Договір про поділ спільного майна подружжя – ефективний спосіб швидко поділити майно

В матеріалі «Спільна сумісна власність подружжя: особливості набуття, користування та розпорядження» розбирались з основними правилами розпорядження майном, яке є спільною сумісною власністю подружжя. Водночас, очевидним є те, що після розірвання шлюбу, а в деяких випадках і в шлюбі, виникає необхідність поділити майно між чоловіком та дружиною.

Звісно, якщо згоди між подружжям щодо поділу спільного майна немає, існує тільки один варіант – йти до суду та вирішувати всі спірні питання в судовому порядку. Але більш ефективним способом швидко розподілити майно між подружжям є укладення договору про поділ майна, що є спільною сумісною власністю подружжя.

Особливості договору про поділ спільного майна подружжя

Предмет договору. Предметом такого договору може бути все та будь-яке майно, що є спільною сумісною власністю подружжя, тобто придбане подружжям під час перебування у шлюбі, крім речей індивідуального користування та речей, які визнаються особистою приватною власністю кожного з подружжя відповідно до статті 57 Сімейного кодексу України. 

Варто зазначити, що договір може охоплювати абсолютно все майно, яке є спільною сумісною власністю подружжя, або стосуватись тільки частини такого майна, яке чоловік та дружина мають бажання та потребу розділити. Якщо договором розділяється тільки частина спільного майна, те майно, яке не зазначене в договорі, підлягає поділу або в іншому договорі, або в судовому порядку, якщо сторони не дійшли згоди щодо порядку його поділу.

Як відомо, за загальним правилом, якщо інше не встановлено домовленістю між подружжям, то частки чоловіка та дружини у спільному майні є рівними. Разом з цим, у договорі про поділ майна сторони можуть відступити від принципу рівності часток і поділити спільне майно так, щоб частка одного з них була більша, а іншого – менша.

Сторони договору. Договір про поділ спільного майна подружжя може бути укладений як між чоловіком та дружиною, які перебувають у шлюбі і такий шлюб є дійсним, так і між колишніми чоловіком та дружиною, які перебували між собою у зареєстрованому шлюбі, і такий шлюб припинено у встановленому законом порядку. 

Також, договір про поділ спільного майна може стати помічним інструментом для врегулювання майнових відносин осіб, які проживають або певний час проживали однією сім’єю, але не перебували у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі. 

Хоч чинне законодавство визначає, що проживання однією сім’єю жінки та чоловіка без шлюбу, тобто без реєстрації у органі державної реєстрації актів цивільного стану, не є підставою для виникнення у них прав та обов’язків подружжя, разом з тим, деякі права, які мають учасники зареєстрованого шлюбу, поширюються і на учасників фактичних шлюбних відносин.

Зокрема, таким є положення про те, що у випадку, якщо жінка та чоловік проживають однією сім’єю, при цьому не перебувають у шлюбі між собою та у будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними.

Тому, якщо домовленість щодо режиму майна, набутого за час спільного проживання без реєстрації шлюбу, відсутня, спільне майно таких чоловіка та жінки можна розділити уклавши договір про поділ спільного майна. 

Більш детально щодо правового режиму майна, набутого особами під час спільного проживання однією сім’єю, дивіться в матеріалі «Спільне проживання без реєстрації шлюбу: майнові наслідки».

Важливо відмітити, що на відміну від шлюбного договору, яким також можна регулювати правовий статус спільного майна подружжя, договір про поділ спільного майна може бути укладений представником чоловіка та/або дружини за довіреністю, оскільки законодавство не вимагає особистої присутності сторони договору під час його укладення.

Звісно, довіреність на укладення договору має бути нотаріально засвідченою, а у разі посвідчення її іноземним нотаріусом, також апостильованою або легалізованою у встановленому законом порядку та перекладеною українською мовою (якщо вимоги щодо легалізації та перекладу не скасовані умовами міжнародно-правового договору, укладеного Україною та країною місця посвідчення довіреності). 

Форма договору. Очевидним є те, що такий договір не може укладатись в усній формі, оскільки він виходить за рамки дрібного побутового. До того ж, щодо житлового будинку, квартири, іншого нерухомого майна, такий договір має бути нотаріально посвідчений. Недотримання встановленої форми договору призведе до нікчемності такого договору, тобто договір не буде породжувати жодних правових наслідків. 

