Які податкові переваги Румунії можуть зацікавити українців?

Станом на кінець 2025 року Румунія – одна з трьох країн ЄС, поряд з Німеччиною та Іспанією, де найбільше зросла кількість осіб, які перебувають під тимчасовим захистом.

Але, окрім цього, Румунія для українців сьогодні виглядає не як «рятувальне коло поруч», а як цілком прагматичний майданчик для бізнесу за кордоном й податкової оптимізації в рамках правил. І саме в цьому її сила: країна в ЄС, з досить передбачуваною архітектурою податків, де для малого/середнього бізнесу довго існувала (і частково зберігається) логіка «спочатку дай бізнесу подихати — потім уже проси більше». Так з 2026 року «дешевий режим» для мікрокомпаній суттєво звузили, а дивідендний податок підняли, але навіть із цими змінами Румунія лишається конкурентоздатною — просто тепер вона вимагає більш тверезого моделювання.

Чому Румунія цікава для бізнесу українців

Одна з можливих переваг українців, що звикли до «спрощенки» — режим для мікрокомпаній, але з 2026 року він вчергове змінився.

Існує навіть певне анекдотичне прислів’я – якщо в Україні є звичай вести індивідуальну підприємницьку діяльність як ФОП, то в Румунії зазвичай ведуть підприємницьку діяльність через персональну компанію.

У Румунії є стандартний корпоративний податок на прибуток – 16%. Це базова ставка для юридичних осіб і для постійних представництв компаній-нерезидентів. На цьому тлі мікрорежим історично був магнітом: замість оподаткування прибутку на середньому рівні мікрокомпанія платить податок з обороту (тобто з виручки), що для сервісних моделей із високою маржинальністю часто виглядає як «податковий режим економ-класу з бізнес-залом».

Але важлива деталь: Румунія довгий час «підкручувала гайки», знижуючи пороги річного обороту для дотримання режиму мікрокомпаній. Так, до 2025 року поріг був €500 000, з 2025 — €250 000, а з 1 січня 2026 — €100 000. Тобто, мікрорежим не зник, але став інструментом саме для дуже малого бізнесу, а не «універсальною парасолькою» для багатьох охочих.

Якщо дотримуватись з 2026 цього порогу у €100 000 (що, по суті, вдвічі менше річного порогу для українського ФОПу 3 групи), то податок становитиме лише 1% (аналогічну ставку може запропонувати, наприклад, Грузія для індивідуальних підприємців, при більшому ліміті в €150 000). Далі схожість з Грузією втрачається – за грузинськими податковими законами, при перевищенні ліміту в €150 000, але в межах €300 000, можна просто відбутись збільшенням ставки податку з 1% до 3%, а румунська ставка 3% для мікрокомпаній з 2026 року більше не застосовується.

Але при цьому режим мікрокомпаній спрощується до єдиної ставки податку 1% зі збереженням мінімальної вимоги до кількості працівників, тоді як обмеження на право на отримання допомоги за галузями знімаються.

Та є ще декілька умов, яких повинна дотримуватись румунська компанія, окрім ліміту обороту доходу, аби мати право на податкову ставку 1%:

1. Мінімум 1 працівник (або директор із внесками)

   Умовою мікрорежиму є наявність щонайменше одного працівника. Вимога вважається виконаною, якщо є директор/керівник на підставі договору управління, за якого сплачуються соціальні внески. Найняти працівника/оформити директора потрібно протягом 30 днів від реєстрації компанії; якщо цього не зробити — компанія переходить на загальний режим. 

2. Власність приватна (без держави в капіталі) і компанія не в ліквідації/розпуску

   Класична умова мікрорежиму: приватний капітал (без державних/муніципальних власників) і компанія не перебуває у процедурі ліквідації/розпуску. 

