Що таке токен простими словами, чим відрізняється від коіну

Досить часто, коли мова заходить про віртуальні активи, терміни «коїни» (Coin) та «токени» (Token) використовуються як слова-синоніми, і тому, на перший погляд, здається, що вони є тотожними, однак, в основі поділу усіх віртуальних активів на коїни або токени лежить певна технологічна відмінність.

Коїн (Coin) є монетою (активом) окремого та незалежного блокчейну, тобто, є базовим інструментом забезпечення роботи такої мережі. Саме в ньому здійснюються виплати комісій цієї мережі, отримуються винагороди майнерів або стейкерів. Найпопулярнішими монетами є Bitcoin (BTC), Ethereum (ETH), Binance Coin (BNB), Solana (SOL), а блокчейни, в межах яких вони функціонують, називаються за аналогією до монет, які в них використовуються.

В свою чергу, токени створюються на основі наявної системи блокчейну, тобто на основі протоколу, який вже існує, та відповідає певному шаблону. Як наслідок, токени можуть підтримуватися різними блокчейнами, коїни, в свою чергу, обмежені лише своєю рідною. Використання токеном інфраструктури наявної мережі суттєво спрощує їх випуск для емітента, оскільки не потребує розроблення власної унікальної технології розподіленого реєстру. Варто зауважити, що не всі блокчейни дозволяють випуск на них токенів. Наразі, найпопулярнішою мережею, на основі якої здійснюється випуск токенів, є Ethereum.

Як можна класифікувати токени

Якщо говорити про універсальну класифікацію токенів, то наразі вона в процесі формування, оскільки технології, та, відповідно, токени, що до них прив’язані, постійно розвиваються, однак, залежно від функціоналу токенів вже можна виділити їх наступні види.

Інвестиційні токени

Інвестиційні токени (security tokens) – це токени із специфічними характеристиками, які означають, що вони забезпечують права та обов'язки, схожі на такі інвестиції, як цінні папери, інвестиційні контракти, деривативні фінансові інструменти. По суті – це цифрові аналоги цінних паперів (англ. – securities) чи інших фінансових інструментів, що можуть підтверджувати право власності на певний базовий актив та надавати власникам право на отримання інвестиційного доходу чи інших прав. Такі права можуть бути визначені в смарт-контрактах, а самі токени торгуватись на біржах.

В цілому, фінансові регулятори різних країн, наприклад Комісія з цінних паперів і бірж США (SEC), Швейцарська служба з нагляду за фінансовими ринками (FINMA) та Управління фінансового нагляду Великобританії (Financial Conduct Authority), наполягають , що випуск та обіг таких токенів має регулюватись за правилами, встановленими для відповідних цінних паперів та фінансових інструментів.

До прикладу SEC, для оцінки токенів як фінансових інструментів, використовує так званий «тест Хоуї» (Howey Test) – перелік критеріїв, що допомагають визначити чи має актив ознаки цінних паперів і чи являє собою «інвестиційний контракт».

За тестом Хоуї, інвестиційний контракт існує, якщо є «вкладення грошей у спільне підприємство з розумним очікуванням прибутку, який можна отримати від зусиль інших».

Тест Хоуї розробили і вперше використали на практиці в 1946 році. Приводом для його створення став розгляд SEC справи SEC vs W.J. Howey Co з Флориди. Компанії продали населенню ділянки цитрусової плантації. Інвестори домовилися з представниками фірм про здачу ділянок в оренду. Співробітники W.J. Howey Co залишалися обслуговувати апельсинові сади, збирати продукцію і домовлятися з покупцями фруктів. У результаті у W.J. Howey Co. з'явилася можливість вирощувати і збирати врожай на чужих землях, займатися маркетингом і ділити зі стейкхолдерами прибуток від продажів. При цьому більшість покупців не мали досвіду в землеробстві і не планували освоювати цю діяльність. Верховний суд США дійшов висновку, що продані ділянки, по суті, були пропозицією незареєстрованих цінних паперів. Відповідно до закону, угоди мали ознаки інвестиційного контракту – учасникам потрібно було лише вкласти кошти для отримання джерела пасивного доходу.

На основі кейсу SEC vs W.J. Howey Co. з'явилися чотири критерії, що стали основними складовими тесту Хоуї.

