Від канатів до дронів: історична нитка, яка з'єднує Україну та Нідерланди

Вступ: історія як карта сучасності

Якщо уважно придивитися до сучасної міжнародної політики, особливо під час війни, постає враження, що історія час від часу підморгує нам, нагадуючи про давно забуті зв’язки між державами. Так у XVIII столітті українська конопля (та сама, з якої робили канати) могла опинитися на голландських фабриках і стати частиною величезної машинерії морської торгівлі та флоту.

Сьогодні - через три століття - Нідерланди знову є серед тих, хто допомагає Україні втримати власні «щогли» в бурі російської агресії. Тільки замість канатів - радари, дрони, морські платформи, тренінги та політичні гарантії.

І в цьому є щось символічне. Історичні нитки, рихлі або забуті, рано чи пізно знову натягуються, коли цього вимагає час.

1. Історичний екскурс: як українські волокна тримали голландські щогли

У XVIII столітті Європа жила морем. Флоти - не абстракція, а інструмент сили, торгівлі, наявності колоній і глобальних амбіцій.

Одним із фундаментів цієї сили були… канати. Величезні, зносостійкі, витримані - без них не було ні щогл, ні такелажу, ні корабельної безпеки.

Конопля з українських земель - стратегічний товар

Українські землі (особливо Полтавщина, Слобожанщина, Поділля) були потужним виробником конопляних волокон. Пенька використовувалася по всій Європі - від Британії до Голландії - як основний матеріал для канатів та вітрил.

Висока міцність, стійкість до солі, гнучкість - усе це робило українську коноплю важливою сировиною в морській індустрії.

Голландські канатні фабрики та флот

У Нідерландах канатне виробництво було окремою галуззю. Фабрики на кшталт G. van der Lee Rope Factory (історія яких сягає XVI століття) працювали як високотехнологічні підприємства свого часу.

Розвинена система морського торговельного флоту вимагала потоків сировини з інших частин Європи.

Тож цілком логічно: українські волокна могли ставати частиною канатів, які утримували вітрила голландських кораблів, що вирушали до Азії, Америки і по всій Європі.

Це був перший, хоч і непрямий, «оборонний» ланцюжок між нашими державами.

2. 2022–2025: нова епоха співпраці

Після 24 лютого 2022 року Нідерланди стали одним з найбільш стабільних, системних і технологічно важливих партнерів України у війні проти Росії.

Це партнерство не про символи - це про цілком матеріальні речі: обладнання, гроші, тренінги, кораблі, дрони, радари, політичні гарантії.

2.1. Поворотний момент - Безпекова угода 2024

У березні 2024 року Україна та Нідерланди підписали десятирічну безпекову угоду.
Це вже не просто гуманітарна або ситуативна підтримка - це стратегічне партнерство рівня «чітких зобов’язань».

В угоді закладено:

• модернізацію українських Збройних сил;
• інтеграцію оборонних стандартів України в НАТО;
• довгострокові програми навчання;
• промислову кооперацію з виробництва озброєнь;
• морську та повітряну безпеку;
• спільні програми з кіберзахисту та критичної інфраструктури.

Це - той самий момент, який історики пізніше будуть називати «точкою неповернення» у формуванні нової моделі співпраці ЄС–Україна.

3. Що саме Нідерланди дають Україні (і чому це важливо)

Можемо умовно розділити допомогу на п’ять основних напрямів:

1. морська безпека;
2. радарні та датчикові технології;
3. дрони та ППО;
4. медична евакуація і підтримка армії;
5. фінансова й інфраструктурна допомога.

3.1. Морська безпека: Голландія повертається у свою стихію

У 2025 році Нідерланди оприлюднили пакет для зміцнення української присутності на морі на €400 млн.

До нього увійшли:

• понад 100 різних суден (патрульні, транспортні, інтерцептори);
• морські дрони;
• спеціалізовані сенсори;
• запчастини для підтримки флоту.

Також українські моряки проходять навчання на мінних тральщиках Королівських ВМС Нідерландів - кораблях, які Україна отримує в рамках ширшої коаліції.

Іронічно, але саме Голландія, яка 300 років тому потребувала міцних канатів, щоб тримати свої кораблі, сьогодні допомагає Україні утримувати Чорноморський коридор.

3.2. 100 радарів для захисту від дронів

У 2025 році Нідерланди оголосили про надання пакету на €175 млн, що включає:

• 100 спеціалізованих радарів для виявлення БПЛА;
• системи зв’язку;
• інтеграцію з українськими підсистемами ППО.

Ці радари - критично важливий елемент, який часто недооцінюють: вони дозволяють «бачити» російські дрони раніше, ніж вони перетворяться на удар по енергетиці.

3.3. Дрони: 600 000 одиниць - нова ера кооперації

Нідерланди підписали контракт із українськими оборонними виробниками на постачання 600 тисяч (!) дронів на суму €500 млн.

Це безпрецедентна цифра.

Причому важливо не тільки постачання, а й те, що кошти залишаються в українській оборонці - тобто Нідерланди не просто «допомагають», але й інвестують у розвиток української військової індустрії.

3.4. Медична евакуація та техніка підтримки

В пакети допомоги входять:

• модульні машини CASEVAC;
• медичне обладнання;
• засоби захисту;
• вантажна техніка для евакуації.

