Внутрішньогрупове фінансування та ризики ТЦУ

Українське законодавство щодо трансфертного ціноутворення ґрунтується на Керівних засадах Організації економічного співробітництва та розвитку (ОЕСР).

Як бачимо, сьогодні держава продовжує тенденцію до посилення податкового навантаження на великі платоспроможні компанії.

Розглянемо досить поширене внутрішньогрупове фінансування, яке здійснюється шляхом видачі позик однією з компаній, що входять до групи, іншій.

При визначенні умов надання позики враховується необхідність розміщення вільних коштів однією стороною та потреба у фінансуванні іншою.

При плануванні внутрішньогрупового фінансування слід пам'ятати, що в багатьох країнах встановлені правила трансфертного ціноутворення, недотримання яких може призвести до оподаткування прибутку та застосування інших санкцій.

Нагадую, що сума наданої (отриманої) позики не враховується при визначенні вартісного критерію контрольованих операцій для цілей трансфертного ціноутворення.

При цьому сума нарахованих відсотків за такими операціями підлягає врахуванню при визначенні вартісного критерію контрольованих операцій.

Надання або отримання позик між пов’язаними особами може створювати певні ризики з точки зору трансфертного ціноутворення (ТЦУ). Ось основні ризики, які виникають у цьому контексті:

1. Визначення ринкових умов позики.

   • Ризик невідповідності ринковим умовам: згідно з принципом “витягнутої руки”, умови позики між пов’язаними особами повинні відповідати тим умовам, які б діяли між незалежними сторонами. Це означає, що:

     • Відсоткова ставка повинна бути ринковою.
     • Інші умови позики (валюта, терміни погашення, наявність забезпечення тощо) також мають відповідати ринковим стандартам.

   Якщо ці умови відрізняються від ринкових, податкові органи будуть рекомендувати коригувати фінансові результати для оподаткування.

2. Визначення ринкової відсоткової ставки.

   • Ризик заниженої або завищеної відсоткової ставки: якщо надана позика має надто низьку або завищену ставку проти ринкової, це може призвести до донарахування податкових зобов’язань.

     Податкові органи можуть вважати, що позичальник або кредитор отримав додатковий дохід у вигляді вигоди від несправедливої ставки.

   • Наприклад, якщо позичальник платить нижчий, ніж ринковий, відсоток, податкові органи можуть визнати частину позики прихованим доходом, на який необхідно донарахувати податки.
   • З іншого боку, надмірно високі відсотки можуть бути визнані невиправданими витратами, що зменшують базу оподаткування.

3. Документальне обґрунтування позик.

   • Ризик відсутності належної документації: всі операції з надання чи отримання позик між пов’язаними особами повинні бути документально обґрунтовані.

     До цієї документації мають входити:

     • Опис позики та її умов.
     • Пояснення вибору відсоткової ставки та порівняння її з ринковими умовами.
     • Аналітичні матеріали, що підтверджують відповідність принципу “витягнутої руки”.

     Відсутність або недостатність такої документації може стати підставою для коригування оподатковуваного доходу під час податкових перевірок.

4. Контрольовані операції.

   • Ризик підпадання під контроль ТЦУ: позики між пов’язаними особами можуть підпадати під визначення контрольованих операцій, якщо обсяг таких операцій перевищує порогові значення, встановлені Податковим кодексом України.

     Це означає, що:

     • Підприємство повинно буде готувати й подавати звітність про контрольовані операції.
     • Необхідно дотримуватись вимог щодо трансфертної документації, що підтверджує ринковість умов позики.

     Якщо компанія не виконає ці вимоги, це може призвести до штрафів та інших податкових санкцій.

5. Валютний ризик.

   • Ризик валютних коливань: позики в іноземній валюті можуть створювати ризики, пов’язані з коливаннями валютних курсів, які можуть впливати на оцінку умов позики. Зміни курсу можуть вплинути на розмір виплат і, відповідно, на фінансові результати компанії та її зобов’язання перед податковими органами.

6. Затримка або неповернення позики.

   • Ризик кваліфікації неповернення позики як безповоротної фінансової допомоги: якщо позика надана, але не повертається або не обслуговується належним чином, податкові органи можуть розглядати її як безповоротну фінансову допомогу. Це може призвести до донарахування податкових зобов’язань як для кредитора, так і для позичальника.

7. Перекласифікація капіталу.

   • Ризик перекласифікації позики як капітального внеску: у деяких випадках, особливо якщо позика фактично не повертається або терміни її повернення надто довгі, податкові органи можуть спробувати перекваліфікувати позику як внесок у статутний капітал. Це може призвести до додаткових податкових наслідків.

Позики між пов’язаними особами мають бути ретельно структуровані та відповідати ринковим умовам, щоб уникнути податкових ризиків у рамках трансфертного ціноутворення. Необхідно готувати відповідну документацію, забезпечувати прозорість умов угод і дотримуватись принципу “витягнутої руки”.