Запит про контрольовані операції: що насправді перевіряє податкова і як відповідати
У 2024–2025 роках податкові органи активізували практику надсилання письмових запитів на підставі ст. 39 ПКУ, зокрема пп. 39.2.1.5.
Мета: виявити схеми обходу контрольованих операцій за допомогою проміжних посередників, які формально не пов’язані з іноземними компаніями.
Навіть коли бізнес не має справи з офшорами, його можуть звинувачувати у «штучному ланцюгу» постачання. У запитах податкова просить обґрунтувати виконання істотних функцій, надати митні декларації, інвойси, заявки, джерела фінансування тощо.
У цій статті міститься розбір того, як правильно реагувати на такі запити. Без паніки, спираючись на Податковий кодекс і судову практику.
1. Суть типового запиту: як ДПС бачить «схему»
Податкова вважає, що:
- бізнес придбав товар у нерезидента (можливо пов’язаного)
- далі реалізував його не безпосередньо, а через нібито «формального» українського посередника
- при цьому сам посередник начебто не виконував функцій, не мав активів і не ніс ризиків (ФАР - функції, активи, ризики)
- отже, операція має вважатися контрольованою і підлягає звітності.
Такі запити вимагають надати:
- документи на імпорт і постачання;
- інвойси, додатки, заявки;
- пояснення щодо ролей сторін у ланцюгу;
- кредитні договори або інші джерела фінансування;
- митні декларації (хоча податкова їх вже має).
2. Позиція бізнесу: як грамотно відповідати
Не зобов’язані давати все й одразу. Ст. 73 ПКУ прямо вимагає, щоб запит податкової:
- був конкретним щодо документів;
- обґрунтовував необхідність отримання саме цих документів;
- стосувався саме тієї теми, яка заявлена в запиті.
Якщо податкова у первинному запиті не просила додатків чи заявок, вона не має права «згадати про них пізніше» та звинуватити в ненаданні.
Подвійне дублювання — це не обов’язок.
Податкова вже має митні декларації через ЄАІС митниці. Просити їх повторно — це формальність, що не відповідає принципу пропорційності в адміністративному праві (принцип «не більше, ніж необхідно»).
Не плутати капітал із джерелами фінансування.
Розмір власного капіталу на дату балансу не означає, що бізнес не міг профінансувати великі обсяги закупівель. Джерелами могли бути:
- поточна дебіторка,
- аванси,
- прибуток,
- банківські ліміти,
- короткострокові позики тощо.
Податкова не має підстав вимагати кредитні договори, якщо вони не стосуються безпосередньо об'єкта перевірки.
3. ФАР — єдиний критерій контрольованості
Пункт 39.2.1.5 ПКУ застосовується лише в тому разі, якщо проміжна ланка у ланцюгу постачання не виконує ФАР:
- не виконує функцій (логістика, управління, продаж тощо),
- не має активів (транспорту, складів, персоналу),
- не несе ризиків (валютних, товарних, фінансових тощо).
Якщо посередник реально діє як незалежний учасник процесу, податкова не має права автоматично прирівнювати операцію до прямої між пов’язаними особами.
Визнання контрольованої операції можливе лише після аналізу ФАР, а не за фактом відсутності якогось додатка.
Поради бізнесу: як не «провалити» комунікацію з ДПС
Читайте запит уважно.
Перевіряйте, чи конкретизовано перелік документів. Якщо «підтвердьте операції» без деталізації — це порушення ПКУ.
Не дублюйте публічну інформацію.
Митні декларації, податкову звітність, ЄРПН ДПС вже бачить. Це можна обґрунтовано не надавати.
Розмежовуйте господарське і податкове.
Кредитні договори — це не частина ланцюга постачання. Не дайте ДПС вийти за межі теми запиту.
Обґрунтуйте реальність ФАР.
Опишіть, хто що робить у ланцюгу: хто зберігає, транспортує, фінансує, продає. Документи — це добре, але логіка важливіша.
Уникайте паніки.
Не давайте 300 сторінок документів про всяк випадок. Давайте рівно стільки, скільки потрібно, і пояснення, чому саме так.
Сьогодні податкова часто діє на випередження, формуючи припущення про схеми ще до того, як отримає пояснення бізнесу. Але у підприємства є законне право вимагати чіткості, конкретики, обґрунтованості.
І ще одне право — не погоджуватись із висновками, які базуються не на фактах, а на припущеннях.
Бізнес не має доводити «відсутність схеми». Він має пояснити свою господарську логіку і, за потреби, захистити її у суді.
