Спадкування з-за кордону: як іноземним спадкоємцям успадкувати майно в Україні

Відкриття спадщини: чи має значення місце проживання спадкоємців

В матеріалі «Правила спадкування в Україні за законом: що робити, якщо заповіт відсутній» ми вже частково торкалися теми прийняття та оформлення спадщини. Необхідно нагадати, що право на спадкування виникає в день відкриття спадщини. Спадщина відкривається у день смерті спадкодавця або в день оголошення його померлим. Місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця. Якщо воно невідоме, місцем відкриття спадщини є місцезнаходження нерухомого майна або основної його частини, а за відсутності нерухомого майна – місцезнаходження основної частини рухомого майна. Якщо ж спадкодавець мав останнє місце проживання на території іноземної держави, місце відкриття спадщини визначається або за міжнародним договором, укладеним між Україною та державою постійного проживання спадкодавця, або відповідно до Закону України «Про міжнародне приватне право».

Тобто, спадкоємці повинні розуміти, що місце відкриття спадщини з ними жодним чином не пов’язане. Воно пов’язане з особою спадкодавця, а також з місцем знаходження майна, яке спадкується. Отже, якщо спадкодавець до смерті проживав і помер на території України, місцем відкриття спадщини буде Україна. Але, крім цього, потрібно пам’ятати, що у разі наявності в спадщині нерухомого майна, яке знаходиться на території іноземної держави, щодо такого нерухомого майна спадщина буде відкриватись в державі місцезнаходження нерухомості та, відповідно, майно буде спадкуватись за законами держави місцезнаходження майна.

Особливості прийняття спадщини та відмови від спадщини з-за кордону

Спадкоємці мають прийняти спадщину. Тільки для двох категорій осіб не потрібно вчиняти будь-яких дій для того, щоб прийняти спадщину, і вони вважаються такими, що прийняли спадщину, якщо не відмовились від неї протягом 6 місяці у встановленому законом порядку:

• спадкоємці, які постійно проживали разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини (смерті спадкодавця);
• малолітні (діти віком до 14 років), неповнолітні (діти віком 14-18 років), недієздатні особи, а також особи, дієздатність яких обмежена.

Від всіх інших осіб законодавство передбачає вчинення чітко визначених дій для прийняття спадщини – подання заяви про прийняття спадщини. Така заява має бути подана особисто спадкоємцем нотаріусу за місцем відкриття спадщини. Подання такої заяви через представника за довіреністю чи адвоката не допускається. Але у випадках, коли спадкоємець перебуває за межами території України та не може прибути до нотаріуса особисто, він має право направити нотаріусу заяву про прийняття спадщини поштою, при цьому, справжність підпису на такій заяві нотаріально засвідчується.

Нотаріально засвідчити підпис на заяві про прийняття спадщини можна або в консульській установі України в державі перебування спадкоємця, або в місцевого нотаріуса держави місцеперебування спадкоємця. Різниця в тому, що в консульській установі України можна одразу оформити заяву українською мовою та нотаріально засвідчити підпис на ній консулом України, а тому така заява не потребуватиме апостилювання або легалізації перед відправленню українському нотаріусу. Заява, яка оформлена у нотаріуса держави місцеперебування спадкоємця, щоб бути прийнятою нотаріусом України, який веде спадкову справу, повинна бути апостильована або легалізована, перекладена українською мовою, а вірність перекладу має бути засвідчена нотаріально.

Якщо ж справжність підпису спадкоємця на заяві про прийняття спадщини, яка надіслана поштою нотаріусу за місцем відкриття спадщини, не засвідчена нотаріально, нотаріус, хоч і приймає таку заяву і заводить спадкову справу, але повідомляє спадкоємцю про необхідність надіслати заяву, оформлену належним чином (тобто, засвідчену нотаріально), або особисто прибути до нього.

Для прийняття спадщини встановлюється строк у 6 місяців, який починається з часу відкриття спадщини (дня смерті спадкодавця). Важливо враховувати, якщо заява направляється нотаріусу поштою, таке відправлення має відбутись до закінчення встановленого шестимісячного строку, навіть якщо надійде вона до нотаріуса після закінчення цього строку. І навіть у випадку, якщо відправлена в межах шестимісячного строку заява не була засвідчена нотаріально, важливим є те, що така заява має бути прийнята нотаріусом і на її підставі буде заведена нотаріальна справа, а отже, строк для прийняття спадщини не буде пропущено.

Якщо спадкоємець не мав змоги, або не встиг подати заяву в шестимісячний строк, він вважається таким, що не прийняв спадщину. Для того, щоб він міг прийняти спадщину, всі спадкоємці, які її прийняли, повинні подати нотаріусу заяви про згоду на прийняття спадщини спадкоємцем, який пропустив строк, або, якщо згода від всіх спадкоємців відсутня, чи такий спадкоємець є єдиним спадкоємцем – в судовому порядку встановити додатковий строк, достатній для прийняття спадщини, якщо доведе, що пропуск встановленого строку стався з поважної причини. При цьому, справа щодо надання додаткового строку для прийняття спадщини підсудна українському суду за місцем відкриття спадщини.

Процедура і строки відмови від спадщини такі самі, як і для прийняття спадщини. Основне правило зберігається – заява про відмову від спадщини, як і заява про прийняття спадщини, не може бути подана представником за довіреністю. А тому, у разі її оформлення не у нотаріуса за місцем відкриття спадщини, підпис на ній потрібно засвідчити нотаріально.

Важливо зауважити, що відмова від прийняття спадщини може мати місце тільки щодо всього майна. Не можна прийняти одну частину спадщини, а від іншої частини відмовитись на користь іншого спадкоємця. Спадкоємець, який прийняв частину спадщини, вважається таким, що прийняв усю спадщину.

Особливості ведення спадкової справи та отримання свідоцтва про право на спадщину з-за кордону

Після заведення спадкової справи та встановлення складу спадкового майна, нотаріус надає спадкоємцю письмову довідку щодо переліку документів, необхідних для оформлення спадщини та видачі свідоцтва про право на спадщину.

На етапі підготовки документів, які необхідні для оформлення спадщини, а також оформлення спадщини, який завершується видачею свідоцтва про право на спадщину, інтереси спадкоємця, який знаходиться за межами України, може представляти представник за довіреністю. Довіреність на представництво інтересів може бути оформлена українською мовою в консульстві України в державі місцеперебування спадкоємця та нотаріально посвідчена консулом. Але, оскільки оформлення довіреності в консульстві не завжди зручне та швидке, довіреність можна нотаріально посвідчити у нотаріуса в державі місцеперебування спадкоємця та належним чином апостилювати (легалізувати). Для пред’явлення нотаріусу в Україні, така довіреність має бути перекладена українською мовою, а підпис перекладача нотаріально засвідчений. При підготовці такої довіреності варто звернутись до спеціалістів, щоб передбачити всі дії, необхідні для прийняття спадщини, з урахуванням переліку майна, яке входить до складу спадщини.

Тому, загалом, висновок наступний: для того, щоб прийняти спадщину в Україні не обов’язково бути особисто присутнім в Україні, але потрібно чітко дотримуватись строків та вимог законодавства щодо процедури прийняття спадщини. З оформленням права на спадщину все набагато простіше, оскільки спадкоємці не обмежені чіткими строками, а також не зобов’язані особисто бути присутніми при видачі свідоцтва про право на спадщину.