Відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації у зв’язку з вихованням та утриманням дітей: що потрібно враховувати - частина 2

В попередньому матеріалі ми розбирались з підставами для відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації у зв’язку з виховання та утриманням дітей, які мають особливий статус та дітей, які за станом здоров’я потребують особливого піклування та догляду.

Далі мова піде про інші підстави для відстрочки від призову під час мобілізації, які не пов’язані ні зі статусом дитини, ні зі станом її здоров’я.

До цієї другої групи підстав для відстрочки від призову під час мобілізації у зв’язку з утримання дітей, які не пов’язані зі статусом та/або станом здоров’я дитини, яка була умовно виділена в попередньому матеріалі, відносяться випадки, коли військовозобов’язані не підлягають призову на військову службу під час мобілізації у зв’язку з тим, що:

• на їх утриманні перебуває троє і більше дітей віком до 18 років, крім тих, які мають заборгованість зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму платежів за три місяці;
• вони мають дитину (дітей) віком до 18 років, якщо другий з батьків такої дитини (дітей) помер, позбавлений батьківських прав, визнаний зниклим безвісти або безвісно відсутнім, оголошений померлим, відбуває покарання у місцях позбавлення волі, а також, коли особа самостійно виховує та утримує дитину за рішенням суду або запис про батька такої дитини в Книзі реєстрації народжень здійснений за вказівкою матері, яка не перебувала в шлюбі на момент народження дитини;
• вони мають дитину (дітей) віком до 18 років і чоловіка (дружину), який (яка) проходить військову службу за одним із видів військової служби, визначених чинним законодавством України.

Як виявилось, ці підстави, умовно віднесені до другої групи, чомусь частіше трактуються неоднозначно і піддаються маніпуляціям.

Для підтвердження факту перебування на утриманні трьох і більше дітей, військовозобов’язаний в першу чергу, має підтвердити факт батьківства щодо кожного з цих дітей. Тобто, до органів комплектування мають бути надані свідоцтва про народження дітей (трьох і більше), в яких військовозобов’язаний буде значитись батьком або матір’ю дитини. Але цього не достатньо, потрібно також підтвердити факт перебування цих дітей на утриманні військовозобов’язаного. Для цього можна подати:

• свідоцтво про реєстрацію шлюбу з матір’ю (батьком) цих дітей;
• рішення про розірвання шлюбу і визначення місця проживання всіх дітей із батьком (матір’ю);
• рішення органу опіки та піклування про визначення місця проживання з тим із батьків, який є військовозобов’язаним;
• письмовий договір між батьками про те, з ким будуть проживати діти та участь другого з батьків у їх вихованні;
• рішення суду про встановлення факту перебування дитини на утриманні військовозобов’язаного та договір про сплату аліментів на дитину.

Тому батьки, які мають трьох і більше дітей, і розірвали шлюб із матір’ю (батьком) всіх цих дітей (або декількох з них), повинні довести той факт, що всі діти перебувають на утриманні військовозобов’язані особи. Щодо кожної дитини факт утримання може підтверджуватись різними документами. Наприклад, щодо однієї дитини, такий факт може підтверджуватись свідоцтвом про реєстрацію шлюбу, а щодо інших двох – рішенням про розірвання попереднього шлюбу і визначення місця проживання дітей із батьком (матір’ю).

Якщо ж військовозобов’язаний самостійно виховує дитину до 18 років, відповідно до змін, внесених до Закону 11 квітня 2024 року, необхідно підтвердити факт того, що таке виховання здійснюється саме таким військовозобов’язаним самостійно. Це означає, що другий із батьків помер, позбавлений батьківських прав, визнаний зниклим безвісти або безвісно відсутнім, оголошений померлим, відбуває покарання у місцях позбавлення волі, або, є рішення суду про те, що військовозобов’язаний самостійно виховує та утримує дитину чи є запис про батька дитини в Книзі реєстрації народжень здійснений за вказівкою матері, яка не перебувала в шлюбі на момент народження дитини.

В такому разі, не має значення кількість дітей – може бути одна, або три та більше, і, в такому разі, потрібно доводити не факт перебування дитини на утриманні, а факт самостійного виховання дитини військовозобов’язаним (тобто, факт того, що інший із батьків взагалі відсутній у житті дитини).

