Не так вже воно і працює ваше корпоративне врядування

6 березня 2024 року на сайті Верховної Ради України було опубліковане сенсаційне повідомлення: «Підписано Закон України, який запускає реформу корпоративного управління». Трохи дивно, що профільний комітет ВРУ, до сфери відповідальності якого належить реформа корпоративного управління, або не до кінця розібрався, або забув, що реформа корпоративного врядування почалася задовго до цього, зокрема з призначенням урядом Яценюка першої дієвої наглядової ради в НАК «Нафтогаз» весною 2014 року.

Можливо, це пов’язано не із забудькуватістю комітету з питань економічного розвитку, а з тим, як відбувається зберігання та поширення так званої інституційної пам’яті як у самому комітеті, так і в Міністерстві економіки України, а також у міжнародних організаціях, серед незалежних консультантів та інших «провідних стейкхолдерів» (як їх назвав комітет у зазначеному пресрелізі) реформи корпоративного врядування.

Насправді знати, коли, як і чому почалася реформа корпоративного врядування, як вона проходила, що спрацювало більш-менш адекватно, а що залишилося тільки на папері, важливо не лише тому, що ця інформація існує. Ці знання та розуміння є критичними, якщо стейкхолдери реформи дійсно вірять, що якісне корпоративне управління є важливим для України.

Особливо, якщо хтось справді хоче відбудувати Україну після завершення війни. Якісне корпоративне управління – один із небагатьох інструментів заохочення як державних, так і приватних компаній до підвищення їх прозорості та підзвітності, а відповідно, боротьби з корупцією та кумівством.

Такі стейкхолдери існують, але, на жаль, вони або втомилися повторювати новоприбульцям, що саме потрібно робити, або бачать, що якість корпоративного врядування не покращується ані в державних компаніях, ані в приватному секторі. Звіти для регуляторів або панелі численних конференцій для донорів, які фінансують реформу вже понад 10 років, не відображають реальної картини. Якість управління в уряді залишається окремим питанням.

Сподіваюсь, що реформа державного управління та державної служби незабаром стане одним із перших пунктів урядових програм, а також програм розширеного фінансування для України (EFF) Міжнародного валютного фонду.

Повертаючись до реформи корпоративного врядування, за ці понад 10 років процеси в державних компаніях, зокрема державних банках, приватних компаніях та банках можна було б зобразити як кілька кривих Лаффера на одній сторінці або навіть як криву Гаусса, яка, на жаль, не пророкує світле майбутнє. Були моменти, коли здавалося, що ми ось-ось прорвемось.

Наприклад, перші зміни до Закону «Про управління об’єктами державної власності» (до їх вето Президентом), нова редакція Закону «Про банки і банківську діяльність» від липня 2018 року (до змін імені Коломойського), нормотворчість НБУ щодо корпоративного управління за Базельськими принципами для банків. Але, як і будь-який новий велосипед у гіперактивного підлітка, жодну реформу неможливо просто списати з іншої правової системи або написати ідеально з першого разу.

Світова мудрість та досвід показують, що принципи якісного корпоративного врядування ніколи не запрацюють в Україні, якщо їх просто перекласти українською мовою. Керівні принципи ОЕСР, Базельські угоди про капітал та інші кодекси корпоративного врядування не можна просто скопіювати без глибокого розуміння їх суті та практики застосування.

Як зазначають Пасько та Мартей у своїй статті 2016 року: «після публікації першого у світі Кодексу корпоративного управління, який за ім’ям сера Адріана Кадбурі, що очолював комітет із його розробки в 1992 р. у Великобританії, назвали Кодексом Кадбурі, кодекси корпоративного управління, а також різноманітні принципи і вказівки щодо корпоративного управління (далі для простоти принципи, вказівки і кодекси будемо називати кодексами) стали незмінним інструментом заохочення корпорацій для підвищення їх прозорості та підзвітності.

Відтоді видано сотні кодексів, як у різних країнах, так і різними міжнародними організаціями. Однак, як зазначають провідні і найбільш цитовані автори у цій галузі дослідження, існує очевидний розрив між досягненнями в царині створення кодексів і досліджень (наприклад, Aguilera, R. V. & Cuervo-Cazurra, A. (2009). Codes of good governance, Corporate Governance: An International Review,17(3). – Р. 376–387 та Cuomo F., Mallin C., Zattoni A., (2016) Corporate Governance Codes: A Review and Research Agenda, Corporate Governance: An International Review, 24(3). – Р. 222–241.), які аналізують їх.

Для усунення цього розриву було кинуто широкий заклик розширити дослідження в кількох напрямах, зокрема: 1) ретельнішого вивчення змістів кодексів; 2) контролю їх дотримання; 3) аналізу еволюції кодексів із плином часу та ін.»

Враховуючи історію України, адаптація наших законів та внутрішніх документів до провідних стандартів корпоративного врядування має відбуватися з чітким розумінням, як ці принципи функціонуватимуть у наших реаліях. Тим більше, що в України вже є неабиякий досвід, який можна використовувати для цього.

Для успіху реформи корпоративного врядування важливо, щоб всі стейкхолдери визначилися з тим, що саме вважатимуть «якісним» корпоративним управлінням. За більше ніж 10 років цього не сталося, і що таке «якісне корпоративне управління» залишається незрозумілим для багатьох. Логічно побудованої системи оцінки якості корпоративного управління в державних компаніях немає, як і бажання її розробити. Спорадичні оцінки не принесуть результатів.

В наступних публікаціях читайте, що таке якісне корпоративне врядування і як його впроваджувати.