Віртуальні активи під прицілом FATF: глобальні висновки та виклики для України — частина 2
Україна: сильний старт, але критична пауза
Для України, що перебуває на шляху глибокої інтеграції до фінансового простору ЄС та водночас знаходиться під пильним моніторингом MONEYVAL і FATF, розробка та імплементація повноцінного законодавства у цій сфері є не лише технічним завданням, а й питанням національної фінансової безпеки та міжнародної репутації. Ефективна нормативна база, що враховує ці стандарти, має забезпечити правоохоронним та судовим органам чіткі правові інструменти для ідентифікації, заморожування та конфіскації віртуальних активів, зібраних у результаті кримінальної діяльності. Вона повинна уніфікувати термінологію, процедури збору та використання цифрових доказів, а також закріпити процесуальні механізми міжнародного обміну даними для швидкого реагування на транскордонні правопорушення.
Водночас регулювання цього ринку не може зводитися виключно до заборон і санкцій. Успішні приклади ЄС демонструють, що врегульований і прозорий ринок віртуальних активів здатен бути джерелом інновацій, залучати інвестиції та створювати нові робочі місця. Тому державна політика має будуватися на балансі між безпекою та розвитком. Це означає необхідність створення сприятливого середовища для інноваційних фінансових продуктів, підтримку конкурентного середовища, доступного як для національних, так і для міжнародних гравців, а також упровадження інструментів регуляторних «пісочниць» для тестування нових рішень під наглядом державних органів.
Імплементація законодавства у цій сфері повинна супроводжуватися інституційним посиленням: формуванням міжвідомчої координації між фінансовими регуляторами, Держфінмоніторингом, кіберполіцією та судами; підготовкою спеціалізованих кадрів; інтеграцією інструментів блокчейн-аналітики у роботу правоохоронних органів. Лише за таких умов правозастосовна система зможе адекватно реагувати на динамічні технологічні зміни та складні транснаціональні злочинні схеми.
Таким чином, для України розробка та впровадження комплексного законодавства у сфері протидії злочинному використанню віртуальних активів є базовим етапом виконання міжнародних зобов’язань, інтеграції до європейського фінансового простору та підвищення стійкості національної економіки. Водночас, зберігаючи простір для інновацій і конкурентного розвитку, держава може перетворити регуляторну відповідність на конкурентну перевагу, зробивши український ринок віртуальних активів безпечним, динамічним і привабливим для інвестицій.
Для України, яка інтегрується до єдиного фінансового простору ЄС та перебуває під пильним моніторингом FATF/MONEYVAL, створення ефективної системи протидії зловживанням VA є базовим щаблем подальшого розвитку ринку.
Україна не пасла задніх у перегонах за відповідністю стандартам FATF. Ще у 2019 році AML-вимоги були поширені на VASP. Закон «Про віртуальні активи» (2022) визначив правовий статус криптоактивів, розподіливши регуляторні повноваження між НКЦПФР та НБУ, а також встановив вимоги до реєстрації та повної AML-відповідності.
Однак є нюанс, який уже став стратегічним викликом: закон так і не запрацював у повному обсязі через відсутність змін до Податкового кодексу. Як наслідок — відсутній механізм офіційного ліцензування VASP, а це означає, що на ринку досі працюють гравці без формального нагляду.
Ще одна прогалина — практична імплементація Travel Rule. Формально норма передбачена, але бракує технічної інфраструктури та чітких інструкцій щодо її застосування, особливо у транскордонних операціях.
Сегменти DeFi і стейблкоїнів залишаються майже повністю поза регуляторним полем, що створює ризики, аналогічні тим, які FATF ідентифікує на глобальному рівні.
Чому діяти треба зараз
На горизонті — п’ятий раунд взаємних оцінок FATF/MONEYVAL. Україну оцінюватимуть не лише за наявність законів, а й за їхню ефективність. 15-та Рекомендація FATF, яка стосується нових технологій і віртуальних активів, стане одним із ключових тестів.
Затримка з імплементацією може призвести до:
- зниження оцінки ефективності,
- складнощів у міжнародному співробітництві,
- втрати довіри іноземних партнерів і інвесторів, особливо в контексті інтеграції з ЄС.
Досвід ЄС із впровадження MiCA, AMLR та TFR показує: узгоджена правова база не лише полегшує транскордонну діяльність, але й створює високі бар’єри для зловмисників. Наразі навіть при наявності правил головним викликом залишається їх правозастосування — від ліцензування до реального моніторингу транзакцій.
У країнах-лідерах, як-от Південна Корея чи Канада, Travel Rule не просто закріплений законом — він підтриманий інфраструктурою обміну даними між гравцями ринку та регуляторами. А там, де впровадження відкладали, ризики зростали пропорційно до затримки.
У світі, де віртуальні активи рухаються швидше, ніж ухвалюються закони, перевага буде за тими, хто зможе швидко інтегрувати технології, регуляторні стандарти та міжнародну кооперацію в єдину систему. Для України це питання не лише фінансового розвитку, а й національної безпеки.
FATF дає зрозуміти: чекати не можна. Технології не зупиняються, а злочинці — тим паче. Лише комплексний підхід — від законодавчих змін до технічної інфраструктури — дасть змогу перетворити ринок віртуальних активів із потенційної загрози на потужний ресурс розвитку.
Правове врегулювання використання віртуальних активів: баланс безпеки та інновацій
Розробка та імплементація законодавства щодо протидії використанню віртуальних активів у злочинній діяльності є для України не просто технічним завданням, а стратегічною інвестицією у фінансову безпеку та економічний розвиток.
