Міжнародні та національні санкційні місії: як українському бізнесу не стати заручником ситуації

З початком повномасштабного вторгнення посилилася робота органів досудового розслідування в напрямку перевірки компаній, які, так чи інакше, взаємодіяли з ринком РФ в частині розслідування кримінальних правопорушень за вказаними фактами. Якщо раніше імена власників компаній країни-агресора були у вільному доступі, то наразі дізнатися деталі взаємодії і співпраці таких компаній з безпосередніми власниками, з огляду на запроваджені санкції, стало набагато важче, адже зазначені компанії зацікавлені в приховуванні інформації про своїх власників, що робить процес розслідування їх зв’язків з кон’юнктурою ринку складнішим і трудомістким.

Європейський Союз прийняв вже чотирнадцятий пакет санкцій, який деталізує обмеження для РФ та визначає підсанкційні складники.

В умовах 14-го пакету санкцій, затвердженого Регламентом Ради (ЄС) 2024/1745 від 24 червня 2024 року про внесення змін до Регламенту (ЄС) № 833/2014 щодо обмежувальних заходів у зв’язку з діями РФ, що дестабілізують ситуацію в Україні, додано ще 61 російську та іноземну юридичну особу до переліку юридичних осіб, пов’язаних з ВПК РФ (зокрема, 33 юридичні особи, зареєстровані в третіх країнах: 19 у Китаї/Гонконгу, 9 у Туреччині, 2 у Киргизстані, 1 в Індії, 1 в Казахстані, 1 в ОАЕ, дочірні компанії в третіх країнах). На виконання зазначених санкцій активи ще 47 російських організацій підлягають заморожуванню, і варто зазначити заборону на фінансування ЄС і держав-членів для всіх російських організацій.

Аналіз попередніх пакетів санкцій вказує на те, що окрім беззастережного блокування капіталів РФ та накладення заборони на цифрові активи криптовалютних гаманців, Європейський Союз особливу увагу приділяє компаніям, що здійснюють логістичну роботу (зокрема, імпорт та експорт товарів, серед яких будівельні товари, товари авіаційної промисловості, хімічне/біологічне обладнання, товари, пов’язані з військово-промисловим комплексом, генераторні пристрої, портативні комп’ютери, апарати радіодистанційного керування, авіаційні двигуни); компаніям, які займаються розробкою, виробництвом техніки та електроніки тощо.

Однак, орієнтуватись лише на вказаний перелік санкцій українському та міжнародному бізнесу, без проведення аналізу структурування, взаємодії корпорацій з контрагентами та укладеними угодами, не варто, оскільки з новими пакетами санкцій з’являються і винятки, на які потрібно звернути увагу:

• дозвіл на виключення з санкцій, який надає можливість продати майнові права у підприємстві, що належать особі, включеній до санкційного списку;
• регламентуючі умови передавати право власності на певні типи цінних паперів, зберігаючи їх у конкретних зареєстрованих організаціях;
• винятки для компаній ЄС, що належать певним фізичним або юридичним особам, включеним до списку (дозволяє продаж компаній третім особам).

Вказані виключення свідчать про те, що навіть при характерних критеріях, визначених санкціями, російські корпорації застосовують лазівки відхилення від утверджених заборон.

Принагідно на території України ми спостерігаємо зростання регуляторних ініціатив, що є головним координатором змін. Про це свідчить державний реєстр санкцій, де левову частку юридичних осіб та їх кінцевих бенефіціарних власників можна перевірити шляхом моніторингу. Наразі це 7 126 підсанкційних субʼєктів серед юридичних осіб та 10 086 серед фізичних осіб.

Водночас не дивлячись на можливість множинного моніторингу санкційних списків, варто зазначити, що економічна експансія така ж небезпечна, як і геополітична. Українському бізнесу слід остерігатись співпраці з компаніями, що перебувають у червоній зоні ризику партнерства «надавач - отримувач послуг», «контрагент», «власник» тощо, адже взаємодія з вказаними компаніями, навіть за умови необізнаності про їхню пов’язаність з РФ/РБ, є тим, що загрожує внутрішній безпеці: несе репутаційний ризик, ризик застосування заходів кримінально-правового характеру, ризик замороження активів української компанії, ризик присвоєння статусу фігуранта у кримінальному провадженні.

Головні критерії відмінностей вказаних компаній полягають в тому, що останні:

• не беруть участі в державних програмах або державних тендерах, аби не привертати увагу держави до структуризації та змін, що стались у штаті фірми після повномасштабного вторгнення;
• таким компаніям важко приховати активну взаємодію з російськими чи білоруськими юридичними/фізичними особами, особливо у минулому;
• компанії профінансовані «активами» РФ/РБ або поточний дохід направлений на фінансування РФ/РБ;
• мають прив’язку до валютного еквівалента (кореляція RUR чи BR);
• мають прив’язку франшизи до фірм походження РФ;
• анклав походження і реєстрація компаній відбувається серед країн, що не надають відомості про кінцевого бенефіціарного власника (Багами, Бермуди, Британські Віргінські острови, Кайманові острови, Панама, Сейшели, Беліз);
• більшість операцій та угод в рамках діяльності компаній здійснюється на території податкових притулків (в офшорних зонах), що в умовах збереження конфіденційності є великим мінусом для клієнтів чи контрагентів, що не обізнані про зазначені передумови.

Водночас українські, а також, у деяких випадках, міжнародні компанії можуть перебувати у заручниках ситуації, навіть у випадку, якщо не обізнані про те, що хоча б один відсоток власності компаній контрагента належить кінцевому бенефіціарному власнику-громадянину РФ (РБ) / компанії, пов’язаній з діяльністю РФ (РБ) / дочірніми компаніями в третіх країнах.

Правопорушення, ініційовані за період повномасштабного вторгнення, вказують на систематичні спроби загарбання українського бізнесу російськими компаніями. За зазначеними фактами ініційовано кримінальні правопорушення з правовою кваліфікацією, що свідчить про: підроблення документів, які подаються для проведення державної реєстрації юридичної особи та фізичних осіб-підприємців, колабораційну діяльність; фінансування тероризму; використання свідомо підроблених документів тощо. В основному, це сектор сільськогосподарської продукції (аграрний сектор), сектор криптоактивів, сектор техніки/ електроніки/ ІТ технологій, сектор будівництва/ землеустрою/ нерухомості, сектор торгівлі, тобто, всі ті напрямки, що публічно не зазначені навіть у санкційних списках ЄС.

Аби убезпечити юридичну особу, необхідно детально перевіряти контрагентів та факти порушення кримінальних проваджень відносно них, санкційний компонент, що за аналогією поширюватиметься у випадку взаємодії на українські компанії, деталізувати співпрацю з іншими підприємствами та етапність шляхів укладення контрактів тощо.

Потрібно визнати, що український бізнес може зазнавати дестабілізації, а тому важливо слідувати засобам протистояння.