AML/CFT та CDD правила арт-ринку

Старі та нові правила AML/CFT

З кінця квітня цього року нові європейські правила протидії відмиванню грошей та фінансуванню тероризму знову стали центром уваги фахової спільноти. Детально зміст, так званого, нового AML/CFT пакету  викладено та роз’яснено експертами rates.fm.

Цікаво, що «тригером» для розробки цього AML/CFT пакету, який ще має набути чинності, стала очевидна неможливість діючих європейських правових механізмів боротися з ухиленням від економічних санкцій, у тому числі персональних. Саме санкційна складова стала підставою для розширення переліку суб’єктів первинного фінансового моніторингу та включення до нього торговців товарами високої вартості (ультра-дорогими автомобілями, яхтами, приватними літаками), дорогоцінними металами та каміннями.

Також важливо, що, на підсилення цих механізмів, у квітні 2024 року прийнято Директиву (ЄС) 2024/1226, якою на європейському рівні криміналізовано відповідальність за дії, спрямовані на ухилення від санкцій («обмежуючих заходів»), у тому числі, вчинені особами, що сприяють такому ухиленню на користь інших осіб. Даним актом, відповідно, змінено іншу важливу Директиву (ЄС) 2018/1673, яка приймалася на підтримку діючої 5AMLD та криміналізувала як такі злочини, пов’язані з відмиванням грошей, одночасно зобов’язуючи всі країни-члени ЄС встановити саме кримінальну відповідальність за такий злочин.

Здається, що усвідомлення недієвості правових механізмів боротьби з ухиленням від економічних санкцій стало так само неочікуваним, як, у свій час, визнання того, що AML/CFT правила не відповідають зміненим шляхам та засобам фінансування операцій терористичних груп. Адже поштовхом для прийняття діючої 5AMLD були, в першу чергу, саме терористичні атаки у Європі. При цьому, європейському законодавцю довелося визнати необхідність розширення сфер контролю, до «неочевидних» та «неочікуваних» (для цього законодавця), як-от арт-ринок.

Хоча багаторічне ігнорування цього ринку може сьогодні здатися досить дивним, адже AML ризики тут були і є високими: торгівля товарами високої вартості; використання міжнародних ринків та мереж; використання посередників та представників при здійсненні транзакцій; використання іноземних/офшорних структур та рахунків; традиції анонімності, коли продавець та покупець можуть взагалі не знати один одного; та, при придбанні об’єкту мистецтва, занадто легко конвертувавши гроші у об’єкт, факт володіння яким може залишатися невідомим широкому загалу, а сам об’єкт може зростати у ціні та може бути згодом вільно відчужений.

Можливо, через таку очевидність ризиків були інші структури, окрім європейського законодавця, які все ж таки звертали увагу на арт-ринок у контексті AML. Так, Базельський інститут управління (Basel Institute on Governance/BIC) ще у 2012 розробив проєкт, а у 2018 році офіційно опублікував AML принципи для арт-ринку. Сформульовано три основні категорії ризиків: особа клієнта, походження об’єкту мистецтва та походження коштів клієнта, що використовуються у транзакції.

Показово, що сам арт-ринок не квапився «виносити сміття з хати». Art Basel - міжнародний мистецький ярмарок та, одночасно, найбільша глобальна платформа, що поєднує колекціонерів, галереї та художників, з 2017 року щорічно разом із Швейцарською глобальною фінансовою компанією UBS видає звіт про стан світового арт-ринку «The Art Market». Перше видання не згадувало про відмивання грошей взагалі. У 2018 році одним реченням зазначено про «нібито наявність інформації» про використання арт-ринку для відмивання грошей. У 2019 році згадали один раз про AML. Мабуть, внаслідок такої політики ігнорування, у 2024 довелося приділити глобальним проблемам AML регулювання на арт-ринку вже декілька сторінок.

При цьому, за даними Art Basel, у 2018 році (рік набрання чинності 5AMLD) обсяг світового арт-ринку складав рекордні $67,4 млрд. Згідно зі звітом Art Basel&UBS 2024 обсяг світових продажів мистецтва у 2023 склав $65 млрд.

Як зазначається у звіті FATF 2023 “Відмивання грошей та фінансування тероризму на ринку мистецтва та старожитностей”, точно встановити доходи, які «відмиті» через або пов’язані із торгівлею культурними об’єктами, неможливо, втім, за певними оцінками, це до $6,3 млрд. щороку. При цьому, сам FATF визнає, що донедавна традиційно оцінка ризиків та уразливості, які пов’язані саме з ринком культурних цінностей та арт-ринком, не була у фокусі AML стейкхолдерів.

