Вплив на КІК правила нелегітимності Президента

Проти ночі, особливо коли перепрацюєшся, різне до голови лізе.

І це зараз, в мене як в адвоката одна з основних спеціалізацій – супровід міжнародного бізнесу та коректного використання закордонних активів, але, взагалі-то, випускалась я, свого часу, з кафедри конституційного права. Тож не дивно, що якось зірки склались так, що напередодні річниці складання діючим Президентом України своєї присяги (20.05.2019) мене дійсно дивує відсутність звернень до Конституційного суду України за офіційним роз’ясненням дилеми «нелегітимності» Зеленського на посаді Президента України після 20 травня 2024 року.

Я ось про що подумала, суто з точки зору «профдеформації» юриста, без огляду на будь-які політичні вподобання чи патріотичну відповідальність тощо… Якщо з кінця травня 2024р. всі нові закони буде підписувати де-юре нелегітимний Президент, то як до них повинен відноситись народ, і як, у разі порушення положень таких законів, будуть формувати свою правову позицію юристи?

Адже закони повинен підписувати чинний законно обраний Президент (ст. 94, п. 29 ст. 106 Конституції України) і навіть у стані війни в країні повинне панувати верховенство права (ст. 8 Конституції України).

Що в нас з цього приводу із наявним законодавством?

Конституція України як Основний закон

Стаття 103 каже, що Президент України обирається громадянами України строком на п'ять років.

Статтями 104 та 108 встановлено, що Президент України виконує свої повноваження до вступу на пост новообраного Президента України. А новообраний Президент України вступає на пост не пізніше, ніж через тридцять днів після офіційного оголошення результатів виборів, з моменту складення присяги.

Стаття 112 передбачає, що лише для 4 випадків дострокового припинення повноважень Президента України (добровільна відставка, імпічмент, неспроможність виконання обов’язків за станом здоров’я чи смерть), можливим є виконання обов’язків Президента України на період до обрання і вступу на пост нового Президента України іншою особою, якою є Голова ВРУ.

Конституцією врегульовано лише автоматичне подовження повноважень ВРУ, у разі, коли закінчення строку парламентських повноважень припадає на період дії воєнного стану (ст. 83) і не передбачено аналогічного регулювання для іншої виборної посади – Президента України.

Закон України «Про правовий режим воєнного стану», що в силу ієрархії законодавства не може суперечити Конституції України

Статтею 19 забороняється проведення будь-яких виборів в умовах воєнного стану. А ч. 3 ст. 11 передбачає, що, у разі закінчення строку повноважень Президента України під час дії воєнного стану його повноваження продовжуються до вступу на пост новообраного Президента України, обраного після скасування воєнного стану.

Тобто, з одного боку ЗУ «Про правовий режим воєнного стану» передбачає заборону проведення будь-яких виборів в період воєнного стану, проте з іншого боку, Конституцією України передбачено неможливість проведення протягом воєнного стану і автоматичне подовження повноважень лише парламентських виборів, і не встановлено жодних обмежень президентських. А подовження повноважень Президента-попередника конституційно передбачено на термін не більше 30 днів з дати проголошення наступника.

В порядку ієрархії спочатку іде Конституція України», і лише потім ЗУ «Про правовий режим воєнного стану». Ще раз – спочатку Конституція, потім Закон, а не навпаки, як чомусь вирішила влада, ОП.

В разі неузгодженості між законодавчими актами з різною юридичною силою застосовується акт вищої юридичної сили (ст. 66 ЗУ «Про правотворчу діяльність»). Міністерство юстиції України (лист №758-0-2-08-19 від 26.12.2008) прямо пояснює, що у випадку суперечності норм закону та Конституції, колізія вирішується на користь Конституції, яка має найвищу юридичну силу.

Незалежно від того, чи підставою різниці в конституційних нормах є недалекозорість законодавця, чи це була свідомо закладена ідея, однак, на сьогодні в України чергові вибори Президента повинні проводитись кожні 5 років, за будь-яких обставин, винятків не передбачено. Не встановлені нею нормативні передумови не проведення президентських виборів через неможливість забезпечення безпечного вільного пересування всіх потенційних виборців, включаючи голосування військовослужбовців чи тимчасових біженців, включно з тими, що знаходяться за кордоном.