З одного боку, сильний правозастосовний механізм підвищить ефективність правоохоронців і судів, а з іншого — збалансоване регулювання відкриє двері для інновацій, конкурентного ринку та інтеграції в європейську фінансову екосистему.
Без відповідного законодавства та інструментів імплементації Україна ризикує отримати негативну оцінку у взаємній перевірці FATF, що призведе до обмеження співпраці з іноземними фінансовими установами та ускладнення доступу до міжнародних ринків капіталу.
Для правоохоронних та судових органів питання належного врегулювання обігу віртуальних активів має критичне значення. Україна, як учасник міжнародних ініціатив з протидії відмиванню коштів та фінансуванню тероризму, зобов’язана виконувати вимоги Конвенцій ООН та Рекомендацій FATF. Відсутність чітких законодавчих механізмів і процедур може призвести до негативної оцінки у взаємній перевірці FATF. Така оцінка, у свою чергу, загрожує обмеженням співпраці з іноземними фінансовими установами та створює бар’єри для доступу країни до міжнародних ринків капіталу.
Ефективне розслідування злочинів, пов’язаних із віртуальними активами, потребує сучасної правозастосовної бази. Правоохоронці повинні мати чітко закріплені процесуальні повноваження для ідентифікації та заморожування цифрових активів, збору та допустимого використання цифрових доказів у кримінальних провадженнях, а також для міжнародного обміну даними про транзакції. Не менш важливою є уніфікація термінології та процесуальних правил, адже відсутність законодавчих визначень понять на кшталт «віртуальний актив», «постачальник послуг з віртуальними активами», «децентралізовані фінанси», «стейблкоїн» чи «смартконтракт» створює ризики неоднозначного тлумачення норм і ускладнює винесення судових рішень. Без налагоджених процедур взаємодії між регуляторами, фінансовою розвідкою та правоохоронними структурами розслідування криптозлочинів затягуються, що дозволяє злочинцям виводити кошти за межі юрисдикції.
Водночас баланс між безпекою та розвитком ринку має ключове значення. Надмірно жорстке AML/CFT-регулювання здатне придушити легальний сегмент і витіснити інноваційні компанії в інші юрисдикції. Ефективна політика повинна захищати фінансову систему від зловживань, не створюючи непереборних бар’єрів для доброчесних учасників. Вона має стимулювати інновації, підтримувати конкуренцію та забезпечувати рівні умови доступу на ринок для вітчизняних і міжнародних гравців. Приклад Європейського Союзу доводить, що гармонізоване регулювання (MiCA, AMLR, TFR) може перетворити дотримання регуляторних вимог із обтяжливого обов’язку на конкурентну перевагу.
Досягти цього можливо шляхом комплексних законодавчих і організаційних кроків. Зокрема, доцільно повністю імплементувати Рекомендацію 15 FATF у Кримінальний процесуальний кодекс та профільні закони, чітко визначивши повноваження слідчих і прокурорів у роботі з віртуальними активами, процедури їхнього збереження, арешту та конфіскації, а також закріпивши на рівні закону «Travel Rule». Закон «Про віртуальні активи» слід оновити, включивши вимоги до DeFi-сервісів, стейблкоїнів, NFT і токенізованих активів, встановивши критерії централізації DeFi для визначення регуляторної юрисдикції та створивши механізми «регуляторної пісочниці». У Кримінальному кодексі варто закріпити окремі склади злочинів, пов’язаних із відмиванням коштів та фінансуванням тероризму із застосуванням віртуальних активів, а також маніпуляціями на крипторинку.
Організаційні зміни передбачають створення міжвідомчого координаційного центру з питань віртуальних активів при РНБО або Кабінеті Міністрів, який об’єднає ключові регуляторні та правоохоронні органи. Для суддів і слідчих потрібен постійно діючий центр компетенцій із регулярними тренінгами з блокчейн-аналітики, роботи з цифровими доказами та міжнародної правової допомоги. Інтеграція інструментів блокчейн-аналітики (Global Ledger, Crystal, AMLbot, Elliptic, Chainalysis, TRM Labs, Mercle Science) у роботу кіберполіції, СБУ та ДБР дозволить оперативно виявляти підозрілі транзакції та відстежувати рух коштів.
Для стимулювання розвитку ринку можна запровадити «регуляторні пісочниці» — контрольовані середовища для тестування інноваційних фінансових продуктів, податкові стимули для компаній, які впроваджують AML/CFT-рішення, а також прозору та зручну процедуру ліцензування з онлайн-подачею документів і публічним реєстром VASP. Публічно-приватні партнерства у сфері кібербезпеки та запобігання криптозлочинності допоможуть об’єднати зусилля держави та бізнесу, підвищивши ефективність захисту ринку.
У підсумку необхідно ще раз наголосити: необхідністю легалізувати діяльність крипторинку була і є побудова протидії використанню криптоактивів у злочинній діяльності. Методологічно виписане правове поле для діяльності національних правоохоронних та судових органів має бути не тільки ефективним на національному рівні, а й узгодженим і зрозумілим на глобальному рівні, адже більшість злочинів з VA носить транснаціональний характер. Одночасно державне регулювання криптоіндустрії не повинно перешкоджати інноваціям у цій сфері і потребує сучасних підходів у державному управлінні та побудову публічно-приватного партнерства на взаємовигідних умовах та довірі, що також вимагає новітніх концепцій у співпраці.