Але повернімося до 5AMLD. Вона зобов’язала, перш за все, художні галереї та аукціонні будинки перевіряти особу покупця об’єкту мистецтва вартістю від €10 тис. незалежно від способу оплати. Дане положення мало на меті унеможливити збереження анонімності покупців. Крім того, вони були зобов’язані перевіряти джерела походження коштів покупців. Важливим також було поширення AML правил на особливі економічні зони – фріпорти.

У листопаді 2022 року українське законодавство було адаптовано до 5 AMLD відповідним Законом. Завдяки останньому, у Законі України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів […]” до переліку спеціально визначених СПФМ додано суб’єктів господарювання, які здійснюють торговельну діяльність культурними цінностями та/або надають посередницькі послуги в такій діяльності. Фінансові операції з культурними цінностями та/або під час організації торгівлі такими культурними цінностями, у тому числі аукціонної, цим законом визначено в якості порогових, якщо вони дорівнюють або перевищують 400 тисяч гривень. У лютому 2023 Кабінет Міністрів України зобов’язав зазначених суб’єктів ставати на облік у Держфінмоніторингу не пізніше дня проведення фінансової операції.

Можна стверджувати, що саме логіка 5AMLD відкрила «скриню Пандори» та призвела до можливості розширення переліку СПФМ новим AML/CFT пакетом. Через 6 років після прийняття 5AMLD вже менше експертів стали віддавати голоси проти AML/CFT регулювання арт-ринку. Звісно, не зовсім «добровільно», але реальні наслідки участі у відмиванні грошей, що наразі існують для СПФМ арт-ринку, змушують замислитися: кримінальна відповідальність, що включає як штрафи, так і реальні строки ув’язнення, репутаційні збитки та можливе позбавлення ліцензій.

У зв’язку із цим, арт-ринок намагається розробити власні правила та керівництва KYC та CDD, що допоможуть СПФМ уникнути цих ризиків.

KYC/CDD на арт-ринку

Важливо, як підкреслює BIC, що має здійснюватися перевірка як покупця, так і продавця, та, у випадку юридичних осіб (корпорацій, фондів, трастів, що дуже часто є сторонами транзакцій на арт-ринку), покривати бенефіціарних власників. І, звісно, має проводитися перевірка і самого об’єкту мистецтва, що є предметом транзакції.

Ініціатива Responsible Art Market розробила окреме Керівництво по протидії відмиванню грошей та фінансуванням тероризму. За цим керівництвом існують декілька блоків «червоних прапорців», на які мають звертати увагу СПФМ при перевірці: ті, що відносяться до особи клієнта (як продавця, так і покупця), та ті, що відносяться до самого витвору мистецтва.

По клієнтах: клієнт є PEP; клієнт представляє офшорну компанію; клієнт є представником власника і відмовляється розкривати кінцевого бенефіціара. Крім того, до «червоних прапорців» віднесено певні обставини, які ми можемо характеризувати як «дивна поведінка клієнта», наприклад: наполягання на проведенні готівкою транзакції вартістю від $10 тис.; клієнт намагається прискорити транзакцію; клієнт відмовляється проводити перевірку за базами даних втрачених предметів мистецтва.

По самих творах/предметах мистецтва: має обмежену документацію чи інформацію про джерело походження або такі дані відсутні взагалі; має суттєві розбіжності в ціні порівняно з аналогами (як у сторону зменшення, так і збільшення); не має дозволів на вивезення, підтвердження права власності або походження, або існують прогалини в історії походження (проблематичну історію); не має страховки та/або записів про зберігання (якщо це цінні предмети мистецтва); погано відреставрований, має ознаки неправильного зберігання або відсутні якісь частини (в першу чергу, свідчить про те, що може бути викрадений); а також відомо, що предмет мистецтва належить (може належати) особі, яка перебуває під санкціями.

Очевидно, що такі перевірки є додатковим тягарем для СПФМ не тільки у вигляді необхідності обробки та зберігання персональних даних, але й навантаження адміністративних витрат. Звісно, перевірки творів/предметів мистецтва проводилися завжди на предмет автентичності твору та встановлення належної історії, щоб виключити торгівлю викраденими творами/предметами або такими, що перебувають у незаконному обігу. Втім, необхідність більш прискіпливо дивитися на фактичного власника чи покупця вимагатиме більших зусиль.

