Що таке дивіденди: процес виплати, оподаткування

Фондовий ринок, акції, дивіденди – у цих поняттях варто розбиратися усім, для кого важливо бути фінансово грамотним. Люди, які хочуть вкласти вільні гроші у розвиток якоїсь компанії, розраховують не лише на повернення цих коштів, а й на певну винагороду за свої інвестиції. Таким бонусом і є дивіденди.

Це поняття виникло ще у 17 столітті, коли Голландська Ост-Індська компанія вперше виплатила своїм акціонерам певну компенсацію за вкладені кошти. З того часу інвестування значно трансформувалося, тепер купити акції провідних компаній світу та заробити на дивідендах може будь-хто як самостійно, так і за допомогою спеціалістів – брокерів.

Отримання дивідендів вважається простим способом пасивного заробітку. Але чи так це? У цій статті розглядаємо, що таке дивіденди, як проходить їх нарахування та оподаткування.

Що таке дивіденди?

Дивіденди – це частина чистого прибутку компанії, який розподіляється між власниками акцій. Простими словами, це певна винагорода за інвестування, яку отримує акціонер за результатами роботи компанії.

Як це працює?

1. У людини є вільні гроші, які вона хоче вкласти в бізнес.
2. Вона купує акції, у такий спосіб надаючи компанії ресурси для розвитку.
3. Компанія розвивається та отримує прибуток.
4. Після виплати податків залишається чистий прибуток.
5. Цей прибуток розподіляється між акціонерами.

Звичайно, це дуже спрощена схема отримання дивідендів. Існує багато нюансів щодо їх нарахування чи оподаткування. Також варто пам’ятати, що дивіденди – не обов’язок компанії-емітента, а його право, тому виплати можуть і не відбуватися.

Зазвичай виплата дивідендів проводиться регулярно в кінці звітного періоду. Їх розмір може змінюватися залежно від фінансових результатів роботи, перспектив розвитку чи економічної ситуації загалом.

Розглядаючи поняття дивіденд, визначення також потрібно шукати у податковому законодавстві України. Відповідно до Податкового кодексу, це платіж, що здійснюється юридичною особою на користь власника корпоративних прав, інвестиційних сертифікатів та інших цінних паперів, у зв’язку з розподілом частини його прибутку, розрахованого за правилами бухгалтерського обліку.

Варто зазначити, що, окрім грошової винагороди, компанія-емітент може виплачувати дивіденди майном – активами підприємства або цінними паперами.

Розрахунок дивідендів – реальний приклад

Зазвичай дивіденди розраховуються на основі чистого прибутку компанії. Компанії-емітенти виплачують дивіденди як певний відсоток чи встановлюють фіксовану суму на одну придбану акцію.

Наприклад, компанія має чистий прибуток (після вирахування податків та інших витрат) у розмірі 100 000 грн та вирішує виплатити дивіденди на акції, які в загальній кількості складають 1 000 штук. У такому разі дивіденд на одну акцію буде складати 100 грн.

Для розрахунку дивідендів застосовується така формула:

Дивіденд на акцію = Чистий прибуток / Загальна кількість акцій

​Розглянемо ще один приклад нарахування дивідендів. Припустимо, компанія-емітент випустила 500 акцій, які придбали 4 акціонери. Вони володіють відповідними пакетами в розмірі 40%, 30%, 20% і 10% цінних паперів. Чистий прибуток компанії склав 1 млн грн. Дивіденд на 1 акцію вираховуємо за наведеною вище формулою:

1 000 000 грн / 500 шт = 2 000 грн.

Розрахунок проводиться наступним чином.

Звичайно, реальні методи розрахунку можуть різнитися залежно від політики компанії та умов емісії акцій. Але загалом розрахунок відбувається за такою логікою.

Процес та етапи нарахування дивідендів: проводки

Процес нарахування та виплати дивідендів відбуваються в кілька етапів.