3.5. Фінанси та відбудова критичної інфраструктури

З 2022 по 2025 роки Нідерланди надали:

• €10+ млрд загальної допомоги;
• €4,4 млрд у 2024–2026 роках;
• €2 млрд у бюджеті 2025 року;
• окремий фонд на відбудову енергетичної інфраструктури;
• €55 млн - внесок у фонд відновлення (через Світовий банк).

Також підписано окремий меморандум про захист критичної інфраструктури, який включає кіберзахист, моніторинг, оцінку ризиків та побудову стійкості.

4. Паралелі часу: як історія канатів перегукується із сучасною оборонною кооперацією

Коли сьогодні говоримо про оборонну співпрацю України й Нідерландів, спокуса сприймати її як абсолютно новий, безпрецедентний політичний феномен - дуже велика. Але якщо прибрати емоційний шар реакції на війну, перед нами відкривається дивовижно логічна історична тяглість.

Три століття тому українська економіка була частиною європейського виробничого ланцюга, який забезпечував роботу величезної морської машини Нідерландів. Ми були джерелом матеріалу - сировини, яка набула цінності лише тоді, коли потрапила до рук голландських майстрів і стала канатом, здатним утримати вітрило чи вантаж. Сьогодні ситуація змінилася майже дзеркально: Нідерланди постачають Україні технології, сенсори, кораблі, дрони - і все це стає частиною українського ланцюга оборони.

Проте змінився не тільки напрямок потоку ресурсів. Набагато важливішою є зміна ролей. Україна вже давно перестала бути просто постачальником чогось «сировинного». Особливо після 2022 року, коли українська оборонна промисловість вийшла з тіні, стала швидкою, гнучкою, інноваційною. Дрони, які виробляються в Україні сьогодні - це не просто масовий продукт, а результат боротьби, адаптації та винахідливості. І коли Нідерланди укладають контракт на виробництво сотень тисяч українських БПЛА, це вже не доброчинність - це інвестиція й визнання технологічного потенціалу.

Водночас і Нідерланди не стоять на місці. Країна, яка колись тримала світову торгівлю на канатах своїх кораблів, тепер зосереджена на тому, що називається «глобальна безпека через регіональну стійкість». Для них російська агресія проти України - це не «чужа війна», а удар по власному історичному досвіду.
У XVII–XVIII століттях нідерландське процвітання трималося на відкритих морях, безпеці портів і передбачуваності торговельних шляхів. У XXI столітті безпека Європи - це вже не про шторм у Північному морі, а про імперські амбіції Росії.

І тому їхня участь - не просто жест солідарності, а прагматичне рішення держави, яка добре знає ціну стабільності.

Якщо дивитися на це у ретроспективі, виникає цікавий образ: канат як метафора зв’язку. Колись він був фізичною річчю - довгою, міцною, з важкої пеньки, яку могли виробляти українські ремісники. Сьогоднішній «канат» - це абстрактна, але значно міцніша структура: зобов’язання, спільні виробництва, навчальні програми, гарантії, політичні домовленості. Канат, який більше не розривається від шторму, бо складається не з волокон, а з інтересів і взаємної відповідальності.

5. Ознака для майбутнього

Спроба спрогнозувати майбутнє українсько-нідерландських відносин по суті зводиться до розуміння одного: чи залишиться ця співпраця частиною короткострокової реакції на війну, чи перейде у фазу довгострокового партнерства, що формує нову архітектуру безпеки в Європі.

На це питання історія знову дає підказку. Взаємодія між нашими країнами виникала не через випадковість, а через потребу. Колись це була потреба Європи в морських матеріалах. Сьогодні - потреба Європи в стабільності на східному кордоні. Україна стала тим рубежем, через який проходить не лише лінія фронту, а й лінія майбутньої політичної реальності ЄС.

Нідерланди бачать у цьому не ризик, а можливість. Їхня участь у зміцненні українського флоту, авіаційної та радіолокаційної оборони - це спосіб формувати те, що через десять років може стати новим «європейським оборонним полюсом». Іншими словами, підтримуючи Україну зараз, вони одночасно підтримують власну роль у майбутньому безпековому порядку.

Україна ж отримує важливий інструмент - не тільки матеріальний, але й інституційний. Кожен контракт на дрони, кожна програма навчання, кожна поставка радарів - це крок у бік оборонної автономії, яку Україна не могла побудувати до 2022 року. Тепер же країна не просто споживає технології, а включається в їхнє виробництво, адаптацію, інколи навіть задає інноваційний темп.

Фінал: нитка, що стала канатом

Історія про українську коноплю та голландські канати - це не анекдот з підручника економічної історії. Це історія про матерію зв’язків між державами, яка часом може ослабнути, але не зникає повністю.

Триста років тому українські волокна були частиною голландської морської сили. Сьогодні голландські технології та фінансова підтримка стали частиною української оборонної стійкості.

Сутність цього зв’язку залишається дивовижно схожою: і тоді, і тепер йдеться про здатність протистояти штормам. І якщо колись канат був матеріальним символом співпраці, то сьогодні цим символом є спільні рішення та спільна боротьба. Канат знову натягнутий, але цього разу він у рази міцніший - бо зроблений не з пеньки, а із взаємної довіри та розуміння того, що наші долі зшиті спільним майбутнім.