Взаємозв’язок бізнес-стратегій з принципом «витягнутої руки»

Принцип «витягнутої руки» є основоположним стандартом у трансфертному ціноутворенні: він вимагає, щоб умови операцій між пов’язаними сторонами не відрізнялися від умов між незалежними компаніями. 

З точки зору цього принципу, наявність збитків у пов’язаної особи сама по собі не означає порушення, якщо подібні збитки могли би виникнути й у незалежного підприємства за аналогічних обставин. 

Незалежний бізнес, звісно, не буде безкінечно працювати у збиток: жодна компанія не терпітиме постійних втрат без перспективи вигоди у майбутньому (OECD.ORG). 

Особливо це стосується підприємств із простими, низькоризиковими функціями, яким зазвичай не притаманна довготривала збитковість (OECD.ORG). Проте тимчасові, обмежені у часі збитки можуть бути прийнятними на ринкових умовах.

Керівництво ОЕСР з трансфертного ціноутворення прямо зазначає, що «повторювані збитки протягом розумного періоду можуть бути виправдані бізнес-стратегією встановлення особливо низьких цін для досягнення проникнення на ринок» (OECD.ORG). 

Водночас підкреслюється, що такі особливо низькі ціни слід очікувати лише протягом обмеженого часу і з конкретною метою підвищення прибутків у довгостроковій перспективі. 

Якщо ж збитки продовжуються довше за «розумний період», податкові органи, ймовірно, наполягатимуть на коригуванні трансфертних цін (OECD.ORG).

Аналогічна позиція відображена і в документах ООН. Зокрема, у Практичному посібнику з ТЦ ООН зазначає, що компанії можуть мати легітимні причини звітувати про збитки навіть у рамках принципу «витягнутої руки» (UN.ORG). 

Тобто сам факт збитковості пов’язаної компанії не є порушенням, якщо він зумовлений реальними ринковими чинниками.

На практиці податкові органи прагнуть відрізнити обґрунтовані бізнес-рішення від маніпулювання цінами. 

Збиткова діяльність підлягає особливій увазі, але може бути визнана прийнятною, якщо доведено реальність бізнес-стратегії. 

HMRC (Велика Британія) у своїх настановах наголошує, що незалежний дистриб’ютор, навіть зазнавши значних стартових витрат, «очікував би перейти до прибутків якнайшвидше» (GOV.UK). 

Відповідно, від платника податків вимагається довести, що його ситуація не відрізняється від ситуації незалежної компанії: збитки були тимчасовими, економічно виправданими та спрямованими на отримання майбутніх прибутків.

Не менш важливим є документальне підтвердження заявленої стратегії. 

У документації з трансфертного ціноутворення доцільно навести докази реалізації бізнес-стратегії: рішення менеджменту про вихід на ринок, бюджет і фінансові прогнози, маркетингові дослідження, які обґрунтовують період окупності. 

Якщо фактична поведінка компанії (обсяги продажів, динаміка цін, витрати на маркетинг) узгоджується із заявленою стратегією, це підтверджує, що збитки є результатом нормальної комерційної діяльності, а не штучного заниження прибутку. 

Отже, принцип «витягнутої руки» допускає періоди збитковості, якщо вони відповідають ринковій реальності та раціональній поведінці незалежних підприємств.

Міжнародна практика та прецеденти

Міжнародна практика підтверджує необхідність врахування бізнес-стратегії при аналізі збиткових компаній. 

Історично податкові адміністрації часто з пересторогою ставилися до ситуацій, коли «рутинні» підрозділи багатонаціональних груп демонструють збитки. Приміром, у Китаї регулятор (SAT) у своїх настановах (циркуляр №2 (2009), бюлетень №6 (2017)) вказував, що компанії з обмеженим функціоналом повинні підтримувати певний рівень прибутку, а випадки збитків підлягають посиленому контролю. 

Водночас у багатьох інших юрисдикціях спостерігається еволюція підходів: дедалі частіше визнається, що сам по собі факт збитковості не є достатньою підставою для коригування, якщо існують об’єктивні причини та докази комерційної доцільності таких результатів.

