Європейські санкції проти Росії та українська культурна спадщина

Чотири пункти 14-го пакету санкцій ЄС, про які ви маєте знати, навіть якщо не цікавитесь українською культурною спадщиною

Офіційний текст Регламенту Ради 2024/1745 від 24.06.2024 про внесення змін до Регламенту Ради (ЄС) №833/2014 щодо обмежувальних заходів у зв’язку з діями Росії, які дестабілізують ситуацію в Україні («14-й пакет санкцій» або «Регламент»), це 26 сторінок основного документа та 563 сторінки додатків. З них ми хочемо поговорити лише про чотири пункти.

Так, додано нову Статтю 3v, пункт 1 якої повністю забороняє пряме чи опосередковане придбання, імпорт, передачу, продаж або експорт українських культурних цінностей або інших об’єктів археологічного, історичного, культурного, рідкісного наукового чи релігійного значення, якщо є обґрунтовані підстави підозрювати, що такі об’єкти були незаконно вивезені з території України без згоди законного власника або були вивезені із порушенням діючого законодавства України або міжнародного права, зокрема, якщо такі об’єкти є невід’ємною частиною державної частини музейних фондів України, архівів або бібліотек або описів релігійних установ України.

При цьому, пункт 2 Статті 3v містить пряму заборону надавати, прямо чи опосередковано, технічну підтримку, брокерські послуги, фінансування або фінансову допомогу чи інші послуги, що пов’язані із забороною, визначеною вище.

Винятком із вказаної заборони є встановлення факту експорту з України до 1 березня 2014 року, або вчинення необхідних дій з метою повернення об’єктів до його законних власників на території України (пункт 3 Статті 3v).

Приймаючи Регламент, ЄС зазначив про свою рішучість продовжувати дії, спрямовані на зменшення джерел доходів Росії та її спроможності вести війну. То звідки ж у Регламенті з’явилися ці санкції, спрямовані на боротьбу із незаконним обігом українських культурних цінностей, викрадених з України, спитаєте ви.

З одного боку, європейська спільнота постійно висловлюється з приводу необхідності захисту українських культурних цінностей від воєнних дій та військових злочинів, і навіть виділяє неабиякі кошти на це. І іноді робить навіть більше, зокрема, вводить персональні санкції проти фізичних осіб, що задіяні у кричущих пограбуваннях українських музеїв на окупованих територіях.

Наприклад, змінами до Рішення Ради 2014/145/CFSP у 2023 році введено санкції проти осіб, під керівництвом яких відбувалось розкрадання Херсонського художнього музею наприкінці 2022 року та вивезення художніх цінностей до Криму. Зокрема, мова йде про призначену у 2022 році окупаційною владою «директорку» Херсонського художнього музею, а також директорку Херсонського краєзнавчого музею та директора Центрального музею Тавриди у Сімферополі. Під санкції потрапила і директорка Маріупольського краєзнавчого музею, яка допомагала викраденню творів із Художнього музею імені Куїнджі у Маріуполі.

З іншого боку, не слід забувати про гроші.

Як ми вже згадували, Європа сильно занепокоєна тим, як ринок творів мистецтва, а також незаконна торгівля культурними цінностями, використовується з метою відмивання грошей та фінансування тероризму. План дій ЄС по боротьбі із незаконним обігом культурних цінностей 2022 року зазначає, що ЄС шукає шляхи збільшення кримінальної відповідальності фізичних та юридичних осіб, задіяних в ухиленні від європейських санкцій, що матиме вплив також і на тих, хто використовує з цією метою культурні цінності.

Проблема полягає у тому, що криміналізація відповідних злочинів, пов’язаних з незаконною торгівлею культурними цінностями, є різною у різних країнах, у тому числі ЄС. Поодинокі країни ратифікували так звану «Нікосійську Конвенцію», тобто Конвенцію Ради Європи 2017 року про правопорушення, пов’язані з культурними цінностями, що є єдиним міжнародно-правовим договором, який криміналізує незаконний обіг культурних цінностей.

З огляду на це дозволимо собі висновок, що європейський законодавець проявив певний рівень креативності. Якщо не можна змусити всіх криміналізувати злочини, пов’язані з незаконним обігом культурних цінностей, що використовується, у тому числі, для ухилення від санкцій, слід санкціонувати сам такий обіг (хоча б у частині українських культурних цінностей), адже ухилення від санкцій є кримінальним злочином на рівні ЄС. Все геніальне просто.

Нагадаємо, що на початку статті було обіцяно розповісти про чотири пункти Регламенту. Четвертий стосується обмежуючих заходів, що торкнулися морських суден. Зокрема, встановлено заборону доступу до портів і заборону на надання послуг морським суднам. При цьому, ЄС вперше запровадив обмежуючі заходи, що спрямовані на конкретні судна, включені до окремого санкційного переліку.

Підстави, за якими судно може потрапити до цього переліку, перелічені у новій Статті 3s Регламенту. До таких підстав віднесено використання морського судна з метою сприяння або підтримування дій або політик, що перешкоджають або загрожують […] збереженню культурної спадщини України, зокрема, шляхом транспортування викрадених українських культурних цінностей.

Це може суттєво вплинути на скорочення кола осіб, задіяних у ланцюгу продажу, імпорту, передачі тощо, українських культурних цінностей.

