Думки експертів

Утримання повнолітніми дітьми своїх батьків: коли виникає такий обов’язок

Тетяна Жук

В попередніх матеріалах вже йшлося про сплату аліментів батьками на утримання своїх дітей та одним із подружжя на утримання іншого. Щоб повністю охопити питання аліментних зобов’язань, нам залишилось розглянути підстави та умови утримання повнолітніми дітьми своїх непрацездатних батьків. 

Належне виконання батьками своїх обов’язків щодо дітей логічним чином призводить до того, що батьки можуть розраховувати на підтримку від дітей у старості. І йдеться не тільки про ту «склянку води», яку діти можуть подати батькам, але й про надання грошового утримання у випадках, коли батьки цього потребують. Тому далі розглянемо підстави, умови та порядок отримання батьками такого утримання.

Умови, за яких батьки мають право на аліменти

Законодавством передбачено, що повнолітні діти зобов’язані утримувати своїх непрацездатних батьків, які потребують матеріальної допомоги. Окрім надання утримання, повнолітні діти також зобов'язані брати участь у додаткових витратах на батьків, викликаних їх тяжкою хворобою, інвалідністю або немічністю.

Отже, обов’язок повнолітніх дітей по утриманню своїх батьків виникає на підставі сукупності таких юридичних фактів:

  1. Походження дитини від матері, батька (кровне споріднення) або наявності між ними інших юридично значущих звʼязків (зокрема, усиновлення);
  2. Непрацездатності матері, батька;
  3. Потреби матері, батька в матеріальній допомозі.

За відсутності хоча б однієї із вказаних вище умов, зобов’язання повнолітніх дітей по утриманню батьків не виникає.

Походження дитини від матері, батька, а також наявність між ними інших юридично значущих зв’язків підтверджується, зокрема, свідоцтвом про народження такої дитини, де особа, яка потребує утримання, вказана матір’ю, батьком.

Непрацездатними, відповідно до норм чинного законодавства, є особи, які досягли віку, встановленого Законом України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», що дає право на призначення пенсії за віком, у тому числі, на пільгових умовах, та дострокової пенсії, або особи з інвалідністю, а також особи, які мають право на пенсію у зв’язку з втратою годувальника відповідно до закону. Тому непрацездатність особи не пов’язана з фактичною неспроможністю здійснювати будь-яку роботу та отримувати за неї оплату.

При цьому, важливим фактором для забезпечення права на отримання аліментів є  наявність потреби в матеріальній допомозі. Сам факт непрацездатності батьків не зумовлює виникнення у дітей обов`язку надання їм утримання - стан непрацездатності має супроводжуватися необхідністю отримувати сторонню матеріальну допомогу

Необхідність матеріальної допомоги визначається в кожному конкретному випадку в залежності від матеріального становища батьків. Для встановлення факту потреби у матеріальній підтримці судами враховуються будь-які обставини, які свідчать про необхідність такої допомоги. До уваги береться отримання батьками пенсії, державних пільг, субсидій, наявність у батьків майна, що може приносити дохід тощо.

Так, отримання пенсії, яка є більшою за прожитковий мінімум для непрацездатних осіб, автоматично не свідчить про те, що вони не потребують матеріальної допомоги. На противагу цьому, якщо матір, батько, хоч і є непрацездатними, наприклад, внаслідок досягнення віку, який дає їм право на отримання пенсії, і вони оформили таку пенсію, але продовжують активно працювати та отримувати дохід від такої діяльності, очевидним є те, що вони не потребують додаткової матеріальної підтримки.

Важливо відмітити, що у випадку наявності усіх вказаних умов, неважливо, чи працездатні такі діти та чи мають вони можливість надавати батькам матеріальну допомогу, проте матеріальний стан дітей може впливати на розмір такої допомоги.

Разом з цим, обов’язок повнолітніх дітей по утриманню непрацездатних батьків, які потребують матеріальної допомоги, не є абсолютним. Так, не мають права на отримання аліментів від своїх повнолітніх дітей батьки, які були позбавлені батьківських прав і ці права не були поновлені.

