Що таке офшор, як він працює та які країни-офшори існують

Офшор – це тема, пов’язана з міжнародним бізнесом та в останні десятиліття стала предметом жвавих дискусій. Хтось вважає його інструментом для ухилення від податків і «відмивання» грошей, а хтось використовує іноземні юрисдикції для оптимізації оподаткування та захисту прав власності. У цій статті ми з’ясуємо, що таке офшор, поговоримо про схеми його використання, позитивні та негативні сторони, умови звітності, оподаткування і конфіденційності інформації про бенефіціарів.

Офшор: що це таке та для чого він використовується

Поняття off shore у перекладі з англійської буквально означає «поза берегом». Термін вперше був застосований у 1950-х роках у публікації американської газети, де йшлося про компанію, яка, намагаючись уникнути контролю з боку уряду, перемістила діяльність на територію з більш привабливим кліматом.

Офшори – це, простими словами, правовий режим, що найчастіше діє в країнах без великого економічного потенціалу з метою залучення іноземного капіталу в обмін на лояльні умови оподаткування та конфіденційність.

Офіційного тлумачення поняття «офшор» не існує. Яку юрисдикцію відносити до офшорної, а яку ні, кожна держава вирішує самостійно. Як правило, офшорна зона передбачає нульові або низькі податки для нерезидентів. Це, зокрема, стосується прибутку, спадщини, дивідендів та іноземних інвестицій. У багатьох зонах заборонено ведення будь-якої діяльності на території країни, або ж її обмежено лише тими видами, що не потребують ліцензування.

Розміщення капіталу та реєстрація фірм в офшорах може здійснюватися з метою:

• приховати доходи, зменшити податковий тягар;
• засекретити ім’я реального власника бізнесу, уникнути публічності й зайвої уваги з боку конкурентів і владних структур;
• захистити активи від рейдерства і зовнішнього тиску;
• обійти санкції, накладені на окрему країну або компанію.

До речі, гроші в офшорах тримають не тільки бізнеси, а й заможні фізичні особи – політики, зірки спорту і шоубізнесу.

Як працюють офшорна система та оптимізація податкового навантаження

Одна з головних ознак офшору – сприятлива податкова система. Юридичні особи, відкриті, наприклад, на Сейшелах звільняються від сплати корпоративного податку, що суттєво зменшує податковий тягар. До інших характеристик офшорних зон належать:

• розвинене, стабільне законодавство;
• відсутність валютних обмежень; 
• поширення пільг лише на нерезидентні компанії;
• спрощені бухгалтерський облік та звітність;
• розвинена інфраструктура послуг з реєстрації та обслуговування фірм.

Як працюють офшори та що з цього має країна, у якій нерезиденти відкривають компанії? Такі юрисдикції поповнюють бюджет завдяки державним зборам за реєстрацію та за її щорічне подовження. Далі розповімо, що таке офшорні компанії та як вони використовуються для оптимізації оподаткування.

Офшорна компанія: що це таке та що означає substance

Офшорні компанії – це юридичні особи, зареєстровані в одній країні, але фактично здійснюють комерційну діяльність та отримують прибуток в іншій. Тривалий час юрисдикції з пільговими умовами ведення бізнесу для нерезидентів не вимагали реальної присутності компанії на території країни реєстрації у вигляді фізичного офісу та місцевих працівників. У зв’язку з численними податковими зловживаннями міжнародні організації посилили вимоги до бізнесу, що реєструється на офшорних територіях. Зокрема, у 2013 році Організацією економічного співробітництва та розвитку був запроваджений план BEPS, в якому передбачалася необхідність економічної присутності – substance.

Ключовими критеріями для substance є:

• наявність місцевого офісу або складу;
• резидентний директор та працівники;
• оформлення свідоцтва про податкову резидентність приватного підприємства;
• зберігання бухгалтерії, відкриття корпоративного рахунку, подання звітності в країні реєстрації;
• статус платника ПДВ і місцевого роботодавця.

Це приблизний перелік критеріїв. Точні вимоги визначаються країнами індивідуально. Тож перш ніж відкрити офшорний бізнес, варто проконсультуватися з юристом. Компанії, що виконують вимоги щодо сабстенсу, забезпечують собі високу репутацію, мають право на користування перевагами двосторонніх податкових угод та необмежені банківські послуги.

Переваги та недоліки відкриття офшорної компанії

Популярність послуг з реєстрації бізнесу в державах, що надають певні фінансові та правові пільги, зумовлена:

• можливістю легально оптимізувати податки й захистити активи;
• конфіденційністю інформації про бенефіціарів – за необхідності в документах зазначаються номінальні директор та акціонери;
• наданням пільг, зокрема в отриманні посвідки на проживання, кредитування під вигідні відсотки, відкриття рахунків в будь-яких банках у світі;
• простою процедури реєстрації та ведення бізнесу.

З іншого боку, країни-офшори – це здебільшого держави, занесені до «чорних» та «сірих» списків ОЕСР, Financial Action Task Force on Money Laundering (FATF) і Євросоюзу. Власники фірм, зареєстрованих в юрисдикціях з таких списків, часто стикаються з труднощами у проходженні процедури KYC (Know Your Customer) в банках та платіжних системах. Отже, відкриття офшорного рахунку стає проблематичним. В очах потенційних партнерів та контрагентів «підставні» компанії не виглядають надійними. Крім того, міжнародні регулівні органи чинять дедалі більший тиск на податкові гавані, роблячи жорсткішими умови реєстрації та діяльності в них нерезидентних компаній.