Фінансовий інструмент має вважатися цінним папером і підпадати під юрисдикцію SEC, якщо він відповідає таким критеріям:

1. інвестор вкладає гроші
2. від цих вкладень він очікує отримати прибуток
3. інвестиції зроблені в спільне підприємство, та 
4. третя сторона від цих інвестицій генерує прибуток і розподіляє вкладникам.

Позиція щодо регулювання security tokens відповідно до їх економічної природи, без огляду на технологію, була також закріплена в Регламенті (ЄС) 2023/1114 Європейського парламенту та Ради від 31 травня 2023 року про ринки криптоактивів (Markets in Crypto-Assets Regulation або Регламент MiCA). Так, в пункті 9 преамбули було вказано:

«Законодавчі акти Союзу про фінансові послуги повинні керуватися принципами «однакова діяльність, однакові ризики, однакові правила» та технологічного нейтралітету. Таким чином, криптоактиви, які підпадають під дію існуючих законодавчих актів Союзу про фінансові послуги, повинні залишатися предметом регулювання в рамках існуючої нормативно-правової бази, незалежно від технології, що використовується для їх випуску або передачі, а не цього Регламенту».

Зокрема, Регламент МіСА виключив зі свого регулювання віртуальні активи, які кваліфікуються як:

•  фінансові інструменти згідно з визначенням Директиви 2014/65/ЄС Європейського Парламенту та Ради від 15 травня 2014 р. про ринки фінансових інструментів, якою вносяться зміни у Директиву 2002/92/EC і Директиву 2011/61/EU (MIFID II);
• як депозити згідно з визначенням Директиви 2014/49/ЄС Європейського Парламенту та Ради від 16 квітня 2014 року про схеми гарантування депозитів, в тому числі, структуровані депозити згідно з визначенням MIFID II;
• як фонди, як визначено в Директиві (ЄС) 2015/2366 Європейського Парламенту та Ради від 25 листопада 2015 року про платіжні послуги на внутрішньому ринку, про внесення змін до Директив 2002/65/ЄС, 2009/110/ЄС та 2013/36/ЄС і Регламенту (ЄС) № 1093/2010 та про скасування Директиви 2007/64/ЄС, за винятком тих, що кваліфікуються як токени електронних грошей ("токени електронних грошей");
• як позиції сек'юритизації, як визначено в Регламенті (ЄС) 2017/2402 Європейського Парламенту та Ради від 12 грудня 2017 року про встановлення загальних рамкових умов для сек’юритизації та створення спеціальної рамки для простої, прозорої та стандартизованої сек’юритизації, та внесення змін до Директив 2009/65/ЄС, 2009/138/ЄС та 2011/61/ЄС та Регламентів (ЄС) № 1060/2009 та (ЄС) № 648/2012;
• як договори страхування, не пов'язаного зі страхуванням життя, пенсійні продукти або схеми, а також схеми соціального забезпечення.

З метою забезпечення чіткого розмежування віртуальних активів, на які поширюється дія Регламенту МІСА, від фінансових інструментів, Європейський наглядовий орган (Європейське управління з цінних паперів та ринків) (ESMA) 20 січня 2024 року опублікувала консультаційний документ стосовно проєкту Рекомендацій щодо умов та критеріїв кваліфікації віртуальних активів як фінансових інструментів.

Утилітарні токени або сервісні (службові) токени

Утилітарні токени (utility tokens) або сервісні (службові) токени  – це токени, що надають доступ до поточного або потенційного продукту чи послуги емітента, або надають певні привілеї в межах мережі. При цьому вони не повинні надавати частку у прибутку у проєкті (оскільки це буде ознака для кваліфікації їх як інвестиційних токенів). Їх випуск можуть здійснювати криптовалютні біржі, стейкінг-протоколи, метавсесвіти, платформи кредитування, сайдчейни.

Як правило, модель їх випуску передбачає їх обмежену кількість та розподіл між командою, екосистемою, інвесторами і користувачами відповідно до заздалегідь визначених правил. При цьому, частина токенів блокується для поступового випуску. Лістинг більшості популярних сервісних токенів проводився через первинну пропозицію монет або ICO (Initial Coin Offering), під час якої зацікавлені особи купують токени за мінімальною ціною, а блокчейн-стартапи можуть залучити фінансування для свого розвитку. Мотивацією інвесторів для придбання токенів може бути як отримання унікальних привілеїв, так і можливе зростання ціни токена після ICO.

