«Quo vadis»: як знайти баланс між пропозиціями щодо врегулювання ринку віртуальних активів в України. Суперечка про імена.

З моменту оприлюднення у листопаді 2023 року законопроєктів про оподаткування віртуальних активів (проєкт Закону № 10225 від 07.11.2023р. та альтернативний проєкт Закону 10225-1 від 17.11.2023р.), головна битва за розподіл симпатій між цими проєктами була зосереджена на двох питаннях «Що будемо оподаткувати?» та «За якою ставкою?». 

Більш детально у статті – «Lapis offensionis et petra scandali по-українськи або як планувалось оподатковувати віртуальні активи».

А ось різниця у підходах до регулювання ринку віртуальних активів, що були запропоновані вищевказаними проєктами, залишилась, якщо і помітною, то якось ніби такою, що не має критичного значення. 

Однак, в дійсності, таке уявлення є досить химерним, оскільки це, власне, «базис», на якому повинен буде вибудовуватись ринок та відносини на ньому. 

«Битва світоглядів»

І в цьому контексті, на перший погляд, дискусії ніби не повинно було відбутись, адже здавалось що все вже було вирішено в межах Закону України «Про віртуальні активи» №2074-ІХ (Закон №2074-ІХ). Однак, за той час, поки вказаний закон перебував у «підвішеному стані» з приводу набуття чинності, він дещо «застарів» і затребував оновлення. 

Детальніше у статті - «Чому в Україні так і не запрацював Закон України «Про віртуальні активи».

Саме тому, в обидвох проєктах змін до Податкового кодексу України ( №10225 та 10225-1) питання оподаткування віртуальних активів – це лише одна третина тексту, а ось решта – це оновлена редакція Закону України «Про віртуальні активи». 

В частині регулювання ринку віртуальних активів, проєкт № 10225 здебільшого був побудований на проєкті Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку (НКЦПФР), що був презентований нею 14 червня 2023 року в рамках Консультаційної ради НКЦПФР з питань регулювання віртуальних активів. Саме тому він отримав назву «проєкт НКЦФПР». Щоправда, така назва досить умовна, оскільки проєкт № 10225 містить низку досить суттєвих апгрейдів у порівнянні із презентованим НКЦПФР проєктом, що в подальшому викликали зауваження з боку НКЦПФР. 

В частині підходів до регулювання ринку, проєкт № 10225 передбачає, в цілому, провадження підходів Регламенту (ЄС) 2023/1114 Європейського парламенту та Ради від 31 травня 2023 року про ринки криптоактивів (Markets in Crypto-Assets Regulation або Регламент MiCA), на основі якого буде здійснюватися регулювання віртуальних активів у ЄС.

Альтернативний проєкт №10225-1 позиціонується як проєкт, розроблений Міністерством цифрової трансформації. 

В свою чергу, в межах пояснювальної записки проєкту № 10225-1 було заявлено, що «Закон України від 17 лютого 2022 року № 2074-IX «Про віртуальні активи» сьогодні має бути суттєво перероблений та запропонований вже у новій редакції. Він має, в певній мірі, імплементувати правові напрацювання ЄС, але при цьому забезпечувати потужні темпи розвитку цієї дуже важливої частки цифрової економіки безпосередньо в Україні». Фактично евфемізм «в певній мірі імплементувати правові напрацювання ЄС»  передбачає лише «косметичний ремонт» Закону України № 2074-IX. Водночас, повне впровадження підходів вже згаданої MiCA для України наразі є неприйнятним через складність, та таким, що зробить Україну непривабливою юрисдикцією. 

Ключові суперечності щодо майбутнього ринку віртуальних активів

Фактично, усі розбіжності між позицією НКЦПФР та Мінцифри з питання врегулювання ринку віртуальних активів, зосередились на чотирьох ключових питаннях, які умовно можна назвати:

• «суперечка про імена» - таксонометрія віртуальних активів та сфера регулювання закону, 
• «суперечка про владу» - хто має виступати регулятором ринку всіх віртуальних активів, що не є токенами електронних грошей. Останні в обох проєктах закріплюють за Національним банком України, 
• «суперечка про доступ» - яким чином має відбуватись авторизація на ринку постачальників послуг та вимоги щодо пропозиції та допуску віртуальних активів до торгів, 
• «суперечка про ціну» - вартість авторизації, види та розміри відповідальності за порушення, допущені на ринку. 

Суперечка про імена 

Проєкт № 10225 максимально відтворює термінологію та підходи до розрізнення різних видів токенів, визначення постачальників послуг на ринку тощо, запропоновані Регламентом MiCA. Водночас, проєкт 10225-1 в цій частині, в основному, зберігає Закон України № 2074-IX з певними модифікаціями. 

Зокрема, проєкт № 10225 визначає ВА, як цифрову річ, що може передаватися та зберігатися в електронному вигляді з використанням технології розподіленого реєстру або іншої подібної технології. Проєкт № 10225-1 – як «різновид цифрової речі, що є об’єктом цивільних прав, має вартість та виражений сукупністю даних в електронній формі. Існування та оборотоздатність віртуального активу забезпечується системою забезпечення обороту віртуальних активів».