Due Diligence

По-перше, нагадаємо, що Регламент Ради (ЄС) №833/2014 містить статтю про відсутність відповідальності фізичних чи юридичних осіб або органів за будь-які дії, що регулюються цим регламентом, якщо такі особи не знали або не мали належних підстав підозрювати, що такі їх дії можуть порушувати санкції. Ця стаття залишилася без змін.

Втім, 14-им пакетом санкцій роз’яснено, що неможливо буде посилатися на це правило, якщо відповідна фізична чи юридична особа належним чином не впровадила та не застосувала механізми належної обачності. Тобто, due diligence щодо дотримання санкційних режимів стає обов’язковим, у тому числі для всіх, хто так чи інакше пов’язаний із обігом культурних цінностей.

Яким же має бути такий due diligence? Звісно, що сам Регламент не прописує деталей щодо кожної з індустрій. Водночас, у Преамбулі до Регламенту визначено критерії, які можна назвати «мінімальними вимогами» до такого due diligence, а саме: перевірка «загальнодоступної чи легкодоступної інформації» чи «прості запити та перевірки».

Звісно, цих мінімальних вимог може бути недостатньо для впровадження власних механізмів належної обачності. Тоді, принаймні, слід звернутися до опублікованого Єврокомісією у 2023 Керівництва з due diligence з метою захисту від участі в ухиленні від санкцій проти Росії.  Наступним кроком, звісно, буде пошук рекомендацій щодо due diligence, пов’язаних із санкційними режимами, що приймаються у конкретній індустрії.

Зазначимо також, що Регламентом впроваджено зобов’язання материнських компаній з ЄС  вживати всіх можливих заходів для забезпечення того, що юридичні особи, якими вони володіють чи які вони контролюють у третіх країнах, не були пов’язаними із діями чи не здійснювали будь-яких дій, що підпадають під санкції або спрямовані на їх ухилення. Відповідне зобов’язання корелюється і з відповідальністю європейських компаній за дії таких пов’язаних юридичних осіб.  При цьому, діями, що підривають санкції, вважатимуться дії таких юридичних осіб, «внаслідок яких особа, розташована на території Росії, зможе отримати товари, технології, фінансування або послуги, що є предметом заборони згідно з Регламентом (ЄС) №833/2014».

Іншими словами, саме материнська компанія з ЄС буде зобов’язана як сама впроваджувати процедури та провадити due diligence, так і впроваджувати та контролювати відповідні політики та процедури due diligence у компаніях, наскільки це можливо, з урахуванням частки участі або впливу.

Кримінальна відповідальність і не тільки

Як вже згадувалося, цього року Директивою (ЄС) 2024/1226 на європейському рівні криміналізована відповідальність за умисні дії, спрямовані на ухилення від санкцій. При цьому, розрізняються поняття «порушення обмежуючих заходів» та «обхід обмежуючих заходів».

Одне з умисних порушень, що нас цікавить, описане у Статті 3 зазначеної Директиви. Так, торгівля, імпорт, експорт, продаж, купівля, передача, транзит або транспортування товарів, так само як і надання посередницьких послуг, технічної підтримки чи інших послуг щодо таких товарів, коли такі дії є предметом обмежувальних заходів (санкцій) ЄС, мають кваліфікуватися країнами-членами як кримінальне правопорушення. Відповідне кримінальне правопорушення має передбачати покарання у вигляді ув’язнення строком не менше п’яти років, за умови, що таке правопорушення стосувалося товарів вартістю більше 100 000 євро.

Винятком є правопорушення, що стосуються товарів або коштів вартістю чи загальною сумою більше 10 000 євро, втім даний поріг може бути досягнутий серією пов’язаних правопорушень. Крім того, передбачаються додаткові покарання або некримінальні заходи, зокрема, штрафи, позбавлення права обіймати посади тощо.

Директивою також передбачається відповідальність юридичних осіб, коли правопорушення було вчинене фізичною особою на керівній посаді на користь юридичної особи. Покаранням може бути, зокрема, відкликання дозволів чи ліцензій, позбавлення можливості участі у державних програмах, ліквідація за рішенням суду, а також сплата штрафів у розмірі не менше 1% загального світового обороту тощо.

Бонус

Ті, хто дочитав до цього місця справедливо мають право на отримання бонусу, а саме – додаткової інформації про ще декілька пунктів Регламенту.

У грудні 2023 ЄС своїм 12-им пакетом санкцій запровадила заборону імпорту російських непромислових алмазів, зазначивши, що така заборона має «метою позбавити Росію важливого потоку прибутку, що оцінюється у 4 млрд євро на рік». Заборона мала набрати чинності з  1 березня 2024 щодо російських алмазів, відшліфованих у третіх країнах, та з 1 вересня 2024 року – щодо алмазів, вирощених у лабораторних умовах, ювелірних прикрас і годинників, що містять алмази.

Втім, до червня 2024 року ЄС вирішив, що такі санкції необхідно роз’яснити та у 14-му пакеті зазначив, що така заборона не поширюватиметься на алмази, які перебували у ЄС або третій країні, або ж були там відшліфовані до введення санкцій. Також дозволено тимчасовий імпорт або експорт ювелірних прикрас (для ярмарків або ремонту). Зазначені вище обмеження, які мали вступити в силу 1 вересня 2024, відстрочені на невизначений період та поставлені в залежність від рішень G7. Обов’язкова система для повного відстеження імпорту необроблених або відшліфованих природних алмазів має запрацювати лише 1 березня 2025 року.

Очевидно, що питання, чи не є діаманти твоїми найкращими друзями, досить складне. Очікуємо на наступні кроки у зміні європейської свідомості.