Також службові токени можуть розміщуватись внаслідок подій генерації токенів (TGE) – ділової і технічної дії обмеженої тривалості, що включає в себе технічну генерацію токена в мережі на основі блокчейна і його запуск на ринок, як правило, у формі публічного продажу, приватного продажу, або первинної пропозиції монет (ICO). Заходи з генерації токенів, зазвичай, використовують як інструмент для отримання реклами та участі в спільнотах з метою збору коштів. На практиці, оскільки більшість службових токенів створюється на основі блокчейн Ethereum, то, по суті, такі токени є маленькими шматочками продукту, і тому продажі токенів називаються TGE, а не ICO.

При цьому, хоча службові токени можуть обмінюватись на біржах, або ними можна оплачувати послуги на материнській платформі, вони, по суті, є не платіжним засобом, а засобом передплати (авансу). Саме тому, зростання вартості таких токенів дуже залежить від успішності проєкту, до якого вони прив’язані, адже поза його межами вони не мають жодної цінності.

Переваги, що надають службові токени, можуть різними: доступ до функціоналу проєкту, недоступного для звичайних користувачів, або можливість отримання знижок на продукти чи послуги блокчейн-платформи, а також винагороди за підтримки її працездатності за допомогою стейкінга, тощо. Також utility-токени можуть використовуватись для оплати транзакцій на платформі чи розгортання на ній смарт-контрактів.

Невзаємозамінні токени

Невзаємозамінні токени (Non-fungible token або NFT) – це вид токенів, який відрізняється від інших токенів тим, що має унікальну ідентичність та неповторність. Він складається з ідентифікаційного коду та метаданих. Ідентифікаційний код використовується для ідентифікації токена. Метадані описують актив, який представляє NFT. Вони можуть містити низку елементів, таких як сертифікат автентичності, назва NFT, опис NFT, URL-адресу, коли це доречно. Наприклад, для NFT цифрового портретного живопису, метадані можуть містити URL-адресу зображення та ознаки рідкісності картини, такі як ідентифікація зображеної особи, колір волосся та очей, тип одягу. Завдяки метаданим, NFT є цифровою презентацією пов'язаних з ними активів.

Основна властивість NFT полягає в тому, що вони не є взаємозамінними, тобто не можуть бути однозначно обміняні один до одного з іншими токенами того ж самого типу на основі їхньої вартості. Наприклад, якщо у вас є NFT, який представляє унікальну цифрову картину, ви не зможете просто обміняти його на іншу цифрову картину такої ж вартості, оскільки вони мають різну унікальну цифрову підписку.

NFT найбільш розповсюджені у світі мистецтва та розваг, де вони використовуються для випуску унікальних цифрових предметів, таких як цифрові мистецькі твори, колекційні предмети в іграх, віртуальна нерухомість, тощо. Такі токени надають власникам можливість довести унікальність цифрових активів та право власності на них у цифровому просторі.

Попри певну схожість із об’єктами інтелектуальної власності, в межах законодавства більшості країн світу, правова природа NFT є не визначеною.

Так, наприклад, Регламент МІСА вивів з під свого регулювання NFT, визначивши, що він не повинен застосовуватися до криптоактивів, які є унікальними і не взаємозамінними з іншими криптоактивами, включаючи цифрове мистецтво і предмети колекціонування. Цінність таких унікальних і не взаємозамінних криптоактивів обумовлена унікальними характеристиками.

Однак, слід також розуміти, що наявність унікального ідентифікатора не означає, що токен, який його має, стовідсотково не буде регулюватись МіСА. В цій частині ESMA в проєкті Рекомендацій щодо умов та критеріїв кваліфікації віртуальних активів як фінансових інструментів навела випадки, коли це все ж може відбуватись.

Так, ESMA зазначила, що під час оцінки унікальності та незамінності віртуального активу, такий токен може вважатися унікальним і незамінним, якщо його характеристики та/або права, які він надає, відрізняють його від інших токенів, випущених тим же (і будь-яким іншим) емітентом. По суті, криптоактиви, яким бракує справжньої унікальності через наявність порівнянних та взаємозамінних атрибутів, повинні підпадати під сферу регулювання MiCA.