Критичність такої суперечки полягає в тому, що визначення поняття ВА, яке запропоновано в проєкті № 10225-1, надалі не буде відповідати Регламенту MiCA й, відповідно, ускладнить впровадження Crypto-Asset Reporting Framework (CARF), що є компонентом Міжнародних стандартів автоматичного обміну інформацією з податкових питань (CRS) та Директиви зі змінами до правил ЄС щодо адміністративної співпраці у сфері оподаткування (DAC8), яка передбачає правила обміну інформацією між податковими органами ЄС стосовно криптоактивів фізичних осіб. 

Відмінність між проєктами полягає і у розмежуванні видів віртуальних активів: №10225 - це поділ за МіСА, №10225-1 - власна класифікація. 

Види ВА за проєктом №10225

Так, проєкт №10225 виділяє токени електронних грошей, токени з прив’язкою до активів, токени, які визначені індивідуальними ознаками та віртуальні активи, які не є токенами з прив’язкою до активів та токенами електронних грошей (зокрема, сервісні токени). Останню категорію умовно можна назвати «решта токенів». 

При цьому, токен електронних грошей (токен е-грошей, e-money tokens EMT) – це різновид ВА, що має на меті підтримання своєї стабільної вартості шляхом прив'язки до вартості виключно однієї офіційної валюти. Прикладами можуть бути Tether (USDT), USD Coin (USDC). 

Токен з прив’язкою до активів (asset-referenced token або ART) – це віртуальний актив, що не є EMT та має на меті підтримання своєї стабільної вартості шляхом прив'язки до вартості будь-якого іншого об'єкта цивільних прав або права на інший об’єкт цивільних прав чи їхнього поєднання, включаючи поєднання з однією чи декількома офіційними валютами чи поєднання декількох офіційних валют. ART – це стейблкоїн, що намагається прив’язати себе до вартості певного кошика активів. Прикладом ART може бути PAX Gold (PAXG) – стейблкоїн ERC-20, що забезпечений фізичними золотими резервами у захищених лондонських сховищах, які знаходяться під опікою Paxos Trust Company.

Сервісний токен – віртуальний актив, що призначений виключно для надання права вимагати передачі майна або надання послуги, що постачається емітентом такого токена, відповідно до умов емісії такого токена. Прикладом такого токену можуть бути, наприклад, бонуси. 

Віртуальні активи, які визначені індивідуальними ознаками або NFT – це токени у вигляді унікального, незамінного цифрового контенту, що можуть передаватися та зберігатися з використанням технології розподіленого реєстру або іншої подібної технології, та які можуть містити цифрове відображення об’єктів інтелектуальної власності або посилання на них. 

Види ВА за проєктом №10225-1

Проєкт №10225-1 виділяє токени електронних грошей, токени, пов’язані з активами, службові токени та некласифіковані віртуальні активи.

Токени електронних грошей – це віртуальні активи, вартість яких пов’язана з вартістю української гривні.

Токени, пов’язані з активами – це віртуальні активи, вартість яких пов’язана з вартістю будь-яких активів або груп активів незалежно від їх кількості та виду та у будь-яких комбінаціях (окрім української гривні та будь-яких інших віртуальних активів).

Службові токени – це віртуальні активи, вартість яких пов’язана з вартістю будь- яких активів, що не є віртуальними активами або груп активів, незалежно від їх кількості та виду та у будь-яких комбінаціях (окрім української гривні), та які є зобов’язанням емітента фактично передати відповідні базові активи власнику цих токенів на попередньо визначених умовах. 

Внаслідок такої класифікації, наприклад, те, що МіСА поділяє на EMT та ART, може потрапити до одного виду - «токени, пов’язані з активами», а стейблкоїни, що погашаються фіатом, можуть бути оцінені і як «токени, пов’язані з активами», і як «службові токени». 

І хоча така битва за розподіл по класам, на перший погляд, це лише данина тому, що в кожному юристі, в якийсь момент, відроджується внутрішній Карл Лінней, насправді вірна таксонометрія надалі матиме величезне практичне значення. 

Саме на ній у майбутньому будуть вибудовуватись різні правила для різних токенів щодо: 1) вимог до пропозиції та допуску до торгів, 2) пільг по оподаткуванню і 3) вимог до звітування та розкриття інформації, в тому числі і в цілях обміну податковою інформацію. 

Ще одним прикладом «світоглядного конфлікту» з питання термінів можна вважати підхід до так званих security tokens, або токенізованих фінансових інструментів. Основний проєкт (№10225) не вважає їх віртуальними активами і передбачає їх регулювання відповідно до економічної суті, без врахування особливостей технологічної форми. 

Альтеративний (№10225-1) навпаки каже, що такі токени будуть регулюватись виключно Законом про ВА, що дозволить без зайвих зусиль нівелювати усі інституційні та фінансові вимоги до емітентів таких фінансових інструментів, які їм довелось би виконувати, якщо би відповідні фінансові інструменти випускались в традиційній формі. 

Про решту суперечок та їх практичне значення для ринку віртуальних активів України розповімо у наступних публікаціях.