Захист інтересів бізнесу у випадку недотримання умов договорів чи їх розірвання

Будь-які офіційні договірні відносини мають узаконюватись у письмовому вигляді та засвідчуватись підписом кожного з учасників. Передбачені умовами договору права закріплюють сталий перелік обов’язкових для виконання передумов. Втім не завжди зобов’язальні відносини безапеляційно здійснюються кожним із підписантів. На практиці зобов’язання за угодами можуть затримуватись у реалізації або ж не дотримуватись взагалі. 

Звичайно, кожен вільний у виборі форми укладення договору і формуванні умов правовідносин. Водночас потрібно врегулювати та домовитись не лише про визначення істотних положень договору, але й про порядок його розірвання у випадку, якщо суб’єкт договірних правовідносин за певних обставин відмовляється виконувати пункти домовленостей.

У разі, якщо сторони прогнозують настання форс-мажорних ситуацій, то їх краще передбачити в договорі, чітко розписавши окремі пункти, наприклад, уточнення графіка виконання робіт за умови порушення на певну кількість днів, прийняття заходів та рішень для забезпечення виконання робіт вчасно, залучення до виконання робіт зовнішніх партнерів, здійснення додаткового контролю щодо виконання робіт в умовні терміни тощо. 

Форс-мажорні обставини

Яскравим прикладом настання непередбачуваних форс-мажорних обставин, де компанія зазнала фінансових втрат, може слугувати розірвання 15-річного договору між Under Armour та Каліфорнійським університетом (UCLA) внаслідок невиконання умов договору, які зумовили настання обставин непереборної сили, а в подальшому фінансові втрати компанії.

Зокрема, компанія Under Armour уклала договір з UCLA про спонсорство студентського одягу. Внаслідок обставин непереборної сили (йдеться в контексті пандемії Covid) заклад не зміг виконати умови договору (не здійснив належної реклами під час спортивних ігор), додатково не здійснив заходів оперативного реагування під час скандалу, пов’язаного з навчальним процесом. І хоча після розірвання контракту одяг на наступний навчальний рік був доставлений компанією, Каліфорнійський університет подав позов на суму 200 мільйонів доларів. В  обґрунтуванні позову зазначається про приховування фінансового стану перед укладенням контракту на суму майже у 300 мільйонів доларів.

По суті суб’єкти договірних зобов’язань по-різному трактували порушення умов договору однією зі сторін і власне форс-мажорні обставини. Одна сторона вважала, що зобов’язання за договором залишаються чинними, навіть попри значні фінансові втрати, що виникли в цей період. Інша сторона навпаки наполягала на неможливості виконання умов договору, аргументуючи це тим, що контракт передбачав виконання зобов’язань у зовсім інших умовах і масштабах, ніж стало можливим під час пандемії.

Важлива інформація, яка впливає на умови договору

Перспектива договірних відносин передбачає врахування ресурсів для виконання покладених завдань – технічних складових, об’ємів виконання, засобів реалізації.

Якщо суб’єкти правових зобов’язань укладають угоду і одна зі сторін приховує важливу інформацію, це впливає на умови виконання договору: фінансові гарантії, терміни виконання договору, санкції, компенсацію шкоди тощо.

Міжнародний стандарт фінансової звітності зобов’язує холдинги, корпорації, фінансові установи, державні організації та інші суб’єкти, які ведуть міжнародну діяльність або мають зобов’язання перед інвесторами чи кредиторами, надавати відомості про вартість активів й чистий дохід. 

Таким чином, передумовою укладення договору може бути окреслений характер взаємодії, місце діяльності, метод оцінки інвестицій, узагальнена фінансова інформація сторін та узагальнені фінансові дані.

В дійсності непередбачувані обставини частково призупиняють виконання зобов’язань за домовленостями, таким чином доцільно відновити виконання робіт одразу після визначеного за домовленостями періоду, або хоча б встановити альтернативні способи реалізації договору. 

Механізм врегулювання такого роду спорів може бути визначений як у самому договорі, так і корелюватись у порядку законодавства за настанням конкретного випадку.

У разі наявності порушень під час укладення договору або дефектів, які обмежують можливість здійснення правочинів, необхідно виконати певні вимоги для їх усунення. Це дозволяє уникнути визнання договору нікчемним. У таких випадках сторони можуть застосувати конвалідацію договору, щоб надати йому юридичної сили.

Дисонанс, що виникає через недотримання передумов договору, може бути не лише оскаржений в судовому порядку в частині визнання договору нікчемним, але й зобов’язує здійснити грошову компенсацію.

Приміром, американські холдинги The Kroger Co та Albertsons Cos розірвали угоду про злиття компаній через недотримання важливих передумов, без яких виконання договору в дійсності неможливе. Albertsons подала позов проти Kroger, звинувачуючи компанію у відсутності належних заходів для отримання схвалення злиття від регулюючих органів, включаючи недостатні пропозиції щодо відчуження активів. В результаті розірвання угоди Albertsons отримала компенсацію у розмірі 600 мільйонів доларів США і змогла адаптувати свою стратегію без обмежень, які накладав контракт із Kroger.

Наступною адаптаційною вимогою для припинення виконання договору є зміна обставин, за яких виконання договору стало неможливим або значно ускладненим. Проте, на практиці досягти домовленості про припинення виконання зобов’язань часто буває складно, особливо коли одна зі сторін має високу фінансову зацікавленість у виконанні умов контракту.

Додаткові фактори

Підсумовуючи викладене, на мою думку, акцентувати увагу потрібно не лише на чіткій процедурі розірвання угоди, але й додаткових факторах. 

Серед додаткових факторів, які відіграють особливу роль у захисті інтересів бізнесу у випадку недотримання умов договорів чи їх розірвання, можна назвати: 

• необхідність своєчасної комунікації, за відсутності якої можливий негативний вплив на репутацію, невизначеність чітких критеріїв виконання, недостатність інформації щодо стану виконання зобов’язань, відсутність аналізу та оцінки;
• ризики форс-мажорних обставин у випадку, якщо останні чітко не визначені договором і не містять чітких процедур реагування на вказані обставини; 
• превенція виконання зобов’язань – необґрунтовані вимоги, зловживання правами суб’єктів зобов’язань; 
• альтернативні можливості здійснення договору – не визначення результату, додаткові витрати, недотримання стандартів виконання;
• фінансові втрати – зниження ліквідності, невиконання податкових зобов’язань; втрата інвестиційної привабливості.