1. Загальні збори визначають, чи будуть виплачені дивіденди за минулий період. Акціонери та учасники вирішують, у якій формі, якому розмірі та коли будуть проводитися виплати.
2. Далі рішення оформлюється протоколом. Також згідно зі статутом підприємства проводиться інформування власників корпоративних прав.
3. Проводиться безпосереднє нарахування дивідендів власникам акцій. Спочатку виплачується винагорода за привілейованими акціями – особливим типом цінних паперів, які мають певні переваги перед звичайними акціями. Після виплат за привілейованими цінними паперами проходить розрахунок за звичайними акціями.

Бухгалтерія компанії-емітента проводить безпосередній розрахунок з акціонерами та перераховує дивіденди на рахунок одержувачів. У бухгалтерському обліку такі операції проходять за проводками Дт 671 і Кт 311, 312, 301. Окрім грошової винагороди, можлива і майнова виплата дивідендів: проводки в такому разі застосовуються інші – Дт 671 Кт 361.

Оподаткування дивідендів

Як і будь-який дохід, дивіденди підлягають обов’язковому оподаткуванню, яке визначається кількома факторами. У першу чергу воно залежить від податкового статусу компанії-емітента та отримувача, а також від резидентства.

Згідно з податковим законодавством України, компанія-емітент є податковим агентом. Це означає, що саме вона нараховує та сплачує податок на дивіденди до бюджету. Податок на додану вартість на дивіденди не нараховується.

Компанія, яка вирішує виплатити дивіденди своїм акціонерам, зобов'язана попередньо сплатити певну частину податку на прибуток підприємств у вигляді авансового внеску до державного бюджету. Цей внесок сплачується в розмірі ставки податку на прибуток підприємств, яка на сьогодні становить 18% від суми нарахованих дивідендів.

Сплачений авансовий внесок зменшує зобов’язання з податку на прибуток підприємств за результатами звітного періоду, у якому здійснено виплату дивідендів. Це означає, що компанія може відняти сплачений аванс від суми податку на прибуток, яку вона зобов’язана сплатити за підсумками податкового періоду.

Водночас деякі компанії можуть бути звільнені від обов’язку сплачувати авансовий внесок, наприклад, якщо дивіденди виплачуються коштом прибутку, який був раніше оподаткований в Україні або якщо компанія перебуває на спрощеній системі оподаткування. Також авансовий внесок не сплачується, якщо дивіденди виплачуються на користь державних підприємств.

Варто зазначити, що оподаткування дивідендів, які реінвестуються (тобто не виплачуються акціонерам у грошовому вигляді, а спрямовуються на подальший розвиток компанії), проводиться за тими ж ставками, що і зазвичай.

Якщо дивіденди виплачує товариство, яке є платником єдиного податку і власником якого виступає громадянин України, податок на дивіденди становить 9%. Це ставка податку на пасивні доходи фізичної особи. Також додатково вираховується 1,5% військового збору.

Якщо ж компанія-емітент є платником податку на прибуток підприємства, його дивіденди оподатковуються в розмірі 5%. Військовий збір 1,5% також сплачується.

Зверніть увагу, що податкове законодавство щодо оподаткування дивідендів може змінюватися. Будь-яка невідповідність чинному на момент сплати податків законодавству може понести за собою суттєвий штраф. Тому з питань оподаткування варто звернутися до фахових спеціалістів.

Виплата фізособам

Як зазначалося раніше, ставка податку на дивіденди залежить від того, кому вони виплачуються. Якщо акціонер є фізичною особою, то оподаткування проводиться наступним чином:

• Дивіденди за акціями та корпоративними правами, нараховані резидентом України на користь фізичних осіб, обкладаються податком за ставкою 5%.
• Якщо дивіденди нараховуються за акціями або корпоративними правами іноземної компанії, то ставка становить 9%.