Ухилення від санкцій

Як зазначалося на початку, одним з «тригерів» до прийняття нового AML/CFT пакету стала саме неефективність діючих механізмів боротьби з ухиленням від санкцій. Відповідно, боротьба із ухиленням від санкцій стане ключовою і на арт-ринку.

Згідно із вже згаданим звітом Art Basel&UBS, у 2023 році 42% світового арт-ринку зайняли США із продажами на суму $27,2 млрд., друге - Китай ($12,2 млрд.), третє – Великобританія ($10,9 млрд.) та четверте – Франція ($4,6 млрд.), а арт-ринок ЄС загалом згенерував «лише» $9 млрд. Можливо, що підставою саме такого розподілу місць у рейтингу є те, що арт-ринок США визнається найменш регульованим у світі, як з точки зору AML/CFT, так і боротьби із ухиленням від санкцій.

Ще у 2020 році Комітет з національної безпеки Сенату США опублікував доповідь про ухилення від санкцій через арт-ринок. Згідно з цією доповіддю встановлено, що російські мільярдери Борис та Аркадій Ротенберги, які з 2014 року перебувають під санкціями США, у 2014 лише на аукціоні Sotheby’s придбали 10 картин на $6,8 млн. Всього протягом 2014 року ними на території США придбано творів мистецтва на суму $18 млн. Дана доповідь дала підставу Управлінню з контролю за іноземними активами Мінфіну США видати Керівництво щодо потенційних ризиків ухилення від санкцій, що їх створює торгівля предметами мистецтва. На жаль, це керівництво містить лише пораду суб’єктам арт-ринку бути пильними щодо ризиків, пов’язаних із санкціями.

За даними Deloitte прогнозується, що загальна вартість об’єктів мистецтва та інших об’єктів колекціонування, що знаходяться у власності ультра-заможних приватних осіб, до 2026 року зросте до $2,7 трлн. Очевидно, що у сучасних реаліях список «ультра-заможних» та «підсанкційних осіб» буде часто перетинатися. Так, наприкінці 2023, завдяки витоку фінансових офшорних документів стало відомо, що Роман Абрамович, який перебуває як під європейськими, так і під британськими санкціями, станом на 2018 рік володів колекцією творів мистецтва вартістю $963 млн. Точний перелік цих творів невідомий, так само як і їх місцезнаходження. Втім, за деякими даними вони зберігаються в офшорних трастах та фріпортах. Тут можна тільки сподіватися, що охоплення фріпортів AML/CFT правилами допоможе уникнути ухилення санкцій хоча б у цьому конкретному випадку.

Очевидно, що посилення санкційного режиму в транзакціях на ринку мистецтва може серйозно вдарити, у тому числі, по російських олігархах. Однак, на цьому шляху є декілька суттєвих перешкод.

По-перше, все може ускладнитися саме після набрання чинності 6AMLD. Як сказано вище, у США майже відсутні AML/CFT запобіжники на арт-ринку. Великобританія та ЄС наразі перебувають у більш-менш збалансованому стані регулювання, оскільки 5AMLD була прийнята ще до «брекзиту» та, відповідно, була імплементована у британське законодавство. Наразі ж, за відсутності обов’язку імплементації, збільшуватимуться розбіжності у регулюванні. Це не може не вплинути негативно на ухилення від санкцій, у тому числі, за допомогою арт-ринку.

По-друге, основною перешкодою може стати пошук та ідентифікація предметів мистецтва, що належать конкретним особами, адже традиція анонімізації власників є однією з характерних особливостей арт-ринку.

Відзначимо, що з початку повномасштабного вторгнення, НАЗК запустило портал "Війна і санкції", частиною якого стала і база даних «Війна і мистецтво», що заявлена як «база арт-об’єктів у власності підсанкційних осіб». За даними НАЗК база даних налічує майже 2 000 об’єктів орієнтовною загальною вартістю понад $2,8 млрд.

Очевидно, що такий ресурс міг бути поповнений також тисячами об’єктів мистецтва та культурної спадщини, що, як відомо, були викрадені росією з музеїв на окупованих територіях. Відповідно, така база даних могла та має бути інструментом унеможливлення напливу пограбованих музейних творів на світові арт-ринки.

Втім, у березні цього року НАЗК повідомило, що більше не вестиме реєстр «міжнародних спонсорів війни». Зазначено, що ведення реєстру «Війна і мистецтво» потребує унормування та визначення державних органів, відповідальних за їх функціонування. Тому, до вирішення цього питання, доступ до цих розділів буде тимчасово закритий.

Наразі можемо сподіватися, що максимальною втратою від таких рішень буде лише втрата часу, а не втрата такої бази даних в цілому.