Європейські податки на дарування й спадщину

Ніхто з нас не вічний. І якщо успішне життя дозволило обзавестися множинними активами й майном, бізнесом, що розвивається, і великою кількістю родичів – програма-мінімум: встигнути вирішити за життя, якою буде доля матеріальних і нематеріальних речей, які залишаться після нас.

Про процедурні питання спадкування з іноземним елементом ми вже почали вам розповідати в наших попередніх матеріалах - “Іноземний елемент в спадкових правовідносинах: особливості заповідання іноземцями в Україні та українцями за кордоном” та “Порядок спадкування різних видів майна”.

Натомість особливої актуальності питання того, «що і кому по нам залишиться», зараз набуває для українців, що тривало (хай і вимушено) проживають в Європі й інших країнах. Багато хто з них вже за віком опинились в зоні ризику «мінливості й швидкоплинності» нашого життя, чи в такій зоні «юрисдикційного» ризику ті з їх родичів, що залишились в Україні (особливо, коли це чоловік, що пішов добровольцем до ЗСУ, а в минулому встиг побудувати успішний бізнес, і його потенційні спадкоємці – дружина з дітьми – проживають останні роки в ЄС через війну).

Звичайно, нормальне автоматичне бажання кожної людини своє матеріальне дітище залишати своїм реальним дітям та нащадкам. При цьому, в ідеалі, цілком і без втрат.

І все б нічого, якби не така дрібниця як... податки.

Податки на спадщину беруть свій початок ще з часів Римської імперії, яка збирала 5% від успадкованого майна для виплати пенсій своїм солдатам. Сьогодні ця практика залишається широко розповсюдженою.

За українським законодавством спадщина оподатковується на рівні спадкоємця загальним ПДФО за ставками 0%, 5% чи 18% (залежно від ступеня спорідненості спадкодавця зі спадкоємцем та їх резидентства) та 1,5% ВЗ. Місце знаходження об’єкту спадщини не має значення. Безоплатне передання активів за життя (дарування) оподатковується незалежно від типів майна за тими ж правилами, що передбачені для спадщини.

У світі існує кілька підходів до оподаткування спадщини:

• за місцем резидентства спадкодавця;
• за місцем резидентства спадкоємця;
• за місцем знаходження спадкового майна (переважно, нерухомості).

Оподаткування спадщини означає всі податки, які стягуються після смерті людини. Деякі країни стягують податок на спадщину зі спадкоємців, оскільки вони вважають оподатковуваною подією збагачення спадкоємця. Інші країни застосовують податок на спадщину, що стягується зі спадщини. У такому разі, виконавець заповіту несе відповідальність за подання декларації про податок на спадщину та виплачує податок із коштів спадщини.

У деяких юрисдикціях стягується податок на спадщину, якщо померлий був резидентом або мав постійне місце проживання в цій країні. В інших юрисдикціях податок на спадщину стягується з огляду на резидентство спадкоємця, незалежно від місця проживання померлого. Більше того, багато країн стягують податок на спадщину з нерухомого майна, що знаходиться на їхній території, тоді як тільки деякі країни оподатковують рухоме майно, що знаходиться на їхній території. Податок на дарування стягується, коли майно передається особою ще за життя.

Тож якщо українці отримають спадщину від родичів, що набули статус резидента іншої, наприклад, європейської, країни, або якщо самі українські спадкоємці будуть мати подвійний резидентський статус, або серед об’єктів спадщини буде закордонна нерухомість, доведеться стикнутись не з українськими (чи не тільки з українськими) правилами оподаткування спадщини.

Більшість європейських країн в той чи інший спосіб сьогодні оподатковуватимуть передачу майна у спадщину, стягуючи податки на нерухомість, спадщину або дарування.

Податки на нерухомість стягуються з майна померлого і сплачуються за місцем знаходження нерухомості (наприклад, Болгарія, Фінляндія, Великобританія, Данія, Люксембург, Франція, Італія, Ірландія, Німеччина, Іспанія, Бельгія), зазвичай, за рахунок самого майна. На відміну від цього, податки на спадщину стягуються лише з вартості переданих активів і сплачуються спадкоємцями з наявних в них коштів (відсутність можливості сплатити податок може призвести до неможливості прийняти спадщину чи похідних проблем, згадайте «Дім Гуччі» 2021).

Більшість країн Європи стягують податки на спадщину та дарування зі спадкоємців, меншість – із спадкодавців. Данія в ЄС стягує податок на нерухомість з померлих спадкодавців. Таке ж правило діє і у Великій Британії.

У Нідерландах податок на спадок стягується з майна померлого. Він сплачується з усіх активів по всьому світу, які належать будь-кому, хто класифікується як резидент Нідерландів з метою оподаткування на момент його смерті. Однак, вас може здивувати, що з метою податку на спадщину та дарування, голландське законодавство продовжує розглядати як резидентів емігрантів протягом цілих 10 років після еміграції з Нідерландів. Голландський податок на спадок сплачується із чистої вартості майна (вартість всіх рухомих та нерухомих активів за вирахуванням непогашених боргів та витрат на похорон, включно із всіма подарунками, зробленими померлим протягом 180 днів до смерті, та доходами від страхування життя, якщо закон зобов'язує померлого сплачувати внески до такого страхування).

Звертайте увагу й на принцип універсального спадкового правонаступництва, що означає, що спадкоємці успадковують майно померлого, а також його боргові зобов'язання (наприклад, у Німеччині).

