Що таке сек'юритизація активів і як це працює

Держбюджет і банківська система України працюють в умовах високого навантаження та обмежених ресурсів, що ускладнює фінансування довгострокових проєктів у сфері інфраструктури, житла та промисловості. Одним зі способів залучення інвестицій може стати сек’юритизація – рефінансування активів через емісію та продаж цінних паперів.

Що таке сек’юритизація і як працює цей механізм, детально розповімо у статті. Розглянемо переваги та ризики сек’юритизації, а також перспективи порівняно нової для нашої країни стратегії отримання фінансування.

Сек’юритизація простими словами: від кредиту до цінного папера

Сек’юритизація – це перетворення неліквідних чи обмежених в обігу активів, що приносять стабільні грошові потоки (іпотека, автокредити, орендні платежі) в цінні папери (облігації), які торгуються на фондовому ринку.

Щоб зрозуміти дію механізму, уявіть, що у вас є 1000 боргових розписок. Кожна з них – це зобов’язання позичальника віддати гроші протягом наступних кількох років. Через неліквідність, ризиковість та зацікавленість в інвестиційному продукті лише вузького кола покупців продати їх досить складно.

Сек’юритизація дозволяє об’єднати дебіторську заборгованість в один пул активів, випустити на його основі цінні папери. Інвестори, які їх придбали, отримуватимуть дохід з платежів позичальників. Як працює сек’юритизація, в деталях розберемося далі.

Для України сек’юритизація активів ще є інновацією, хоча у світі це давно перевірений метод. У форматі, що є актуальним на сьогодні, схема рефінансування була вперше застосована в 1970 році в Сполучених Штатах. В той час там підростало покоління, яке народилося в період бебі-буму і потребувало житла. Нерухомість придбавалася здебільшого коштом іпотечного кредитування. Отже, Департамент житлового будування та урбаністики випустив боргові цінні папери, виплати за якими забезпечувалися через стабільні кредитні надходження.

Таким чином, ініціатор випуску облігацій швидко отримав потрібні кошти, а інвестори – гарантовані грошові надходження впродовж кількох років. Завдяки цьому вдалося досягти сталого процесу житлового будівництва. Широкої популяризації в США та Європі фінансовий механізм набув у 1980-ті роки. Кредитори сек’юритизували більш-менш передбачувані активи, найпопулярнішими були іпотечні кредити. Наразі на світовому ринку сек’юритизації домінує США. До речі, наша стаття про активи і пасиви детально розкриває відповідні поняття.

Як працює механізм сек’юритизації: покрокова схема

Класична схема сек’юритизації складається з наступних кроків:

1. Банк видає кредити позичальникам, формуючи права грошової вимоги.
2. Первісний кредитор оцінює активи та створює портфель, який підлягатиме продажу.
3. Пул активів купує спеціальна компанія (Special Purpose Vehicle, SPV), що випускає облігації, забезпечені кредитними продуктами.
4. Інвестори купують цінні папери.

Власники облігацій надалі отримують платежі, що надходять від погашення позик. Сек’юритизація активів жодним чином не впливає ані на графік виплат, ані на інші умови кредитування.

Учасники процесу

Основними учасниками процедури забезпечення цінними паперами боргових зобов’язань є:

• оригінатор – банк, первісний кредитор, сторона, що формує портфель активів;
• SPV – компанія-посередник, яка емітує облігації та розміщує їх на майданчиках для продажу;
• інвестори – покупці цінних паперів.

Для присвоєння кредитного рейтингу SPV і траншам цінних паперів доцільно користуватися послугами рейтингових агентств. Крім того, до фінансового механізму можуть долучатися експерти-консультанти, запасний сервісер платежів та провайдери хеджування.

Покроковий шлях до сек’юритизації

Наведемо як приклад покроковий алгоритм сек’юритизації 1000 автокредитів за ціною по $20 тис. за кожен.

1. Банк чи фінансова компанія видає кредити на авто на 5 років за середньою ставкою 6%.
2. Оригінатор об’єднує кредити в диверсифікований пул з 1000 кредитів загальною вартістю $20 млн.
3. Для захисту активів від банкрутства кредитора створюється SPV, яка викуповує їх та випускає цінні папери.
4. До базового пулу додаються механізми захисту, наприклад 10% overcollateralization. Банк передає $2 млн додаткових активів для створення так званого буфера проти втрат. До початкового overcollateralization з часом можуть додаватися надлишкові доходи від кредитів, що формують резервний фонд.
5. Пул поділяється на транші за ступенем ризику відповідно до базельських вимог. У нашому випадку: senior – 80% (16 млн), mezzanine – 15% (3 млн), equity – 5% (1 млн).
6. SPV випускає облігації, які продаються інституційним інвесторам через андеррайтинг. Інвестори купують транші за ризиком і дохідністю. Наприклад senior отримують 3–4%, equity – 8–10% (але несуть при цьому вищий ризик втрат).
7. Сервісер щомісяця збирає платежі ($400 тис.) та розподіляє їх за пріоритетністю.