Як вже неодноразово наголошувалось, обов’язок утримувати непрацездатних батьків виникає виключно у повнолітніх дітей. Попри це, у виняткових випадках, якщо мати, батько є тяжко хворими, особами з інвалідністю, а неповнолітня дитина має достатній дохід (заробіток), суд може постановити рішення про стягнення з такої неповнолітньої дитини коштів на покриття витрат, пов’язаних з лікуванням та доглядом за ними, одноразово або протягом певного визначеного строку. 

Звільнення повнолітніх дітей від обов’язку утримувати своїх непрацездатних батьків

Поряд зі згаданими вище випадками, коли обов’язок утримання повнолітніми дітьми своїх непрацездатних батьків не виникає, існує інститут звільнення від обов’язку сплачувати таке утримання. 

Так, дочка, син можуть бути звільнені судом від обов'язку утримувати матір, батька та від обов'язку брати участь у додаткових витратах, якщо буде встановлено, що мати, батько:

  • ухилялися від виконання своїх батьківських обов'язків, або
  • не сплачували аліменти на утримання дитини, що призвело до виникнення заборгованості, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за три роки, і така заборгованість є непогашеною на момент прийняття судом рішення про визначення розміру аліментів на батьків.

У виняткових випадках, навіть за наявності підстав для звільнення особи від обов’язку утримувати батьків, суд може присудити з дочки, сина аліменти на строк не більше трьох років. До виняткових випадків можна віднести відсутність у батьків будь-яких коштів для існування, тяжку хворобу тощо.

Звільнити повнолітню дитину від обов’язку утримувати своїх непрацездатних матір, батька може виключно суд. Тому, при поданні такої вимоги до суду, необхідно враховувати, що таке звільнення можливе тільки у разі, якщо у такої повнолітньої дитини вже виник обов’язок по утриманню. 

Розмір аліментів на утримання непрацездатних батьків та порядок їх стягнення

Розмір аліментів на утримання батьків визначається судом в твердій грошовій сумі і/або у частці від заробітку (доходу) платника аліментів, з урахуванням матеріального та сімейного стану як платника, так і отримувача аліментів.

Зокрема, при визначенні розміру аліментів та додаткових витрат суд бере до уваги можливість матері, батька одержувати утримання від своїх інших повнолітніх дітей, до яких не пред'явлено позову про стягнення аліментів, дружини, чоловіка, а також своїх батьків.

Вважається, що повнолітні діти виконують свій обов’язок по утриманню непрацездатних батьків добровільно.

Хоча Сімейний кодекс це прямо не передбачає, але між батьками і дітьми може бути укладено договір про сплату дітьми аліментів на утримання батьків. 

Якщо ж повнолітні діти не надають кошти на утримання своїх непрацездатних батьків добровільно, аліменти на утримання батьків стягуються в судовому порядку. Суд розглядає справу в порядку цивільного судочинства у спрощеному позовному провадженні. Заява про видачу судового наказу у разі стягнення аліментів на утримання батьків не може бути подана, оскільки тільки діти мають безспірне право на отримання аліментів, у випадку із батьками, як мінімум, необхідно встановлювати факт потреби у матеріальній допомозі.

Позов про стягнення аліментів може бути пред’явлений як до всіх дітей, так і до одного або кількох з них. До позовної заяви додаються докази, що обґрунтовують позовні вимоги та підтверджують факти, наявність яких обов’язково має бути встановлена судом. Так, мають бути подані документи, що підтверджують факт походження дитини від матері, батька або наявності між ними інших юридично значущих звʼязків, документи, що підтверджують факт непрацездатності матері, батька та потребу в матеріальній допомозі.

Утримання повнолітніми дітьми своїх батьків – це не лише юридичний обов’язок, але й прояв моральної відповідальності, яка базується на сімейних цінностях і взаємоповазі. Цілком логічно, що саме батьки в процесі виховання дитини, зокрема, своїм прикладом формують ставлення своєї дитини до них в старості. Для когось із батьків природнім є очікувати від дітей допомоги на схилі літ, а для когось – покладатись виключно на власні сили. Головне, щоб і в дітей, і в батьків ці бачення збігались. Тому, для уникнення конфліктів, батькам і дітям варто заздалегідь обговорювати свої очікування і можливості.