їхнє життя (але якщо спадкодавець, знаючи про замах на своє життя, або життя інших спадкоємців, все ж призначив особу, яка його вчинила, своїм спадкоємцем за заповітом, це положення не застосовується);
- перешкоджання здійсненню останньої волі спадкодавця - не мають права на спадкування особи, які умисно перешкоджали спадкодавцеві скласти заповіт, внести до нього зміни або скасувати заповіт і цим сприяли виникненню права на спадкування у них самих чи в інших осіб або сприяли збільшенню їхньої частки у спадщині;
ухилення від надання допомоги/утримання спадкодавцеві:
- за рішенням суду особа може бути усунена від права на спадкування за законом, якщо буде встановлено, що вона ухилялася від надання допомоги спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані;
- не мають права на спадкування за законом батьки та повнолітні діти, а також інші особи, які ухилялися від виконання обовʼязку щодо утримання спадкодавця, якщо ця обставина встановлена судом.
припинення родинних відносин між спадкодавцем і спадкоємцем:
- не мають права на спадкування за законом батьки після дитини, щодо якої вони були позбавлені батьківських прав і їхні права не були поновлені на час відкриття спадщини (поза тим позбавлення батьків батьківських прав не впливає на право дитини бути спадкоємцем після смерті батьків, які були позбавлені батьківських прав);
- не мають права на спадкування за законом одна після одної особи, шлюб між якими є недійсним або визнаний таким за рішенням суду (однак, якщо шлюб визнаний недійсним після смерті одного з подружжя, то за другим із подружжя, який його пережив і не знав та не міг знати про перешкоди до реєстрації шлюбу, суд може визнати право на спадкування частки того з подружжя, хто помер, у майні, яке було набуте ними за час цього шлюбу).
Порядок усунення від права на спадкування
Усунення від права на спадкування здійснюється виключно на підставі рішення суду. Нотаріус не наділений повноваженнями самостійно визнавати наявність або відсутність підстав для усунення від права на спадкування, якщо це прямо не випливає з беззаперечних юридичних фактів, які встановлені в судовому порядку.
Наприклад, у випадках припинення родинних відносин між спадкодавцем і спадкоємцем, факт припинення такого звʼязку має бути підтверджений рішенням суду про позбавлення батьківських прав, або рішенням суду про визнання шлюбу недійсним. А у разі необхідності встановлення, зокрема, факту ухилення від надання утримання або перешкоджання спадкодавцеві скласти заповіт, необхідне звернення до суду з позовом про усунення від права на спадкування. З таким позовом можуть звертатися заінтересовані спадкоємці, права яких порушуються участю такої особи у спадкуванні.
При розгляді справи про усунення від права на спадкування позивач зобовʼязаний довести не лише сам факт протиправної або недобросовісної поведінки, а й її юридичне значення для спадкових правовідносин. Суди ретельно оцінюють сукупність доказів, надаючи перевагу офіційним документам, судовим рішенням та іншим обʼєктивним підтвердженням, а не виключно показанням заінтересованих осіб.
До прикладу, для задоволення позовних вимог у справах про усунення від права на спадкування на підставі ухилення спадкоємцем від надання допомоги спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані, мають бути надані належні та допустимі докази, які б свідчили про те, що спадкодавець потребував допомоги відповідача, а останній мав можливість її надати, проте ухилявся від обовʼязку щодо її надання. При цьому ухилення особи від надання допомоги спадкодавцеві, який потребує допомоги, полягає в умисних діях чи бездіяльності особи, спрямованих на ухилення від обовʼязку забезпечити підтримку та допомогу спадкодавцю, тобто ухилення, повʼязане з винною поведінкою особи, яка усвідомлювала свій обовʼязок, мала можливість його виконувати, але не вчиняла необхідних дій.
Усунення від спадкування тягне за собою повну втрату спадкових прав щодо відповідної спадщини. Частка усунутого від спадкування спадкоємця перерозподіляється між іншими спадкоємцями відповідно до правил спадкування.
