Європарламент проголосував єдині для ЄС мінімальні стандарти кримінальної відповідальності за корупційні правопорушення

26 березня 2026 року Європарламент підтримав Директиву про боротьбу з корупцією («Антикорупційна директива»). Наразі документ очікує проходження першого читання у Раді Європейського Союзу. 

Щонайменше запровадження відповідальності у вигляді ув’язнення фізичних осіб строком від 3 до 5 років або сплата штрафів юридичними особами у розмірі від 3% до 5% світового обороту має зацікавити читача. 

Крім того, екстратериторіальна дія Антикорупційної директиви та ризики застосування її положень до фізичних та юридичних осіб із третіх країн теж роблять цей документ вартим уваги.

Тож, враховуючи непересічність прийнятого документа, пропонуємо ще до його офіційного опублікування поговорити про його основні положення.

Про що Антикорупційна директива

Антикорупційна директива визначає єдині мінімальні стандарти, що мають застосовуватися всіма країнами-членами ЄС щодо визначення корупційних кримінальних правопорушень, кримінальної відповідальності та некримінальних санкцій в сфері корупції, а також уніфікує заходи щодо попередження та боротьби із корупцією.

Важливо, що Антикорупційною директивою криміналізовано корупційні діяння як у публічному, так і у приватному секторах. 

В цьому контексті слід зазначити, що під «службовими особами» Антикорупційна директива розуміє як посадових осіб ЄС, її країн-членів, так і третіх країн, рівно як і будь-яких інших осіб, призначених чи обраних для виконання службових обов’язків у тому числі за законодавством третіх країн. 

Крім того, Антикорупційна директива застосовує дуже широке визначення «юридичної особи», якою є будь-яка юридична особа, яка має такий статус на підставі чинного національного законодавства. Норма тут не містить формулювання, наприклад, «національного законодавства країни-члени ЄС» тощо. Відповідно, це «будь-яка юридична особа».

Вельми важливим також є те, що Антикорупційна директива до «майна» прямо включає кошти та активи будь-якого виду, у тому числі криптоактиви, незалежно від їх матеріальної чи нематеріальної форми, а також цифрові інструменти, що посвідчують право власності або інші майнові права чи інтереси.

Основні види корупційних правопорушень, що визначаються Антикорупційною директивою

З метою гармонізації кримінального законодавства країн-членів ЄС, Розділ ІІ (ст.ст. 3-11) визначає такі види корупційних кримінальних правопорушень, які мають бути перенесені у всі національні законодавства:

1. «хабарництво в публічному секторі» (public sector bribery) — обіцянка, пропозиція чи надання (безпосередньо чи через посередників) неправомірної вигоди службовій особі, або вимагання чи отримання неправомірної вигоди службовою особою з метою здійснення чи утримання від здійснення своїх службових обов’язків; 
2. «хабарництво в приватному секторі» (private sector bribery) — такі самі дії, що стосуються директорів або працівників приватних компаній та здійснення ними службових обов’язків в контексті економічної чи комерційної діяльності;
3. «привласнення» (misappropriation) — умисні дії (вчинені з метою одержання неправомірної вигоди для себе чи третіх осіб або є такими, що завдали шкоди фінансовим інтересам особі публічного чи приватного права) щодо привласнення, розтрати, незаконного використання або іншого заволодіння майном службовою особою, якій таке майно було ввірене чи перебувало у її віданні прямо або опосередковано, всупереч його цільовому призначенню. При цьому країнам-членам надано право встановити у національному законодавстві мінімальний поріг у 10 000 євро для криміналізації цього правопорушення. Важливо, що криміналізація таких самих дій у приватному секторі сформульована як факультативна та віддана на розсуд країн-членів;
4. «торгівля впливом» (trading in influence) — обіцянка або надання неправомірної вигоди будь-якій особі з метою здійснення нею неправомірного впливу на службову особу, незалежно від того, чи було фактично здійснено такий вплив і чи призвів він до досягнення передбачуваного результату. При цьому для цілей цього визначення до службових осіб віднесено також арбітрів та присяжних. 
5. «неправомірне виконання громадських функцій» (unlawful exercise of public functions) — окремі серйозні порушення вимог законодавства, вчинені службовою особою під час здійснення нею своїх службових обов’язків. 
6. «перешкоджання правосуддю» (obstruction of justice) – умисні дії (застосування прямо або через посередника фізичного насильства, погроз залякування або надання неправомірної вигоди) з метою схилення до надання неправдивих показань, втручання у подання або дослідження доказів, а також інше перешкоджання здійсненню правосуддя у провадженнях, пов’язаних з іншими кримінальними правопорушеннями, передбаченими цією Директивою.
7. «збагачення за рахунок корупційних правопорушень» (enrichment from corruption offences) — умисне набуття, володіння або використання майна службовою особою, якщо їй на момент одержання було відомо, що джерелом походження такого майна є вчинення іншою службовою особою будь-якого з корупційних кримінальних правопорушень. 
8. «приховування (корупційних правопорушень)» (concealment) — умисне приховування або маскування справжнього характеру, походження, місцезнаходження, розпорядження, переміщення, прав щодо майна або права власності на нього, за умови усвідомлення того, що джерелом походження такого майна є вчинення іншою службовою особою будь-якого з корупційних кримінальних правопорушень.
9. «підбурювання, пособництво та замах» (inciting, aiding and abetting, and attempt) до/на вчинення корупційних кримінальних правопорушень є окремими корупційними кримінальними правопорушеннями.