Наслідки укладення договору про поділ спільного майна

На відміну від шлюбного договору, за яким переходу права власності на майно, що підлягає державній реєстрації, відбуватись не може, договір про поділ спільного сумісного майна є правовстановлюючим документом, тобто за ним може відбуватись перехід права власності на майно від чоловіка до дружини або навпаки. І в подальшому такий договір є документом, що підтверджує право власності одного з подружжя на майно. 

Для того із подружжя, на кого було зареєстровано майно під час його придбання у шлюбі, договір про поділ майна буде додаватись до попереднього документу, який підтверджує право власності на майно та посвідчуватиме той факт, що на майно більше не розповсюджується право спільної сумісної власності, а тому згода іншого із подружжя (або колишнього подружжя) для розпорядження таким майном не потрібна.

Звісно, укладаючи договір про поділ майна, не варто ділити кожен об’єкт на частини, щоб в подальшому уникнути необхідності спільного використання та розпорядження таким об’єктом (навіть, якщо ділиться один об’єкт, краще домовитись про те, що комусь майно, а комусь – компенсація). Все ж таки, якщо є воля домовитись щодо поділу майна, потрібно шукати шляхи як це зробити так, щоб в подальшому не виникало додаткових спорів.

Розірвання договору про поділ спільного майна та визнання його недійсним

Чинне законодавство не передбачає особливих підстав для розірвання договору про поділ спільного майна, а тому діють загальні підстави для розірвання договору. 

Договір може бути розірвано за згодою сторін, якщо інше не передбачено самим договором або законом. Також договір може бути розірвано в судовому порядку на вимогу однієї зі сторін у разі істотного порушення умов договору. У кожному конкретному випадку питання істотності порушення вирішується судом з урахуванням усіх обставин справи, що мають значення.

Так, суди повинні встановити не лише наявність істотного порушення, а й наявність шкоди, завданої цим порушенням, яка може бути виражена у вигляді реальних збитків та/або упущеної вигоди, розмір такої шкоди, а також встановити, чи є дійсно істотною різниця між тим, на що має право розраховувати сторона, укладаючи договір, і тим, що в дійсності вона змогла отримати. 

Щодо визнання договору про поділ спільного майна недійсним, варто зауважити, що найчастіше сторони посилаються на порушення принципу рівності часток сторін у спільному майні як на підставу недійсності договору.

Важливо розуміти, що законодавством передбачена можливість відступити від принципу рівності, якщо сторони все ж таки дійшли згоди щодо укладення договору. Тому, для визнання договору про поділ майна недійсним, необхідно мати вагомі підстави, які б підтверджували факт того, що такий відступ від принципу рівності стався внаслідок помилки, обману, насильства або тяжких обставин.

Особливості договору про виділ майна із спільної сумісної власності

Поряд з можливістю укласти договір про поділ майна, у подружжя існує можливість укласти договір про виділ певного майна із спільної сумісної власності. Це ефективно у випадках, коли подружжя дійшло згоди про зміну правового статусу лише одного об’єкту майна. В такому випадку, такий об’єкт виділяється зі складу спільної сумісної власності та переходить в особисту приватну власність одного з подружжя, а все інше майно, придбане у шлюбі, залишається у спільній сумісній власності подружжя (або колишнього подружжя).

Що ж робити з майном, яке лишилось у спільній сумісній власності після виділу одного об’єкту? Сторони володіють ним спільно, а у разі наявності волі для поділу – ділять таке майно або за договором, або в судовому порядку. Разом з тим, якщо у сторін виникне спір щодо поділу спільного майна, що лишилось після виділу, частка того із подружжя, на користь якого було здійснено виділ, може бути зменшена пропорційно вартості раніше виділеного об’єкту. 

Договір про виділ щодо нерухомості, як і договір про поділ, підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації, а також він є правовстановлюючим документом, яким той із подружжя, хто набуває майно у приватну власність, буде підтверджувати свій правовий статус власника такого майна. 

Загалом, договірні інструменти поділу спільного майна подружжя або осіб, які проживають однією сім’єю без реєстрації шлюбу, дозволяють уникнути тривалої та виснажливої судової тяганини, що іноді може призвести до результатів, які не відповідають інтересам жодної зі сторін. Тому краще шукати шляхи до порозуміння – це може зекономити час та гроші.