Європейські правила та ставки податку на спадщину різняться залежно від країни та регіону, вартості успадкованих активів та рівня спорідненої близькості між померлим та бенефіціаром. Наприклад, у Франції та Бельгії застосовуються різні ставки податку при передачі майна родичам по висхідній та низхідній лінії, при передачі майна між братами та сестрами, кровними родичами до четвертого ступеня споріднення та рештою осіб. Для переказів по висхідній і низхідній лінії, а також між братами і сестрами, вищі ставки застосовуються до більших сум грошей.

Існує й значна різниця в податкових ставках. Не передбачено взагалі оподаткування спадщини, майна й подарунків у 9 країнах Європи: Естонії і Латвії (в країнах Балтії оподаткування спадщини й майна ніколи не було), на Кіпрі і Мальті (не забуваєм і про їхні пільгові податкові режими для іноземців), в Австрії, Швеції, Словаччині, Румунії, Норвегії. Оподаткування спадщини скасувала Чехія. Біля третини європейських країн застосовують фіксовану ставку, а у більшості країн діють прогресивні податкові ставки, що досить різняться. Так, у 2024 році максимальна ставка податку на спадок становитиме від 4% у Хорватії до 82% в Іспанії залежно від регіону.

Більшість європейських країн також запроваджують пороги звільнення від податку на майно та спадщину. Вони, як правило, залежать від ступеня спорідненості між спадкодавцем (дарувальником) і спадкоємцем (обдарованим), причому, більш сприятливі пороги звільнення і більш низькі ставки застосовуються до ближчих членів сім'ї. Найширші податкові пільги стосуються основного житла, бізнесу, пенсійних накопичень і полісів страхування життя.

Отже, деякі держави-члени ЄС застосовують податок до спадкоємців, тоді як інші держави-члени застосовують податок на основі майна. В обох випадках податкова відповідальність визначається на основі різних відповідних факторів (тобто, місце проживання, резидентство померлого та/або нащадків; та/або місцезнаходження майна). Податкові органи можуть у деяких випадках застосовувати ці фактори одночасно. Чинники також можуть мати різне значення у різних країнах. Така ситуація може потенційно призвести до подвійного або навіть множинного оподаткування однієї й тієї ж спадщини в різних державах-членах.

Подвійне оподаткування може також виникнути через те, що держави-члени застосовують різні методи оцінки одного й того ж самого майна.

Інший бік проблеми – застосування в певних країнах високих ставок (до ~80% понад певну порогову суму) коли спадкодавець і спадкоємець не є родичами (зазвичай, тим більша ставка оподаткування, чим більший ступінь спорідненості й вартість майна).

Ми звикли, що основним інструментом уникнення подвійного оподаткування є відповідні двосторонні угоди. Та звертаю увагу, що двосторонні угоди про уникнення подвійного оподаткування, укладені Україною, не розповсюджуються на оподаткування спадщині й дарування. Однак, деякі країни (хоча їх дуже мало, і серед них немає України), є й учасницями двосторонніх угод про уникнення подвійного оподаткування в частині податку на майно й спадщину. Наприклад, у Бельгії такі угоди укладено лише із Францією та Швецією. Навіть у Великої Британії їх лише 6: із США, Швейцарією, Швецією, Нідерландами, Ірландією, ЮАР. Аналогічно, 6 у Німеччині: із США, Швейцарією, Швецією, Францією, Данією, Грецією.

За відсутності двосторонніх податкових спадкових конвенцій в певних країнах локальне законодавство передбачає певні запобіжники уникнення чи зменшення подвійного оподаткування спадщини, зазвичай, через надання податкового кредиту на іноземний податок, сплачений із активів, отриманих у спадщину. Так, донедавна бельгійське податкове законодавство передбачало застосування податкового кредиту лише щодо нерухомого майна. Однак Конституційний суд Бельгії у 2021р визнав цю різницю у поводженні з нерухомим та рухомим майном дискримінаційним, зажадавши від кожного регіону внести поправки до свого законодавства з цього питання.

Тож, як бачимо, питання транскордонного спадкування досить складні, різноманітні, потребують уваги до деталей і ускладнені підвищеними ризиками подвійного оподаткування, ще й на значному рівні.

Число випадків, пов'язаних з транскордонним спадкуванням або даруванням, лише зростатиме. З одного боку, це пов'язано з тим, що потенційні заповідачі чи благодійники все більше живуть за кордоном, а з іншого боку, тому що наступне покоління, тобто спадкоємці чи обдаровані, також живуть за кордоном, навчаються за кордоном чи займаються кар'єрою за кордоном. Крім того, різні активи, такі як нерухомість, акції компаній, банківські рахунки та депозити тощо часто знаходяться в різних країнах.

Тож найкраще – не з подивом дізнатись, що і сімейної спадщини доведеться втратити більше 50% за певних обставин, а від початку уникати подвійного оподаткування, займаючись свідомим податковим плануванням.

І якщо ви не маєте профільної освіти й персонального досвіду – ефективніше залучати до цього досвідчених й кваліфікованих юридичних й податкових консультантів, що допоможуть узгодити вимоги цивільного, сімейного й податкового права, що застосовуються до конкретних обставин у відповідних країнах, з метою максимально можливої реалізації планів спадкодавця чи благодійника щодо планування спадкування, а також законного зниження податків.