Важливо визначити особливості оподаткування дивідендів, коли співвласником компанії-емітента є фізична особа підприємець (ФОП). У випадку виплати дивідендів фізичній особі-акціонеру податки сплачує акціонерне товариство, яке і стягує ПДФО та військовий збір. Те, що ця фізична особа зареєстрована також і як ФОП, не змінює податкового агента, ним залишається компанія-емітент.

Оподаткування дивідендів для юридичної особи

Дивіденди, виплачені резидентами України на користь інших юридичних осіб, не підлягають оподаткуванню податком на прибуток підприємств. Винятком є ситуація, коли дивіденди виплачуються в натуральній формі – активами, цінними паперами тощо.

Підприємство, яке виплачує дивіденди іншій юридичній особі, зобов'язане сплатити авансовий внесок з податку на прибуток у розмірі 18% від суми нарахованих дивідендів. Цей внесок сплачується до бюджету та враховується під час визначення зобов'язань з податку на прибуток за відповідний період.

Авансовий внесок має сплачуватися навіть тоді, коли дивіденди є реінвестиціями, тобто поповнюють статутний капітал компанії-емітента. Звільнення від сплати авансового внеску може бути в кількох випадках:

• нарахування дивідендів фізичним особам;
• дивіденди виплачуються з вже оподаткованого прибутку;
• компанія є платником єдиного податку;
• дивіденди виплачуються державній установі.

Оподаткування для нерезидентів

Що стосується дивідендів, які нараховуються нерезидентам України, то на них також сплачується ПДФО та обов’язковий військовий збір 1,5%. Податок на дивіденди, які виплачуються нерезидентам, становить 5% від компаній-резидентів і 9% для дивідендів від іноземних компаній.

Якщо ж дивіденди виплачуються юридичній особі-нерезиденту, то утримується податок на репатріацію за ставкою 15% від суми дивідендів. Податок на репатріацію утримується і сплачується компанією-резидентом, яка виплачує дивіденди, безпосередньо до державного бюджету України.

Ставка податку на репатріацію може бути знижена або навіть скасована, якщо між Україною та країною резиденції отримувача дивідендів укладено угоду щодо уникнення подвійного оподаткування. Для застосування пільгової ставки або звільнення від оподаткування нерезидент має надати українській компанії довідку чи виписку про своє податкове резидентство.

Коли можуть не виплачуватись дивіденди

Дивіденди – це не зобов’язання компанії-емітента, а його право. Тому їх виплата відбувається не завжди та залежить від багатьох зовнішніх та внутрішніх чинників.

1. Відсутність чистого прибутку. Якщо компанія за підсумками звітного періоду отримала збитки або просто «вийшла в нуль», не отримавши прибутку, дивіденди співвласникам не виплачуються.
2. Загальні збори акціонерів можуть ухвалити рішення про невиплату дивідендів, навіть якщо компанія має прибуток. Іноді це робиться з метою реінвестування прибутку в розвиток компанії, розширення бізнесу або для покриття майбутніх витрат.
3. Законодавство може обмежувати виплату дивідендів у певних випадках. Наприклад, якщо компанія не виконала свої зобов'язання перед кредиторами або має податковий борг.
4. Під час економічних криз або нестабільних умов компанії можуть утриматися від виплати дивідендів, щоб зберегти фінансову стабільність та забезпечити безперервну діяльність.
5. Компанія може змінити свою стратегію розвитку, яка передбачає відмову від виплати дивідендів на користь інших фінансових заходів.

Також варто зазначити, що власники простих акцій не завжди можуть розраховувати на винагороду ще й тому, що може виникнути дисбаланс у виплаті дивідендів за привілейованими акціями. Преференційні цінні папери передбачають першочергове нарахування дивідендів, як правило, фіксованого розміру. І якщо прибуток компанії покриває лише дивіденди привілейованим акціонерам, то в такому разі власники звичайних акцій не отримують свій дохід.