При цьому, важливо розрізняти справді унікальні віртуальні активи від тих, які можуть здаватися унікальними завдяки специфічним технічним ідентифікаторам або стандартам. У цьому сенсі критерій унікальності не повинен покладатися на технічні особливості криптоактивів. Присвоєння криптоактиву унікального ідентифікатора не означає, що криптоактив автоматично вважається не взаємозамінним. Технічні особливості (наприклад, ідентифікаційний код токена, унікальний ідентифікатор токена) та використовувані стандарти (наприклад, стандарт ERC-721) можуть залишатися індикатором, але не повинні мати першочергового значення для національних компетентних органів та учасників ринку при оцінці взаємозамінності та унікальності криптоактиву.

На думку ESMA, для того, щоб криптоактив вважався унікальним, його вартість має бути нерозривно пов'язана з його індивідуальними атрибутами та конкретною корисністю, яку він надає своєму власникові. Ключовим аспектом, який слід враховувати, є вартісна взаємозалежність, яка може існувати між NFT, або яка визначає, чи впливає вартість одного віртуального активу на вартість іншого, що свідчить про відсутність унікальності. Наприклад, NFT, що представляє твір цифрового мистецтва, може втратити свою унікальність, якщо він є частиною більшої колекції, і на його вартість впливають інші криптоактиви.

Використання терміну «NFT» не є гарантією унікальності або не взаємозамінності. Інакше кажучи, якщо оцінка криптоактиву походить від порівняння між криптоактивами, що володіють порівнянними атрибутами, які роблять їх взаємозамінними, то криптоактив не повинен бути звільнений від MiCA. Таким чином, поняття унікальності та взаємозамінності в розумінні MiCA видаються відокремленими від поняття оборотності на вторинному ринку.

Як наслідок, NFT, які є частиною серії або колекції, можуть бути кваліфіковані як криптоактиви в розумінні MiCA, якщо вони є взаємозамінними. Такі віртуальні активи можуть розглядатися як взаємозамінні на практиці, якщо вони мають еквівалентні характеристики. Це може відбуватися у сценаріях, коли ринок розглядає певні NFT як такі, що мають схожу цінність, незважаючи на унікальні атрибути. Таким чином, існування серії або колекції, а точніше – її розмір, слід розглядати як показник взаємозамінності, але не як головний критерій.

Наприклад, у випадку колекції NFT, де унікальність кожного криптоактиву може бути поставлена під сумнів (кілька NFT, що представляють одне і те ж зображення з незначними змінами), ця колекція повинна підпадати під MiCA. З іншого боку, у випадку серії NFT на кшталт серії пронумерованих зображень, нумерація яких впливає на цінність та унікальність NFT, ці віртуальні активи можуть розглядатися як серія криптоактивів, які не є взаємозамінними.

Крім того, функція корисності NFT, на думку ESMA, також може відігравати певну роль. У деяких випадках NFT можуть надавати подібну корисність або права доступу. Володіння NFT може надавати доступ до ексклюзивних подій або пільг. У цьому випадку специфічні атрибути NFT стають менш важливими порівняно з корисністю, яку вони надають, що робить різні NFT функціонально взаємозамінними для практичних цілей.

ESMA не розглядає як унікальні і дробові частини унікального та невзаємозамінного токену. Річ в тому, що такі дробові частини передбачають поділ NFT на декілька інших токенів, що дозволяє декільком інвесторам колективно володіти частиною такого дробового NFT. Це відрізняється від колекції NFT тим, що кожна частка подрібненого NFT представляє часткове право власності на NFT. Таким чином, можна було б відновити весь NFT, маючи всі частини. Результатом такої операції фракціонування може стати те, що кожна фракція  (частина)  матиме ідентичні атрибути і буде позбавлена унікальності.

Таким  чином, для  визначення токену  унікальним  та невзаємозамінним, він  повинен  володіти  не лише  певними  технічними характеристиками  (як унікальний  ідентифікатор),  але  й    бути юридично  та  економічно унікальним,  тобто не повинно  існувати  токена,  що  можна  досить  легко  визначити  ідентичним.  На  практиці  це,  на приклад, означає,    що  для визначення  вартості такого  NFT не існує чіткої  кореляції із вартістю іншого  аналогічного  токену.