3. “Правило 25%”: один бенефіціар із суттєвою часткою — лише одна мікрокомпанія

   Якщо особа володіє понад 25% (або має відповідний контроль через голоси), то така особа може мати таку частку лише в одній компанії, що застосовує мікрорежим. Це зроблено, щоби не дробили бізнес на десятки мікро-ТОВ під одного власника. 

4. Своєчасна подача річної фінзвітності

   Ще одна умова: вчасно подані річні фінансові звіти. Якщо фінзвітність не подана у строк — право на режим може бути втрачено. 

5.  Сфери, яким режим не доступний (винятки)

   Мікрорежим не застосовується до компаній, що ведуть діяльність у низці регульованих/ризикових сфер — типово це банкінг, страхування/перестрахування, ринки капіталу (включно з посередництвом), азартні ігри, а також розвідка/видобуток нафти й газу. 

Практично це виглядає так: якщо ви — український фрілансер/консультант/власник невеликої агенції, студії розробки, маркетингу, дизайну, e-commerce-проєкту з «легким» товаром або сервісного бізнесу, який ще не доріс до великих оборотів, Румунія може дати вам модель 1% з обороту (за умови відповідності критеріям) і зрозуміла бухгалтерія за правилами ЄС (при цьому в Румунії для звітності застосовуються свої локальні стандарти, а не МСФЗ). Це звучить як «майже нічого», але тут не треба фантазувати: режим справді може бути дуже вигідним, коли маржа висока.

Для порівняння — просто щоб відчути різницю масштабу: базові ставки корпоративного податку в «великих» юрисдикціях, які часто розглядають українці, суттєво вищі. Іспанія — 25% , Великобританія — 25% , Австрія — 23% , США (федеральний рівень) — 21% . У подібних країнах, навіть якщо є пільги/рельєфи, базова «гравітація системи» важча: прибуток оподатковується дорожче, комплаєнс зазвичай складніший, а податкова логіка — менше про дрібний бізнес.

Станом на серпень 2025 року поріг реєстрації платника ПДВ було встановлено на рівні 395 000 леїв (приблизно 80 000 євро). Таким чином, у 2026 році малі підприємства з оборотом понад 395 тис. леїв повинні зареєструватися як платники ПДВ (стандартна ставка – 19%).

Слід також враховувати, що усі румунські компанії повинні мати платіжний рахунок у Румунії — в приватному банку або в Державному казначействі. Новозареєстровані фірми мають 60 робочих днів з моменту реєстрації, щоб відкрити такий рахунок. Недотримання вимог не лише тягне за собою штрафи (3 000 – 10 000 румунських леїв), а й тепер є прямою підставою для оголошення компанії фінансово неактивною. Починаючи з 2026 року, якщо компанія не має румунського банківського/казначейського рахунку, податковий орган може позначити її як неактивну, що призупиняє її код ПДВ та право на відрахування витрат.

Дивіденди: у 2026 стало менш солодко, але Європа знає і гірші ставки

Тепер — ложка дьогтю, яку треба чесно визнати. У Румунії дивіденди в 2025 році оподатковувалися 10% (з можливими звільненнями в групах за умовами володіння). Але з 2026 року дивідендний податок при розподілі прибутку компаніями підвищують до 16% при виплаті як фізичним, так і юридичним особам.

Для українців це означає, що Румунія — не про те, щоб «виводити все дивідендами максимально дешево» (як це ще могло бути в уявленні багатьох до податкового пакета змін 2026). Вона радше про те, щоб:

1. легально тримати операційну маржу в компанії під адекватним режимом (для малих оборотів — 1% обороту),
2. оптимально комбінувати винагороди (зарплата/контракт/дивіденди) залежно від резидентства та соціальних внесків,
3. і, що критично, не створювати собі проблеми з резидентством та постійним представництвом у країні фактичного управління.

