Практика призначень керівників держкомпаній після імплементації реформи корпоративного врядування

В попередньому матеріалі на rates.fm ми розмірковували над тим, як саме реформа корпоративного врядування мала подолати політичну корупцію в держкомпаніях. Сьогодні, на прикладах ключових держкомпаній та держбанків, подивимось як саме реформа вплинула на практику призначень керівників.

Одразу зазначимо, що подані приклади наводять сухі фактичні дані, на підставі яких можна дійти висновку щодо застосування практики призначень. Ми не аналізуємо ефективність компаній або професійність тих чи інших керівників. Якщо ми говоримо про належне корпоративне врядування, то його свідченням є  наявність (і застосування) наперед визначених процедур, замість прийняття «політично доцільних рішень».

Ба більше, ми точно не вважаємо, що єдиною метою наглядової ради є зміна керівників. Однак, якщо наглядова рада ніколи не знаходить проблем в керівництві держкомпаній, які були призначені за політичним принципом, і вважає їх ефективними, то тоді незрозуміло, навіщо взагалі створювати цю проміжну ланку, якщо уряд і сам непогано справляється з питаннями призначень.

Держкомпанії

Нафтогаз

Наявність незалежної наглядової ради: 2017 - 2021 роки, 2023 -  по теперішній час.

Інформація про призначення керівника:

• 2014 рік - рішенням уряду було призначено керівника, який залишався на посаді до 2021 року, його повноваження двічі були продовжені (розпорядження від 20 березня 2019 р. № 161-р та розпорядження від 20 березня 2020 р. № 327-р) рішенням уряду - без проведення конкурсного відбору.
• У 2021 році рішенням уряду призначено нового керівника - без проведення конкурсного відбору, який залишався на посаді до 2022 року.
• У 2022 році рішенням уряду було призначено чинного керівника  - без проведення конкурсного відбору.

Висновок: Навіть не дивлячись на те, що саме з Нафтогазу почалась реформа корпоративного врядування у 2014 році, ми можемо констатувати, що за весь цей, у тому числі у період функціонування незалежної наглядової ради, керівника ніколи не було обрано за результатами прозорого конкурсного відбору, заснованого на заслугах. Як і до реформи, відповідне рішення приймалося напряму урядом (політичним актором).  Цей висновок не є оцінкою якості призначеного керівника чи його досягнень, лише констатацією самого процесу відбору.

Укргідроенерго

Наявність незалежної наглядової ради: незалежна наглядова рада була призначена 19.07.2019.

• Чинний керівник, якого було призначено у 2011 році рішенням Міністерства енергетики;
• 22.07.2019 (на 3 день після призначення) наглядова рада прийняла рішення про укладення нового контракту з керівником строком на 5 років - без проведення конкурсного відбору.

Висновок:  І знову бачимо, що поява незалежної наглядової ради, по суті, жодним чином не вплинула на підхід у призначенні керівника. Звісно, формально рішення про продовження повноважень керівника прийняла незалежна наглядова рада. Однак, не доводиться говорити, що за три дні можливо провести конкурсний відбір або принаймні розібратися зі станом справ в компанії. Тож і у випадку Укргідроенрго констатуємо факт відсутності практики призначення керівника, обраного за результатами прозорого конкурсного відбору, заснованого на заслугах.

Укрпошта

Наявність незалежної наглядової ради: Незалежна наглядова рада функціонує з грудня 2018 року.

Інформація про призначення керівника:

• Чинний керівник, якого було призначено в 2016 році рішенням уряду. Важливим моментом, є той факт, що керівника Укрпошти відібрали за результатами конкурсного відбору, однак цей відбір проводив Комітет з питань призначень керівників, який функціонував при Кабміні. До складу такого комітету, крім представників уряду, входили також незалежні члени.
• У серпні 2018 року рішенням Мініфраструктури (вже без застосування конкурсного відбору) контракт було продовжено до 2021 року.
• У 2021 році рішенням наглядової ради повноваження були продовжені до 2023 року, після чого, у 2023 році наглядова рада знову продовжила повноваження керівника - інформація щодо проведення конкурсного відбору в обох випадках відсутня.

Висновок: В цьому випадку можемо констатувати, що першочергово керівника було обрано урядом, але внаслідок прозорої конкурсної процедури, заснованої на заслугах, до проведення якої були залучені незалежні (непідконтрольні уряду) члени. Однак, створення незалежної наглядової ради не забезпечило наявність конкурсної процедури, ба більше, один-єдиний раз такий конкурсний відбір був проведений державою.

Енергоатом

Наявність незалежної наглядової ради: Незалежна наглядова рада не була створена, незважаючи на наявність прямої вимоги законодавства, починаючи з 2017 року.