Вищенаведені чинні положення законодавства України відповідно до букви закону передбачають, що:

• Президент України обирається на 5 років і термін його повноважень спливає на останній день четвертого року виконання президентських повноважень напередодні річниці прийняття Президентом присяги.
• Ще 30 днів старий Президент може продовжувати виконувати президентські повноваженні (тобто, звичний багатьом за трудовим законодавством випадок класичного «виконуючий обов’язки») після обрання новообраного Президента, який ще не встиг пройти відповідну інаугурацію. «НОВООБРАНИЙ», не рівно «новий», «наступний», «черговий» Президент тощо. Новообраний Президент – це конкретний процесуальний статус, коли вибори відбулись, визначений їх переможець, але ця особа, ВЖЕ ОБРАНА на посаду президента, ЩЕ НЕ ВСТИГЛА скласти відповідну присягу, щоб почався відлік її президентського строку. От як раз і «затримка» на посаді Ющенка, і «затримка» на посаді Кучми при його попередній каденції були обумовлені саме цією нормою.
• За певних обставин виконувати функції та обов’язки Президента має конституційне право і спікер ВРУ. До таких обставин відносяться випадки імпічменту чи відставки, погіршення здоров’я чи смерті чинного Президента.

ВСЕ. КРАПКА. Законодавство України, що підлягає застосуванню в порядку пріоритетності (Конституція), не передбачає можливість існування посади «тимчасово виконуючого обв’язки Президента України» (окрім місячного строку між датою підбиття підсумків проведених виборів та датою складання присяги Новообраним Президентом), а саме, таким хоче стати Зеленський після 20.05.2024 – тимчасово виконуючим обов’язки Президента. Тому і мова про «нелегітимність» подібного статусу, адже це конституційно не передбачено. Те, що законодавчо в Україні не передбачено право особи, обраної на посаду Президента, залишатись виконувати президентські повноваження після спливу п’ятирічного президентського терміну (незалежно від наявності об’єктивних чи суб’єктивних причин для не проведення виборів Президента України), а особа, натомість, залишатиметься фактично в.о. очільника країни  є… узурпацією влади (забороненою ст. 5 Конституції України). Навіть якщо вона відбувається з мовчазної згоди і світової спільноти, і самого населення, включно з політикумом, бо «не на часі», «бо верховенство права у час війни не в пріоритеті» тощо.

Можливо, зараз у виборі на користь духу закону, а не букви закону є сенс з точки зору багатьох аспектів. І випробовування президентською легітимністю – не найважливіше випробовування для України і її народу. Та, чи повинні мовчати закони серед зброї («Inter arma silent leges», (с) Цицерон)? Хіба таке нехтування законом - не прямий шлях до диктатури? А наслідки того, до чого приводять диктатури, зараз Україна розхлюпує власною кров’ю і в прямому, і в переносному сенсі.

Можна дотримуватись думки, що все вищенаведене - лише однобоке й суб’єктивне тлумачення чинного законодавства, й, насправді, відсутні будь-які суперечності, і наявні прямі норми, які б дозволяли Зеленському залишитись в Президентському кріслі до кінця воєнного стану. Але однобоке не значить «одиночне». Ми живемо в демократичній державі із плюралізмом думок і інтересів, щонайменше. І, якщо розходяться в позиціях юристи, є фінальна інстанція.

Відповідно до тієї ж Конституції України (ст.147) повноваження офіційного тлумачення Конституції України належать Конституційному Суду України (який, давайте будемо чесні, в цій країні не дуже асоціюється з незалежною гілкою влади). Згідно зі ст. 151-2 Конституції України рішення та висновки, ухвалені Конституційним Судом України, є обов’язковими (до виконання на території України), остаточними і не можуть бути оскаржені. Відповідно до ст. 151 Конституції України для конституційного звернення повинні знайтись лише 45 депутатів (станом на 20 травня 2024 кількісний склад фракції політичної партії «Слуг народу» - 235 депутатів). Або ж суб’єктом права для конституційного подання може бути сам Президент, омбудсман чи Верховний суд.

