Інші заходи протидії домашньому насильству: не приписами єдиними?

Терміновий заборонний та обмежувальний приписи забезпечують припинення контакту між постраждалою особою та кривдником, створюючи базовий рівень безпеки. Ці заходи протидії домашньому насильству є традиційно найпопулярнішими. Однак концентрація виключно на приписах формує дещо спрощене уявлення про всю систему протидії домашньому насильству.

Насправді законодавство передбачає ширший інструментарій, який не обмежується лише ізоляцією кривдника від постраждалої особи. Частина цих механізмів має іншу природу: вони не стільки спрямовані на негайне припинення насильницьких дій, скільки на зміну поведінки особи, яка їх вчиняє. Йдеться про заходи, що мають превентивний і корекційний характер — профілактичний облік кривдника та проведення з ним профілактичної роботи, а також направлення кривдника на проходження програми для кривдників.

Самі по собі обмежувальні приписи не завжди гарантують довгостроковий результат — після закінчення строку їхньої дії ризик повторного насильства часто зберігається. А тому, без впливу на поведінкові установки кривдника система реагування фактично працює реактивно, не усуваючи першопричини проблеми. Саме допоміжні заходи здатні трансформувати реактивну модель захисту в більш комплексну, що поєднує захист постраждалого із впливом на кривдника. Водночас на практиці ці інструменти нерідко залишаються в тіні, використовуються формально або взагалі ігноруються. 

Системний підхід до протидії

Законодавство України у сфері запобігання та протидії домашньому насильству побудоване за принципом комплексності. Воно охоплює не лише реагування на вже вчинені правопорушення, а й заходи превенції, допомоги постраждалим та впливу на кривдників. Тому окрім приписів законодавство передбачає взяття кривдника на профілактичний облік, проведення з ним профілактичної роботи та направлення на проходження спеціальних програм для кривдників.

Ці інструменти працюють в комплексі з приписами, намагаються змінити поведінку кривдника через контроль, корекцію та соціальний вплив. Саме тому їхня ефективність значною мірою залежить не від формального застосування, а від змістовного наповнення.

Профілактичний облік кривдника: між контролем і формальністю

Профілактичний облік є одним із базових заходів реагування, який застосовується поліцією щодо осіб, що вчинили домашнє насильство. Його сутність полягає у встановленні систематичного контролю за поведінкою кривдника та проведенні з ним профілактичної роботи.

Підставами для взяття кривдника на профілактичний облік є:

• складений адміністративний протокол про адміністративне правопорушення за вчинення домашнього насильства;
• терміновий заборонний припис стосовно кривдника;
• отримання органом поліції в установленому законом порядку інформації про видачу судом обмежувального припису кривднику;
• рішення суду про накладення адміністративного стягнення за адміністративне правопорушення за вчинення домашнього насильства;
• внесення до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомостей про вчинення кривдником кримінального правопорушення, пов’язаного з домашнім насильством;
• повідомлення установи виконання покарань про звільнення від відбування покарання кривдника, засудженого за вчинення кримінального правопорушення, пов’язаного з домашнім насильством.

Формально такий облік має створювати для кривдника додатковий стримуючий фактор. Усвідомлення кривдником того, що його поведінка перебуває під наглядом, повинно знижувати ризик повторних правопорушень. Проте на практиці ефективність цього механізму значною мірою залежить від інтенсивності контролю.

Так, органи поліції мають здійснювати контроль за дотриманням вимог заходів тимчасового обмеження прав кривдника або покладенням на нього обов’язків шляхом щотижневого спілкування з кривдником, а у разі необхідності — з постраждалою особою. Однак конкретні форми профілактичної роботи з кривдниками, які взяті на профілактичний облік, не визначені.

Серед інших проблем реалізації цього заходу протидії домашньому насильству є відсутність регулярності у відвідуваннях і перевірках, а також формальний характер профілактичних бесід. У результаті профілактичний облік нерідко перетворюється на адміністративну процедуру без реального впливу на поведінку особи. Без поєднання з іншими заходами він рідко дає відчутний результат.

Програми для кривдників

Особливе місце серед допоміжних заходів займають програми для кривдників. Їхньою ключовою особливістю є орієнтація не на покарання, а на зміну поведінкових моделей.

Такі програми зазвичай включають роботу з агресією, формування навичок ненасильницької комунікації, усвідомлення відповідальності за власні дії, корекцію гендерних і соціальних установок. Виконання таких програм забезпечують фахівці, які пройшли відповідне навчання.

Особу може бути направлено судом на проходження програми для кривдників на строк від 3 місяців до 1 року. Однак кривдник може відвідувати таку програму за власною ініціативою, на добровільній основі. Загалом, ефективність програми напряму залежить від мотивації кривдника. У випадках, коли участь сприймається як формальний обов’язок, результат мінімальний. Натомість, за умови належної організації, вони здатні істотно зменшити ризик рецидиву.

Попри значний потенціал, їхня практична реалізація стикається з рядом проблем: обмежена кількість провайдерів програм, нерівномірна доступність у регіонах, слабкий контроль за проходженням, а основне — формальне ставлення самих учасників.

За ухилення від проходження призначеної судом корекційної програми особу можуть притягнути до відповідальності. Так у разі неявки особи для проходження програми для кривдників або ухилення від проходження програми без поважних причин орган місцевого самоврядування надає протягом 3 робочих днів письмове повідомлення про це до органу поліції для вжиття відповідних заходів. А за умисне ухилення від проходження програми для кривдників особою, щодо якої такі заходи застосовані судом, особу можуть притягнути до кримінальної відповідальності із застосуванням до неї покарання у вигляді пробаційного нагляду на строк до 2 років або обмеження волі на той самий строк. При цьому притягнення кривдника до відповідальності не звільняє його від обов’язку пройти призначену програму.

Хто ще може залучатися до протидії домашньому насильству?

Суттєву роль у системі протидії домашньому насильству мали би відігравати соціальні служби. До їхніх функцій належать надання соціальних послуг, психологічної допомоги та інформаційної підтримки, зокрема особам, які постраждали від домашнього насильства. 

Важливим елементом є взаємодія між різними органами: поліцією, органами місцевого самоврядування, соціальними службами при цих органах. Однак на практиці така взаємодія часто є недостатньо ефективною. Проблемами є відсутність чіткої координації, дублювання функцій, нестача ресурсів, різний рівень підготовки фахівців. Без налагодженої міжвідомчої співпраці допоміжні заходи втрачають свою системність і діють фрагментарно.

Інструменти підтримки постраждалих також є частиною системи, які в комплексі можуть впливати на зниження рівня домашнього насилля. До них належать притулки для постраждалих від домашнього насильства, кризові кімнати, які надають психологічну допомогу, безоплатну правничу допомогу, соціальний супровід. Їхня роль полягає не лише у забезпеченні безпеки, а й у відновленні здатності особи до самостійного життя. Водночас доступ до таких послуг залишається нерівномірним у різних регіонах України, що знижує їхню загальну ефективність.

Звісно, всі заходи протидії домашньому насильству мають працювати у комплексі, доповнюючи один одного. Однак на практиці виходить так, що у зв’язку із домінуванням формального підходу, слабким контролем за поведінкою кривдників, недостатнім акцентом на превенції, це все призводить до того, що допоміжні заходи не реалізують свій потенціал у повному обсязі. Ефективна протидія домашньому насильству полягає саме в його запобіганні, а для цього потрібно впливати на причини, а не лише на наслідки.