Інформація про призначення керівника:

• Починаючи з 2017 року рішенням уряду було призначено 2 т.в.о. керівників, одного у 2019 році — розпорядженням кабінету міністрів № 1195-р та іншого у 2020 році — розпорядженням кабінету міністрів № 361-р (після чого перепризначено постійним керівником у 2022 році) - без проведення конкурсного відбору.

Висновок: Кейс Енергоатома свідчить про іншу тенденцію, коли уряд, всупереч прямій вимозі законодавства, не створює незалежну наглядову раду, тим самим залишає за собою повний контроль за призначенням керівника.

Держбанки

Ощадбанк

Наявність незалежної наглядової ради: Незалежна наглядова рада функціонує з 2019 року.

• Керівник призначений у 2014 році, призначений наглядовою радою (сформованою за політичним принципом із представників президента, парламенту та уряду) без проведення конкурсного відбору;
• У 2020 році за результатами конкурсного відбору наглядовою радою було обрано нового керівника.

Укрексімбанк

Наявність незалежної наглядової ради: Незалежна наглядова рада функціонує з 2019 року.

• Голова правління призначений у 2014 році, призначений наглядовою радою (сформованою за політичним принципом із представників президента, парламенту та уряду) без проведення конкурсного відбору;
• У 2020 році, за результатами конкурсного відбору, наглядовою радою було обрано нового керівника.

Висновок: Констатуємо, що у випадках обох держбанків створення незалежної наглядової ради призвело до того, що на зміну багаторічним керівникам, які були призначені на підставі політичного рішення, прийшли нові керівники, які були відібрані і призначені незалежною наглядовою радою за результатами конкурсного відбору.

Висновки

Вищенаведене дозволяє стверджувати, що реформа корпоративного врядування змінила практики призначення в держбанках, і на зміну керівникам, призначеним урядом за політичним принципом, прийшли керівники, які були відібрані незалежними наглядовими радами в результаті конкурсного відбору.

Своєю чергою, у випадку держкомпаній, новостворені незалежні наглядові ради фактично не вплинули на зміну керівництва, яке було обрано, в більшості випадків, політичним (окрім Укрпошти) рішенням уряду. У кращому випадку, ці наглядові ради спромоглися просто перепризначити керівників, обраних у такий спосіб. Тобто, констатуємо, що наразі уряд зберіг свою можливість політичного впливу через призначення керівників, прийняття рішень в ключових держкомпаніях, як це було і до реформи.

Наголошуємо, що в цьому матеріалі ми лише надали аналіз питань призначень, якщо піти хоча б на крок далі та проаналізувати питання звільнень, то отримаємо ще більше свідчень можливості для політичного впливу.

Якщо ж намагатись пояснити, чому зміни у держбанках були більш успішні порівняно з держкомпаніями, то дехто може сказати, що просто держбанки мають, або принаймні на той час мали, більш досконале законодавство – і буде мати рацію. Однак, як показує той же випадок Енергоатома, вимоги законодавства далеко не завжди призводять до змін.

Якщо ж дивитись трохи далі, то ще одна відмінність, яку можна виділити – це наявність в банківському секторі потужного регулятора (Національний банк України). Реформа НБУ вважається чи не найуспішнішим кейсом, за результатом якого країна отримала інституційно спроможного, захищеного від політичного впливу банківського регулятора.

Серед іншого, НБУ також наглядає, щоб банки (у тому числі держбанки) мали ефективну систему корпоративного врядування, як необхідну умову для стабільності фінансової системи. Таким чином, серед суб’єктів, які мають вплив на практики корпоративного врядування держбанків, окрім власника, в особі уряду існує ще і незалежний регулятор, зацікавлений в належному корпоративному врядуванні.

Фактор незалежного регулятора також був наявний чи не в єдиному випадку призначення незалежною радою керівника ключової держкомпанії внаслідок конкурсного відбору, а саме, голови правління Укренерго у 2020 році.

Річ у тому, що держава тоді мала на меті отримання сертифікації для Укренерго як оператора системи передачі, що було обов'язковою умовою для можливості  інтеграції до європейського ринку електроенергії. Таку сертифікацію здійснює Секретаріат Енергетичного Співтовариства – міжнародна організація.

Для отримання сертифікації необхідно, щоб компанія відповідала необхідним вимогам, зокрема, щодо незалежності, у тому числі від уряду. Таким чином, призначення керівника Укренерго рішенням уряду, мало б дуже негативний вплив для отримання сертифікації, яку Україна мале на меті отримати.

Підсумовуючи сказане вище, корпоративне врядування дійсно є необхідним елементом, оскільки встановлює прозорі правила для належного врядування та унеможливлення політичного втручання у діяльність держкомпаній. Однак, чи достатнім буде лише  впровадження цих правил в законодавство для реальної зміни практик? Іншими словами, а що, якщо для того, аби це наше корпоративне врядування нарешті запрацювало, необхідно зосередитись на інших реформах: державного управління, судової системи, запуску фондового ринку?