Юрисдикція

Вельми важливо зупинитися на статті 18 Антикорупційної директиви, якою визначається юрисдикція щодо корупційних кримінальних правопорушень. Тобто, яка з країн-членів ЄС фактично буде переслідувати правопорушника.

Так країна-член ЄС має вжити належних заходів з метою визначення своєї юрисдикції щодо корупційних кримінальних правопорушень (і) які повністю або частково були вчинені на її території, та (іі) у яких правопорушник є її громадянином. 

Водночас країна-член ЄС має право поширити свою юрисдикцію (повідомивши про це Єврокомісію) на правопорушення щодо корупційних кримінальних правопорушень, вчинених поза межами її території, якщо: 

1. правопорушник має постійне місце проживання на її території; 
2. правопорушення скоєно проти її громадянина чи постійного резидента; 
3. користь від правопорушення одержала юридична особа, заснована на її території; та 
4. правопорушення, скоєне на користь юридичної особи, яка повністю чи частково провадить свою діяльність на її території.

Таким чином, за умови наявності достатніх підстав, існує висока вірогідність настання відповідальності на території ЄС для іноземних компаній чи фізичних осіб, навіть якщо саме таке діяння було скоєно не в ЄС. 

При цьому, якщо йдеться про поширення юрисдикції у випадку скоєння правопорушення проти громадянина чи постійного резидента окремої країни-члена ЄС, остання має забезпечити, щоб фактичне поширення її юрисдикції (а відтак і кримінальне переслідування) не залежало від необхідності відмови від своєї юрисдикції державою, у якій таке правопорушення було фактично скоєно.

Кримінальна та інші види юридичної відповідальності фізичних осіб за корупційні діяння у публічному та приватному секторі

Стаття 12 визначає «мінімально допустимий максимальний термін ув’язнення» за хабарництво у публічному секторі строком у 5 років.

За «привласнення», «збагачення за рахунок корупційних правопорушень» та «приховування (корупційних правопорушень)» пропонується встановити «мінімально допустимий максимальний термін ув’язнення» строком у 4 роки. 

Відповідний строк ув’язнення за «хабарництво у приватному секторі» та «торгівлю впливом» встановлений у 3 роки.

Відповідно, національне законодавство може встановлювати суворіші покарання.

Антикорупційна директива також пропонує країнам-членам додатково до кримінальної відповідальності вводити інші види юридичної відповідальності за всі корупційні кримінальні правопорушення, окрім «неправомірного виконання громадських функцій». 

Так до переліку таких додаткових видів юридичної відповідальності внесено:

• штрафи;
• звільнення, усунення або переведення зі службових посад;
• позбавлення права обіймати службові посади;
• позбавлення права обіймати посади у юридичних особах, якими повністю або частково володіє держава;
• заборона здійснення підприємницької діяльності того ж виду, що була використана при скоєнні корупційного кримінального правопорушення;
• відкликання дозволів, ліцензій тощо.

Антикорупційна директива також «заохочує країни-члени ЄС» вводити додаткові або альтернативні види відповідальності та санкції, наприклад (і) тимчасова заборона брати участь у процедурах публічних закупівель, (іі) заборона брати участь у виборах, (ііі) тимчасове переведення службової особи, яка підозрюється у скоєнні корупційного кримінального правопорушення, на іншу посаду чи призупинення повноважень тощо. 

На думку європейського законодавця, такі заходи мають позитивно вплинути на правопорушників та на повторне скоєння ними корупційних кримінальних правопорушень. 

Штрафи та інші види відповідальності юридичних осіб

Спершу зазначимо, що притягнення до кримінальної відповідальності юридичної особи за корупційне кримінальне правопорушення не виключає притягнення до кримінальної відповідальності фізичних осіб, які скоювали, підбурювали до скоєння або виступали посередниками у зв’язку із тим самим правопорушенням.

Що ж до самої юридичної особи, то, згідно з Антикорупційною директивою, вона має притягатися до кримінальної відповідальності за скоєні на її користь корупційні кримінальні правопорушення, за умови що саме правопорушення скоєно особою, яка обіймає керівну посаду та діяла самостійно чи як член керівного органу такої юридичної особи.

За скоєння корупційного кримінального правопорушення та залежно від наявності чи відсутності обтяжуючих обставин юридична особа може бути притягнута до відповідальності у вигляді штрафів, мінімально допустимий максимальний розмір яких визначено у таких межах:

1. за хабарництво у публічному чи приватному секторі або привласнення – 5% від світового обороту або альтернативно 40 мільйонів євро;
2. за торгівлю впливом, перешкоджання правосуддю та збагачення за рахунок корупційних правопорушень — 3% від світового обороту або альтернативно 24 мільйони євро.

Додатково до зазначених штрафних санкцій можуть бути застосовані такі види юридичної відповідальності: (і) заборона доступу до використання бюджетних коштів, у тому числі через заборону участі у тендерних процедурах тощо, (іі) ліквідація юридичної особи за рішенням суду, (ііі) закриття об’єктів, що використовувалися з метою вчинення корупційного кримінального правопорушення, (iv) запровадження процедури судового нагляду за діяльністю, (v) відкликання дозволів та ліцензій та інші заходи.

Коли очікувати набрання чинності Антикорупційною директивою

Антикорупційна директива набере чинності через 20 днів із дня публікації її тексту в Офіційному Бюлетені ЄС після її схвалення Радою Європейського Союзу. 

Країни-члени ЄС матимуть 24 місяці на приведення свого законодавства у відповідність положенням Антикорупційної директиви. Хоча для положень, що стосуються оцінок ризиків та впровадження національних антикорупційних стратегій, передбачений довший перехідний період, а саме – 36 місяців.