Персональний рівень: чи резидентство Румунії може бути цікаве українцям

На персональному рівні Румунія часто цікава через просту й «плоску» логіку ПДФО: найнижчі в Європі 10% податку на доходи фізичних осіб. Він сплачується із заробітної плати та із доходу фрілансера та самозайнятої особи (ІП). Це саме той випадок, коли податкова система не змушує вас проходити квест «знайди себе в прогресивній шкалі». Найближчий європейській конкурент – Болгарія, але в них не тільки загальна ставка ПДФО – 10%, але й податок для дивідендів – 5% (проти румунських 16%).

Як тільки ви заходите в тему персональних ставок, треба тверезо пам’ятати про резидентство. 

У Румунії резидентство для фізосіб, як і в більшості країн ЄС, зав’язане на класичні критерії: 183 дні, «постійне житло», «центр життєвих інтересів» тощо (формально — через оцінку фактів та адміністративну процедуру). Офіційні guidelines ANAF (Національна податкова служба Румунії) прямо описують: якщо фізична особа (іноземець, нерезидент) перебуває в Румунії понад 183 дні протягом будь-яких 12 послідовних місяців, що закінчуються в календарному році, він підлягає оподаткуванню в Румунії щодо доходів «з будь-яких джерел» (Румунія + закордон) з певного моменту (із поправками на конвенції про уникнення подвійного оподаткування) і має обов’язок подати анкето-опитувальник для визначення свого статусу резидента протягом 30 днів після виконання 183-денного критерію.

Тож в яких випадках румунська податкова система може виглядати цікавою для українців? У реальному житті вигода виникає тоді, коли у вас:

• доходи з-за кордону (фріланс/консалтинг/інвестиції),
• або ви плануєте «перепрошити» податкове резидентство так, щоб ваш особистий податковий тягар став нижчим і прогнозованішим,
• або ви будуєте модель, де частина доходів лишається на корпоративному рівні, а особисте споживання планується через зрозумілий набір інструментів.

Водночас важливо пам’ятати: Румунія не «відміняє» вам автоматично українські правила. Якщо ви зберігаєте істотні зв’язки з Україною, залишаються ризик подвійного резидентства й питання застосування конвенції та tie-breaker тестів. Тобто, це завжди історія про керовану зміну фактичних обставин.

Інвестиційні доходи: у 2026 з’явився ще один аргумент «за», але тільки якщо правильно оформити канал

Окрема ніша, яка може бути цікава українцям із портфелями (акції/ETF/деривативи) — це оподаткування приросту капіталу. З 2026 року Румунія переформатовує правила: для інвестиційних операцій з цінними паперами, з фінансовими інструментами, включно з  похідними фінансовими інструментами, а також — від передачі інвестиційного золота, через румунських брокерів/посередників ставки стають 3% (якщо актив утримувався понад 365 днів) або 6% (якщо менше 365 днів). А от для операцій не через румунських посередників річний чистий оподатковуваний прибуток за певними інструментами може потрапляти під 16% (підвищення з 10% у 2025).

Тут «deal» дуже простий: якщо ви, як резидент, інвестуєте так, що операції структурно проходять через правильний канал (і ваш податковий профіль відповідає правилам), Румунія може дати більш чітку й інколи легшу модель оподаткування інвестприбутків. Але якщо канал неправильний — ставка легко стає «дорослою».

Ключовий висновок

Румунія може бути податково цікавою українцям у двох сценаріях.

Перший — малий бізнес із контрольованим оборотом: мікрорежим із 1% від виручки у 2026 році працює як достатньо ефективний інструмент, але тільки якщо ви реально «поміщаєтеся» у поріг в €100 000 і виконуєте критерії режиму.

Другий — персональна податкова архітектура для тих, хто готовий вибудувати резидентство і життєві обставини так, щоб Румунія стала їхньою «податковою домівкою»: 10% плоский ПДФО, плюс окремі більш структуровані правила для інвестдоходів (із 2026 — з помітною роллю локальних посередників).

А тепер чесне «юридичне»: Румунія — не чарівна кнопка «менших податків», а нормальна європейська юрисдикція, яка любить фактичність (substance, управління, документи, реальність перебування) і не любить схеми «на серветці».