Отже, крім підтвердження факту батьківства щодо дитини, необхідно підтвердити факт того, що виховання та утримання дитини здійснюються самостійно військовозобов’язаним. Для цього подаються відповідні документи, якими можуть бути:

• свідоцтво про смерть одного з батьків чи рішення суду про оголошення одного із батьків померлим;
• рішення суду про позбавлення одного з батьків батьківських прав;
• рішення суду про визнання одного із батьків безвісти відсутнім;
• вирок суду, за яким особа відбуває покарання у місцях позбавлення волі;
• рішення суду про встановлення факту самостійного виховання дитини чи витяг з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про народження, із зазначенням того, що запис про батька дитини в Книзі реєстрації народжень здійснений за вказівкою матері, яка не перебувала в шлюбі на момент народження дитини.

Саме тому, в цьому випадку варто роз’яснити деякі нюанси, які іноді розуміються викривлено:

1. Розірвання шлюбу між подружжям не означає, що один із батьків втрачає щодо дитини правовий зв'язок. У випадку розірвання шлюбу припиняються права та обов’язки чоловіка та жінки один щодо одного як подружжя, але їх права та обов’язки щодо спільної дитини жодним чином не змінюються.

2. Укладення договору між батьками або рішення суду про визначення місця проживання дитини із військовозобовʼязаною особою не підтверджує факту самостійного виховання дитини такою особою. І нехай вас переконують в протилежному, такий договір або рішення підтвердять тільки місце проживання дитини, але інший із батьків, який проживатиме окремо, матиме такі самі права та обов’язки щодо виховання та утримання дитини, що й той із батьків, з ким визначено місце проживання дитини.

   І тут не важливо, де проживатиме інший із батьків – в Україні, чи за кордоном, як часто буде бачитись із дитиною (чи зовсім не бачитиметься), але поки не буде підтверджено в судовому порядку той факт, що військовозобов’язана особа здійснює батьківські обов’язки щодо дитини самостійно, або іншого із батьків не буде позбавлено батьківських прав за злісне їх невиконання, той із батьків, який проживає окремо, може і повинен виконувати свої батьківські обов’язки, а тому, про самостійне виховання дитини мови бути не може.

3. Позбавлення батьківських прав припиняє будь-який правовий зв'язок батька або матері з дитиною і є останньою та радикальною мірою для захисту прав та інтересів дитини. По суті, у разі позбавлення батьківських прав батько або матір стає для своєї дитини чужою людиною і не має права не те що виховувати дитину, а навіть бачитись та спілкуватись з нею.
4. Для встановлення факту самостійного виховання дитини в судовому порядку законодавство вимагає у заяві визначити причину встановлення такого факту. Якщо ж причиною також буде зазначено отримання відстрочки від призову під час мобілізації, то суди загальної юрисдикції, за останньою судовою практикою, відмовлятимуть у відкритті окремого провадження за правилами цивільного судочинства, оскільки, за висновком Великої Палати Верховного Суду, військова служба є різновидом публічної, тому, спори з приводу проходження військової служби, зокрема, з приводу соціального захисту військовослужбовців, належать до юрисдикції адміністративних судів.

Крім того, може виникнути спір, пов`язаний із доведенням наявності підстав для відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, що стосується сфери публічно-правових відносин, а тому, його не можна вирішити за правилами цивільного судочинства, як і не можна використовувати окреме провадження у такому судочинстві для вирішення спору в адміністративному суді.

Ну, і щодо останньої із підстав для відстрочки. Коли подружжя має дитину (дітей) віком до 18 років, та один із них проходить військову службу за одним із видів військової служби, інший повинен виховувати дитину. Тут вже не потрібно доводити ані факт самостійного виховання, ані факт утримання. Але обидві військовозобов’язані особи (одна з яких перебуває на військовій службі) повинні знаходитись у шлюбі між собою та бути батьками дитини, що підтверджуватиметься її свідоцтвом про народження.

Тому, вступаючи у відносини з центрами комплектування щодо отримання відстрочки, перевіряйте свої підстави та документи, які їх підтверджують. Якщо прочитали про якусь підставу в новинах, телеграм-каналах, або почули від родичів-знайомих, у яких троюрідний брат колишньої дружини за таких самих обставин отримав відстрочку, перевірте наявність такої підстави у Законі, а краще проконсультуйтесь з фаховим юристом, чи буде саме ваш випадок підставою для надання відстрочки.