Тож, якщо Конституційний суд України може надати «потрібне роз’яснення» (на кшталт, що «стаття 103 Конституції України не діє згідно із статтею 64 Конституції України»), виходячи саме з духу закону, а не з його букви, через те, що в воєнні часи пріоритетом повинні бути не дотримання процедурних питань, а захист прав і свобод, передусім на життя, громадян України – мені щиро не зрозуміло, чому ніхто з влади і політикуму не ініціював відповідні звернення з вимогою протлумачити, як слід керуватися чинним законодавством щодо президентських повноважень після спливу терміну законної каденції та неможливістю призначення виборів до завершення чи скасування воєнного стану? Адже, принаймні наявність подібного висновку Конституційного суду України буде, хоча б, зовнішньо прийнятним оформленням легалізації необхідності продовження президентських повноважень Зеленського через стурбованість, передусім, питанням життя та здоров’я українського населення, а, отже, неможливістю проводити вибори під час активної фази війни.

Бо, без отримання свіжого висновку Конституційного суду України, доводиться згадувати про вже наявний висновок (рішення КСУ від 15.05.2014 року у справі №1-19/2014), відповідно до якого немає жодних винятків із встановлення Конституцією України на всі випадки лише п’ятирічного строку виконання президентських повноважень. Але тодішнє (2014р.) звернення 101 депутата до Конституційного суду України не порушувало питання легітимності Президента після закінчення президентського строку в умовах воєнного стану, відповідно, тому й не знайшло свого відображення у рішенні КСУ від 15.05.2014, тож, щонайменше, в цій частині потребує додаткових роз’яснень з огляду на максимальну актуальність. А для цього потрібне нове звернення до Конституційного суду. Жодна парламентська солідарність політичних сил не може підміняти функції офіційного тлумачення українського законодавства й розв’язання колізійних суперечок.

Та повернемось до початкового питання. Якщо ми на сьогоднішню дату, 20.05.2024, дату спливу офіційних повноважень шостого Президента України, не маємо свіжих висновків Конституційного суду України щодо легальних наслідків ситуації спливу президентських повноважень протягом дії воєнного стану, і маємо фактичне продовження виконання Зеленським повноважень Гаранта Конституції, який буде підписувати закони України, то яку юридичну силу будуть набувати норми закону, підписані простроченим Президентом, в чиїй легітимності є сумніви?

Наприклад, 17.05.2024 на підпис Президенту направлений законопроект 10168-2 про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо вдосконалення здійснення зовнішньоекономічних операцій з експорту деяких товарів, і очікується підпис Президента, в тому числі, під поправкою, що надає відстрочку по нарахуванням всіх штрафних санкцій по КІК-порушеннях до завершення чи скасування воєнного стану (п. 72 підрозділу 10 розділу ХХ Перехідних положень ПКУ). Отже, навряд чи податкові органи будуть ставити під сумнів легітимний статус Президента та ігнорувати цю норму податкового законодавства, не виконуючи її через сумніви в юридичній силі закону, підписаного простроченим Президентом.

Але саме цей законопроект про боротьбу з «чорним зерновим експортом» передбачає, наприклад, і надання переважно податковому органу повноважень одноосібно блокувати експорт шляхом визнання реальних торговельних операцій фіктивними, перекладаючи відповідальність за порушення законодавства від справжніх порушників на експортерів. І ось тут я цілком можу уявити, що законослухняні експортери могли б використовувати, як тактику правового захисту, посилання на неможливість поширення на них обов’язків, передбачених нормативно-правовим актом з дефектною юридичною силою. Адже, за аналогією права, ст. 62 Конституції України встановлює, що ніхто не зобов'язаний виконувати явно злочинні розпорядження чи накази, під якими, в свою чергу, ч. 2 ст. 41 ККУ розуміє накази, якщо вони віддані невідповідною особою поза межами її повноважень.

Тож, чи не відкриє відсутність рішення КСУ про легітимність продовження шостим Президентом повноважень Гаранта Конституції протягом воєнного стану скриньку Пандори?