Судова практика різних країн містить прецеденти, що підтверджують можливість визнання початкових збитків обґрунтованими. 

Так, у справі SNF (Australia) Pty Ltd v. Commissioner of Taxation (2010) в Австралії дочірня компанія протягом одинадцяти років зазнавала збитків на локальному ринку. 

Податковий орган стверджував, що це – наслідок заниження цін при закупівлі у пов’язаних осіб. Проте компанія довела, що збитки були спричинені об’єктивними факторами: жорсткою конкуренцією на ринку, надлишковими складськими запасами, низькою продуктивністю продажів тощо. 

Вона також показала, що ціни придбання товарів у пов’язаних сторін не перевищували ціни, за якими товари продавалися незалежним клієнтам. 

Федеральний суд Австралії погодився з аргументами платника податків, наголосивши на пріоритетності методу зіставної неконтрольованої ціни (CUP) у разі наявності прямих зіставних продаж. 

Суд фактично визнав, що збитковість компанії була зумовлена ринковими умовами, а не неправомірним трансфертним ціноутворенням (INTERNATIONALTAXREVIEW.COM).

Інший приклад – рішення Верховного суду Італії (№19512/2024) від липня 2024 року. 

Суд постановив, що не можна автоматично виключати зіставні компанії зі збитками з аналізу лише через їхні негативні результати. 

Було підкреслено, що легітимні бізнес-стратегії (наприклад, агресивне проникнення на ринок або значні стартові витрати) можуть виправдати тимчасові збитки, отже, такі компанії слід враховувати при побудові ринкового діапазону, якщо інші умови зіставні (DENTONS.COM). 

Це рішення узгоджується з рекомендаціями ОЕСР і забезпечує більш збалансований підхід до аналізу, враховуючи стратегічний контекст, а не лише фінансові показники.

Водночас підходи судів можуть різнитися залежно від конкретних обставин. Наприклад, Верховний адміністративний суд Чехії у справі 7 Afs 398/2019-49 (квітень 2022 року) підтримав виключення збиткових зіставних у спорі щодо контрактного виробника з обмеженим ризиком, аргументуючи це тим, що для настільки «рутинної» функції постійні збитки не характерні. 

Таким чином, якщо профіль діяльності компанії припускає низький рівень ризику, тривала збитковість може розглядатися як ознака невідповідності принципу «витягнутої руки» (DENTONS.COM).

Загальний висновок із міжнародної практики полягає в тому, що за наявності належного обґрунтування й документування тимчасові початкові збитки можуть бути визнані прийнятними з точки зору трансфертного ціноутворення. 

Вирішальним фактором є демонстрація того, що збитки відображають реальні бізнес-умови, а не штучно створені задля мінімізації оподаткування. 

Успішні кейси, на кшталт вищезгаданих, підтверджують: якщо компанія діє так, як діяв би незалежний учасник ринку за аналогічних умов, то її результати (навіть збиткові) можуть бути визнані такими, що відповідають принципу «витягнутої руки» (OECD.ORG).

Висновки

Вихід компанії на нові ринки нерідко супроводжується нетиповими фінансовими показниками, такими як низька рентабельність або збитки у стартовий період. 

Проведений аналіз свідчить, що за наявності чіткої бізнес-стратегії такі відхилення можуть бути обґрунтовані з точки зору принципу «витягнутої руки». Бізнес-стратегія компанії може бути ключовим аргументом у трансфертному ціноутворенні, якщо вона реально впроваджується, підтверджується документально та відповідає поведінці незалежних компаній. 

Іншими словами, пов’язана особа має діяти так само, як діяла б незалежна компанія у подібній ситуації. 

За таких умов навіть початкові збитки визнаються результатом звичайної комерційної діяльності, а не відхиленням від ринкового принципу. 

Отже, врахування бізнес-стратегії при обґрунтуванні трансфертних цін дозволяє врахувати реалії виходу на новий ринок і підкріпити позицію платника податків у діалозі з контролюючими органами.