Схеми використання офшорів

Перед власниками іноземних фірм завжди постають питання, як мінімізувати податки та як вивести гроші з корпоративного рахунку, щоб уникнути проблем з законом. Для цього використовуються різні схеми. Найчастіше це:

• Експортно-імпортні операції. Продавець продає офшорній компанії товар за мінімальною ціною, яка перепродає його за ринковою вартістю. Податки за отриманий дохід не сплачуються. Для цього юридична особа власне і створювалася.
• Володіння нерухомим майном. Таким чином можна приховати особу бенефіціара. У разі зміни власника передаються лише акції офшорної компанії, а не сам об’єкт.
• Інвестиції. Приватна особа, ФОП чи компанія вкладає гроші в чинний чи новий бізнес за кордоном. Такий підхід зазвичай використовується для диверсифікації активів.
• Пасивний прибуток (дивіденди, відсотки, роялті). Використання офшору дає змогу не сплачувати податок на репатріацію (в Україні його ставка дорівнює 15%).
• Інтернет-бізнес – реєстрація онлайн-казино, букмекерських компаній, криптовалютних проєктів, продуктових і аутсорсингових IT-компаній.

Офшорні зони також використовуються для реєстрації яхт, суден та літаків.

Окремо з’ясуємо, що таке офшорні рахунки. В класичному розумінні це рахунки, відкриті у фінансових установах юрисдикцій з низьким податковим навантаженням та високою конфіденційністю. Їх використовують для безготівкових розрахунків, для зберігання і накопичення коштів (як альтернативу валюті в готівці).

Чи можливо мати офшор, не порушуючи законодавство

Реєстрація компаній в офшорних юрисдикціях та використання їх в бізнес-діяльності не заборонені в Україні, якщо не порушуються норми господарського, податкового та кримінального права. Водночас приховування майна, відмивання коштів та легалізація доходів, здобутих злочинним шляхом, є протизаконними.

На сьогодні в нашій державі діють правила контрольованих іноземних компаній (КІК) якими володіють резиденти України. ФОПи, фізичні та юридичні особи, яким належить 50% або більше акцій іноземної компанії, мають подавати звіт про КІК податковому органу. Згідно з нормами податкового законодавства КІК звільняється від оподаткування в Україні, якщо:

• між Україною та державою, у якій зареєстрована компанія, укладено договір про уникнення подвійного оподаткування;
• КІК сплачує податок на прибуток не менше 13% або частка пасивного доходу не перевищує 50% сукупного прибутку.

Незалежно від виконання цих умов КІК звільняють від оподаткування в Україні, якщо сукупний дохід контролюючої особи з усіх джерел за звітний період не перевищує 2 млн євро. Крім того, КІК має бути публічною компанією, акції якої є у вільному обігу.

За порушення CFC rules до платника податків та посадових осіб компанії застосовується адміністративна і кримінальна відповідальність.

Країни-офшори: перелік офшорних зон та умов оподаткування

За умовами оподаткування всі іноземні юрисдикції поділяються на класичні офшори, мідшори і оншори. Розгляньмо коротко їх особливості.

Перелік офшорних зон («чорні» та «сірі списки») на сьогодні ведуть:

• ОЕСР (обмін інформацією для цілей оподаткування);
• FATF (боротьба з відмиванням грошей та фінансуванням тероризму);
• ЄС (податкова прозорість).

В Україні перелік офшорів закріплений в постанові Кабміну № 143-р від 23 лютого 2011 року. Наразі до нього включено 43 юрисдикції. Основні офшорні зони світу – це Британські залежні території, Карибський і Тихоокеанський регіони, деякі країни Африки, Європи, Центральної Америки та Південної Азії.

Звітування про офшор та податкові звіти

Зазвичай офшори мають спрощені вимоги до звітності та не зобов’язують компанії подавати декларації, складати податкові накладні, проходити аудити тощо. Втім, у більшості юрисдикцій, зокрема на БВО, Сейшелах вимагається зберігання бухгалтерії у реєстраційного агента протягом 5 років. Інколи для подовження реєстрації подаються адміністративні звіти. Прикладами є Annual Return в Белізі, щорічна декларація бенефіціарного володіння на Сейшелах.

Оскільки вимоги до власників нерезидентних компаній постійно оновлюються, необхідно уважно стежити за змінами. Недотримання правил щодо звітності може мати наслідком нарахування штрафу та навіть застосування кримінальної відповідальності.

Чи передбачена конфіденційність для власників офшору

Раніше власникам компаній в класичних офшорах гарантувалася повна конфіденційність. Даних про бенефіціарів не було у відкритому доступі. Додатковий рівень захисту забезпечував номінальний сервіс. Зараз дедалі частіше вимагається подавати відомості про бенефіціарів та зміни в структурі організації до компетентних органів. Щоправда, доступ до такої інформації поки залишається обмеженим.

Як країни протидіють офшорній діяльності

Оскільки офшори можуть використовуватися для ухилення від сплати податків, відмивання коштів, отриманих від продажу наркотиків, зброї, та інших злочинних дій, низка країн, зокрема Україна, активно протидіють такій діяльності. До осіб, які співпрацюють з компаніями з чорних списків, застосовуються санкції. Антиофшорне законодавство стає дедалі жорсткішим, тому ера класичних офшорів поступово відходить в минуле.

Ми з’ясували, що таке офшорні зони, для чого вони застосовуються та які ризики несуть. Тож бачимо, що реєстрація компанії в офшорі не є протизаконною, важливо лише враховувати мету такої діяльності. Зважаючи на глобальну деофшоризацію, варто бути готовими до розкриття прихованих бізнесів та доходів. Щоб уникнути неприємностей, варто дотримуватися податкового законодавства України, особливо в частині КІК.