Процес триває протягом всього терміну кредитування. SPV і сервісер моніторять надходження коштів і резервів, регулярно звітують перед інвесторами та регулятором.

Принцип захисту від банкрутства

Для відокремлення активів від майна оригінатора та для захисту їх у випадку банкрутства SPV створюється як юридична особа окремо під кожну угоду. Принцип bankruptcy remoteness реалізується шляхом true sale та юридичної ізоляції, що дозволяє SPV створити кращі умови фінансування.

Таким чином, навіть у разі банкрутства кредитори не можуть претендувати на активи SPV, а інвестори продовжуватимуть отримувати платежі. Що таке чисті активи та чим вони відрізняються від валових, ми розповідали у окремій статті.

Види сек’юритизації

За структурою угоди сек’юритизація поділяється на класичну і синтетичну. Класична сек’юритизація передбачає реальний продаж активів з виведенням їх з балансу. При синтетичній сек’юритизації оригінатор не передає активи, а залишає їх на балансі. Натомість використовуються деривативи, зокрема Credit Default Swap, CDS.

Цінні папери, забезпечені активами, своєю чергою бувають чотирьох видів. Розгляньмо їхні характеристики у таблиці.

Переваги секʼюритизації активів: чому та кому це вигідно

Переваги сек’юритизації для банків та бізнесу:

• диверсифікація джерел фінансування;
• вивільнення капіталу для нових операцій;
• збільшення ліквідності балансу, поліпшення кредитного рейтингу та розширення можливостей для росту;
• зниження ризиків через часткове передання їх інвесторам;
• зменшення вартості залучення коштів – у деяких випадках.

Своєю чергою, для інвесторів сек’юритизація – це:

• доступ до нових інвестиційних продуктів;
• диверсифікація ризиків;
• можливість отримувати стабільні грошові потоки.

Інколи це більш прибутковий інструмент ніж альтернативи сек’юритизації, наприклад, державні чи корпоративні облігації. Застосування механізму полегшує дотримання банками нормативів достатності капіталу (Capital Adequacy Ratio) без додаткових вкладень.

Темна сторона секʼюритизації: ризики та світові приклади

У 2000-х роках сек’юритизація, що мала позитивну репутацію, поступово переросла в інструмент, що масово «упаковував» високоризикові іпотечні кредити (subprime) у цінні папери з начебто високими рейтингами. Одна з причин – проблема moral hazard, суть якої полягала в послабленні перевірок позичальників.

Коли дефолти по іпотеці зросли, MBS і CDO швидко обвалилися в ціні, що спричинило масштабні збитки у банків та інвестфондів. Чимало експертів називають це вагомим чинником кризи 2008 року.

Основними проблемами сек’юритизації сьогодні є складність та непрозорість схеми, кредитні й операційні ризики. Крім того, завжди існує ризик банкрутства сервісера.

Сек’юритизація в Україні: де ми зараз і куди рухаємось

В Україні перша спроба сек’юритизації була здійснена у 2007 році. Експеримент ПриватБанку з продажем кредитного портфеля через SPV не мав успіху через недостатньо розвинений ринок капіталу. Державна іпотечна установа у 2008 році намагалася залучити інвестиції через сек’юритизацію іпотечних активів, втім, через економічні та регуляторні обмеження проєкт також не отримав розвитку.

Основою для законодавчого врегулювання секʼюритизації в Україні наразі є Концепція, затверджена рішенням Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку (НКЦПФР) від 14 лютого 2023 року № 139. Після війни механізм дозволить:

• залучати для відбудови країни міжнародний капітал;
• фінансувати інфраструктурні проєкти;
• відокремити активи від суверенного ризику.

Тож наша держава зможе скористатися досвідом світової фінансової спільноти та використовувати схему, яка пройшла кілька криз і була відшліфована з урахуванням допущених та виправлених помилок.

Висновки

Механізм сек’юритизації дає змогу банкам і бізнесу вивільнити капітал, диверсифікувати джерела фінансування та передати частину ризиків інвесторам. Інвесторам він дозволяє використовувати нові інструменти та диверсифікувати активи. Водночас схема має й чимало ризиків.

В Україні сек’юритизація та НКЦПФР як регулятора, що забезпечує захист інвесторів, наразі тісно пов’язані. Розвиток механізму залежить від його правильного регулювання на законодавчому рівні.

FAQ